Метронидазол-дарница р-р д/инф. 5 мг/мл фл. 100 мл инструкция и цены

?
  • Метронидазол-дарница р-р д/инф. 5 мг/мл фл. 100 мл инструкция и цены
  • Дарница ЧАО (Украина, Киев)
- +

Код товара: 1057

Метронидазол-дарница р-р д/инф. 5 мг/мл фл. 100 мл описание

Инструкция проверена в LikiControl. Актуально на 30.07.2021
Лекарственное средство: МЕТРОНИДАЗОЛ-ДАРНИЦА (METRONIDAZOLUM-DARNITSA)
Форма выпуска: раствор д/инф.
Группа: прочие антибактериальные средства
Подгруппа: производные имидазола
Состав: Метронидазол - 5 мг/м (Metronidazole)

Метронидазол-дарница р-р д/инф. 5 мг/мл фл. 100 мл инструкция

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

МЕТРОНІДАЗОЛ-ДАРНИЦЯ

(METRONIDAZOLE-DARNITSA)

 

 

Склад:

діюча речовина:metronidazole;

1 мл розчину містить метронідазолу − 5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідрофосфат додекагідрат, кислота лимонна моногідрат, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма.Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина.

 

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу. Метронідазол.

Код АТХ J01X D01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Діюча речовина лікарського засобу – метронідазол – належить до групи похідних нітроімідазолу. Метронідазол здатен проникати у мікроорганізми та в анаеробних умовах утворює з мікробною піруват-фередоксиноксидоредуктазою нітрозорадикали шляхом окиснення фередоксину і флаводоксину. Нітрозорадикали утворюють продукти приєднання з основними парами ДНК, що призводить до розриву ланцюгів ДНК і до загибелі бактеріальних клітин.

Мінімальна інгібуюча концентрація (MIC) метронідазолу встановлена Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості, точки переривання, що відділяють чутливі організми (S) від резистентних (R), такі:

грампозитивні анаероби (S: ≤ 4 мг/мл, R > 4 мг/мл);

грамнегативні анаероби (S: ≤ 4 мг/мл, R > 4 мг/мл).

Перелік чутливих і резистентних мікроорганізмів:

Чутливі види

Анаероби

Bacteroides fragilis

Clostridium difficile°

Clostridium perfringens°∆

Fusobacterium spp.°

Peptoniphilus spp.°

Peptostreptococcus spp.°

Porphyromonas spp.°

Prevotella spp.

Veillonella spp.°

Bifidobacterium>>resistant (70 %)

Bilophila

Eubacterium

Інші мікроорганізми

Entamoeba histolytica°

Gardnerella vaginalis°

Giardia lamblia°

Trichomonas vaginalis°

Види, для яких набута чутливість може становити проблему

Грамнегативні аероби

Helicobacter pylori

Вродженорезистентні види(всі облігатні аероби)

Грампозитивні аероби

Enterococcus spp.

Staphylococcus spp.

Streptococcus spp.

Actinomyces

Грамнегативні аероби

Enterobacteriaceae

Haemophilus spp.

Грампозитивні анаероби

Propionibacterium acnes

Грамнегативні анаероби

Mobiluncus

°     У первинній літературі наведено імовірні стандартні референтні посилання і терапевтичні рекомендації з чутливості відповідних видів.

Δ     Можна застосовувати лише пацієнтам з алергією на пеніцилін.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення метронідазол широко метаболізується у тканинах організму. Зв’язування з білками плазми крові становить менше 20 %, видимий об’єм розподілу становить 36 літрів. Виявляється у більшості тканин і рідин організму, включаючи жовч, кістки, церебральний абсцес, спинномозкову рідину, печінку, слину, сім’яну рідину і виділення з піхви, де досягаються концентрації, близькі до концентрації у плазмі крові. Також проникає через плаценту у грудне молоко у концентраціях, еквівалентних концентраціям у плазмі крові.

Метронідазол метаболізується у печінці шляхом окиснення бокових ланцюгів і утворення глюкуроніду. Його метаболіти включають продукт кислотного окиснення, гідроксильне похідне і глюкуронід. Основний метаболіт у плазмі крові – 2-гідроксиметилметронідазол, а основний метаболіт у сечі – кислотний.

Приблизно 80 % метронідазолу виводиться нирками, з них до 10 % – у незміненій формі. Невелика кількість метронідазолу виводиться через печінку. Період напіввиведення становить 8 (6–10) годин.

Ниркова недостатність затримує виділення лише незначною мірою.

При тяжких захворюваннях печінки слід очікувати на зниження плазмового кліренсу і подовження періоду напіввиведення із плазми крові (до 30 годин).

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування та профілактика інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (в основному анаеробними бактеріями):

-       інфекції центральної нервової системи (включаючи абсцес мозку, менінгіт);

-       інфекції легенів і плеври (включаючи некротизуючу пневмонію, аспіраційну пневмонію, абсцес легенів);

-       ендокардит;

-       інфекції травного тракту і черевної порожнини (включаючи перитоніт, абсцес печінки, інфекції після операцій на товстій або прямій кишці, гнійні ураження абдомінальної або тазової порожнини);

-       гінекологічні інфекції (включаючи ендометрит після гістеректомії або кесаревого розтину, пологову гарячку, септичний аборт);

-       інфекції ЛОР-органів і ротової порожнини (включаючи ангіну

Сімановського – Плаута – Вінсента);

-       інфекції кісток і суглобів (включаючи остеомієліт);

-       газова гангрена;

-       септицемія з тромбофлебітом.

Профілактичне застосування завжди показане перед операціями з високим ризиком анаеробних інфекцій (перед гінекологічними та інтраабдомінальними операціями).

При змішаних аеробних та анаеробних інфекціях слід застосовувати додатково відповідні антибіотики для лікування аеробних інфекцій.

При застосуванні метронідазолу слід враховувати національні та міжнародні рекомендації щодо належного застосування антимікробних препаратів.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до метронідазолу, інших нітроімідазольних похідних або до інших компонентів лікарського засобу, органічні ураження центральної нервової системи, захворювання системи крові, печінкова недостатність (якщо необхідно призначити високі дози препарату).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні препарату з іншими лікарськими засобами можливі такі взаємодії:

з аміодароном – повідомлялося про подовження інтервалу QT іtorsadesdepointes; при одночасному застосуванні препаратів рекомендується моніторинг інтервалу QT на електрокардіограмі, а у разі появи симптомів, що можуть вказувати наtorsadesdepointes, таких як запаморочення, прискорене серцебиття або втрата свідомості, – звернутися до лікаря;

з барбітуратами –посилення печінкового метаболізму метронідазолу та зниження періоду його напіввиведення з плазми крові до 3 годин;

з бусульфаном,карбамазепіном, літієм, фторурацилом –підвищення концентрації останніх у плазмі крові; при одночасному застосуванні метронідазолу з солями літію слід дотримуватись обережності, оскільки під час терапії метронідазолом спостерігалися підвищені сироваткові концентрації літію. Слід уникати застосування комбінації метронідазолу з бусульфаном через потенційний ризик тяжкої токсичності і летального наслідку;

з дисульфірамом – стан сплутаності свідомості або навіть психотичні реакції; слід уникати застосування цієї комбінації препаратів; метронідазол не слід призначати пацієнтам, які протягом двох останніх тижнів приймали дисульфірам;

з такролімусомодночасне застосування з метронідазолом може призводити до зростання концентрації такролімусу у крові. Імовірний механізм пригнічення печінкового метаболізму такролімусу відбувається за допомогою СYР ЗА4. Слід часто перевіряти рівні такролімусу у крові і функцію нирок і відповідно коригувати дозування, особливо після початку відміни терапії метронідазолом пацієнтам, стабілізованим на режимі прийому такролімусу;

з циклоспориномпри одночасному лікуванні з метронідазолом існує ризик зростання сироваткових концентрацій циклоспорину. Необхідний частий моніторинг рівнів циклоспорину і креатиніну;

з контрацептивами –деякі антибіотики в окремих випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон’югатів у кишечнику і таким чином знижуючи повторне всмоктування некон’югованих стероїдів, внаслідок чого плазмові рівні активних стероїдів знижуються. Ця незвична взаємодія може відзначатися у жінок з високим рівнем виділення стероїдних кон’югатів із жовчю. Відомі випадки неефективності пероральних контрацептивів були пов’язані із застосуванням різних антибіотиків, включаючи ампіцилін, амоксицилін, тетрацикліни, а також метронідазол;

з мікофеноляту мофетилом – зниження пероральної біодоступності; при одночасному застосуванні лікарських засобів рекомендується ретельний клінічний і лабораторний моніторинг для виявлення зменшення імуносупресивного ефекту мікофенолової кислоти;

з похідними кумарину –посилення антикоагулянтного ефекту похідних кумарину та підвищення ризику кровотечі внаслідок зниження деградації у печінці. У разі можливості необхідно уникати їх сумісного застосування. Рекомендується коригування дози перорального антикоагулянту під час прийому метронідазолу та протягом 8 днів після його відміни. Не було зареєстровано взаємодії з антикоагулянтами гепаринового типу. Проте антикоагулянтну активність слід постійно контролювати;

з фенітоїном – пригнічення печінкового метаболізму фенітоїну та зниження його плазмової концентрації, а також зниження ефективності метронідазолу;

з примідономприскорює метаболізм метронідазолу, призводить до зниження концентрації у плазмі крові;

з циметидином –збільшення концентрації у плазмі крові метронідазолу через зменшення його виведення;

вплив на параклінічні тести:метронідазол може іммобілізувати трепонеми, а це призводить до хибнопозитивного тесту Нельсона.

Метронідазол інгібує алкогольдегідрогеназу та інші ферменти, які окиснюють етанол.

Під час терапії метронідазолом слід уникати вживання алкогольних напоїв і принаймні 48 годин після закінчення лікування, через можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення і нудота (дисульфірамоподібний ефект).

 

Особливості застосування.

Пацієнтам з тяжкими ураженнями печінки, порушеним гемопоезом (включаючи гранулоцитопенію), з активними або хронічними тяжкими розладами периферичної або центральної нервової системи препарат застосовувати лише у випадку, коли очікувана користь переважає потенційний ризик.

Під час застосування лікарського засобу можливий розвиток конвульсивних нападів та периферичної нейропатії, що характеризувалась онімінням або парестезією кінцівок.

У разі появи неврологічних ознак слід терміново провести оцінку співвідношення користь/ризик для продовження терапії метронідазолом.

Лікування лікарським засобом може супроводжуватися появою тяжких реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок). У разі розвитку таких реакцій слід припинити застосування лікарського засобу та розпочати загальну невідкладну терапію.

Тяжка персистуюча діарея, розвиток якої можливий під час лікування або протягом наступних тижнів, може бути наслідком псевдомембранозного коліту (у багатьох випадках спричиненогоСlostridiumdifficile) (див. розділ «Побічні реакції»). Це захворювання кишечнику, спричинене антибіотиками, може загрожувати життю і потребує негайного лікування. Під час лікування метронідазолом не слід застосовувати препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Тривала терапія метронідазолом може призвести до порушення гемопоезу через пригнічення функції кісткового мозку. Його прояви наведені у розділі «Побічні реакції». Під час тривалого застосування лікарського засобу слід ретельно контролювати формулу крові.

Якщо розвивається лейкопенія, лікування слід продовжити лише у випадку, якщо очікувана користь значно переважає потенційну небезпеку.

Тривалість лікування метронідазолом або препаратами, що містять інші нітроімідазоли, не повинна перевищувати 10 днів.

Лише в особливих випадках за нагальної потреби період лікування можна подовжити у супроводі відповідного клінічного і лабораторного моніторингу. Повторну терапію слід максимально обмежити до окремих випадків. Слід чітко дотримуватися цих обмежень, оскільки не можна виключати можливої мутагенної активності метронідазолу через підвищення частоти розвитку певних пухлин, що було зафіксовано у дослідженнях на тваринах.

Метронідазол може впливати на результати ензиматично-спектрофотометричного визначення аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лактатдегідрогенази, тригліцеридів і глюкозогексокінази, знижуючи їх значення (можливо, до нуля).

Метронідазол може впливати на визначення печінкових ензимів при вимірюванні NADH методом постійного потоку, що базується на визначенні кінцевої точки зниження відновленого NADH. Можуть відзначатися незвично низькі концентрації печінкових ензимів, включаючи нульові значення.

Лікарський засіб придатний лише для одноразового використання. Невикористані залишки слід утилізувати.

Важлива інформація про допоміжні речовини.

Цей лікарський засіб містить сполуки натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування метронідазолу у період вагітності вивчена недостатньо. Зокрема, повідомлення про його застосування суперечливі. Деякі дослідження виявили підвищення частоти вад розвитку. У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних ефектів метронідазолу.

Протягом I триместру метронідазол слід застосовувати лише для лікування тяжких інфекцій, що загрожують життю, у разі відсутності безпечнішої альтернативи.

У II і III триместрах метронідазол можна також застосовувати для лікування інших інфекцій (наприклад, трихомоніаз), якщо очікувана користь для матері явно переважає можливий ризик для плода, проте в цих ситуаціях не слід використовувати короткі режими з високим дозуванням.

Оскільки метронідазол проникає у грудне молоко, під час лікування слід припинити годування груддю. Годування поновлювати не раніше ніж через 2–3 дні після закінчення терапії, оскільки метронідазол має подовжений період напіввиведення.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтів слід попереджати про можливість появи сонливості, запаморочення, сплутаності свідомості, галюцинацій, судом або тимчасових розладів зору, що може погіршувати здатність керувати автотранспортом і механізмами. Цей вплив здебільшого проявляється на початку лікування.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовувати у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії (тобто максимум 100 мл протягом щонайменше 20 хвилин, зазвичай протягом 1 години).

Препарат можна розводити перед введенням, додаючи інші препарати або розчини для розведення, такі як 0,9 % розчин натрію хлориду для інфузій або 5 % розчин глюкози для інфузій.

Антибіотики, які призначають одночасно, слід вводити окремо.

Дозу слід скорегувати відповідно до індивідуальної реакції пацієнта на лікування, його віку і маси тіла, а також типу і тяжкості захворювання.

Слід дотримуватися наведених нижче вказівок щодо дозування препарату.

Лікування.

Дорослим та дітям віком від 12 років.

Звичайна доза препарату становить 500 мг кожні 8 годин. При наявності медичних показань на початку лікування можна призначити навантажувальну дозу 15 мг/кг маси тіла.

Діти віком від 2 до 12 років.

Звичайна доза препарату становить 7−10 мг/кг маси тіла кожні 8 годин, що відповідає добовій дозі 20−30 мг/кг маси тіла.

Пацієнтам з нирковою недостатністю.

Відсутня необхідність у корекції дози препарату (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Пацієнтам з печінковою недостатністю.

Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю може потребуватися корекція дози препарату через подовження його періоду напіввиведення та зниження плазмового кліренсу (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Тривалість лікування залежить від його ефективності. У більшості випадків достатнім буде 7-денний курс. У разі наявності клінічних показань лікування може бути продовжене (див. розділ «Особливості застосування»).

Перед- і післяопераційна профілактика.

Дорослим та дітям віком від 11 років.

Звичайна доза препарату становить 500 мг. Введення метронідазолу завершувати приблизно за 1 годину перед операцією. Препарат ввести повторно у тій же самій дозі через 8 і 16 годин.

Дітям віком від 2 до 11 років.

Звичайна доза препарату становить 15 мг/кг маси тіла. Введення метронідазолу слід завершувати приблизно за 1 годину перед операцією. Препарат ввести повторно у дозі 7,5 мг/кг маси тіла через 8 і 16 годин.

 

Діти.

Лікарський засіб застосовувати дітям віком від 2 років.

 

Передозування.

Симптоми:розвиток побічних реакцій, описаних нижче.

Лікування: у разі необхідності метронідазол можна ефективно виводити шляхом гемодіалізу. Специфічного лікування чи антидоту немає. У разі підозри на передозування слід призначати симптоматичне та підтримуюче лікування.

 

Побічні реакції.

Небажані ефекти в основному пов’язані з тривалим застосуванням високих доз. Найчастіше спостерігаються нудота, зміна смакових відчуттів і ризик нейропатії у випадку довготривалого застосування.

З боку органів зору:розлади зору, двоїння в очах, короткозорість, окулогірний криз (окремі випадки).

З боку респіраторної системи:синусит, фарингіт, ядуха.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, глосит і стоматит, відрижка з гірким смаком, біль та відчуття важкості в епігастральній ділянці, втрата апетиту, металевий присмак у роті, обкладений язик, панкреатит (окремі випадки), оральний мукозит, абдомінальний спазм, запор.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів:гепатобіліарні розлади, аномальні показники печінкових ензимів і білірубіну, відхилення від норми показників функцій печінки, гепатит, жовтяниця. Вказані прояви мають оборотний характер та зазвичай зникають після завершення лікування або відміни лікарського засобу.

З боку нирок та сечовидільної системи:темний колір сечі (через виділення метаболіту метронідазолу), дизурія, цистит і нетримання сечі.

З боку нервової системи:дратівливість, головний біль, запаморочення, сонливість або безсоння, судоми, периферична нейропатія (симптомами якої є парестезії, біль, відчуття важкості та поколювання у кінцівках), енцефалопатія, розвиток підгострого мозочкового синдрому (симптомами якого є атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор).

При появі судом або ознак периферичної нейропатії слід негайно повідомити лікаря.

З боку психіки:стан сплутаності свідомості, дратівливість, депресія, психотичні розлади, включаючи галюцинації, пригнічений настрій, зниження лібідо.

З боку серцево-судинної системи:зміни на електрокардіограмі, подібні до вирівнювання зубця T, гіпотензія.

З боку крові та лімфатичної системи:лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія.

Під час тривалого застосування лікарського засобу слід обов’язково проводити регулярний контроль формули крові.

З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини:реакції гіперчутливості від легкого до помірного ступеня, включаючи шкірні реакції (свербіж, кропив’янка, мультиформна еритема), ангіоневротичний набряк, медикаментозна гарячка, тяжкі системні реакції гіперчутливості (анафілаксія аж до анафілактичного шоку); синдром Стівенса–Джонсона (окремі повідомлення), синдром Лайєлла (окремі повідомлення).

Тяжкі реакції, такі як синдром Стівенса–Джонсона та синдром Лайєлла, вимагають негайного терапевтичного втручання.

З боку опорно-рухової системи:артралгія, міалгія.

З боку репродуктивної системи:дисменорея.

Загальні розлади та реакції у місці введення:гіперемія,подразнення вен (аж до тромбофлебіту) після внутрішньовенного введення, свербіж,біль, пустульозний висип; слабкість.

Інфекції та інвазії: генітальні суперінфекції (спричиненіСandida), псевдомембранозний коліт, що може виникати під час або після терапії та проявляється у формі тяжкої персистуючої діареї.

Опис невідкладного лікування наведено у розділі «Особливості застосування».

 

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

 

Термін придатності.3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

 

Упаковка.

По 100 мл у флаконі; по 1 флакону в пачці; по 100 мл у флаконах.

 

Категорія відпуску.За рецептом.

 

Виробник.ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.

 

 

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

 

МЕТРОНИДАЗОЛ-ДАРНИЦА

(METRONIDAZOLE-DARNITSA)

 

 

Состав:

действующее вещество:metronidazole;

1 мл раствора содержит метронидазола − 5 мг;

вспомогательные вещества: натрия хлорид, натрия гидрофосфат додекагидрат, кислота лимонная моногидрат, вода для инъекций.

 

Лекарственная форма.Раствор для инфузий.

Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная или слегка желтоватая жидкость.

 

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные средства для системного применения. Производные имидазола. Метронидазол. Код АТХ J01X D01.

 

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Действующее вещество лекарственного средства – метронидазол – относится к группе производных нитроимидазола. Метронидазол способен проникать в микроорганизмы и в анаэробных условиях образует с микробной пируват-фередоксиноксидоредуктазой нитрозорадикалы путем окисления фередоксина и флаводоксина. Нитрозорадикалы образуют продукты присоединения с основными парами ДНК, что приводит к разрыву цепей ДНК и к гибели бактериальных клеток.

Минимальная ингибирующая концентрация (MIC) метронидазола установлена Европейским комитетом по тестированию антимикробной чувствительности, точки прерывания, отделяющие чувствительные организмы (S) от резистентных (R), следующие:

грампозитивные анаэробы (S: ≤ 4 мг/мл, R > 4 мг/мл);

грамнегативные анаэробы (S: ≤ 4 мг/мл, R > 4 мг/мл).

Перечень чувствительных и резистентных микроорганизмов:

Чувствительные виды

Анаэробы

Bacteroides fragilis

Clostridium difficile°

Clostridium perfringens°∆

Fusobacterium spp.°

Peptoniphilus spp.°

Peptostreptococcus spp.°

Porphyromonas spp.°

Prevotella spp.

Veillonella spp.°

Bifidobacterium>>resistant (70 %)

Bilophila

Eubacterium

Другие микроорганизмы

Entamoeba histolytica°

Gardnerella vaginalis°

Giardia lamblia°

Trichomonas vaginalis°

Виды, для которых приобретенная чувствительность может составлять проблему

Граммнегативные аэробы

Helicobacter pylori

Врожденнорезистентные виды(все облигатные аэробы)

Граммпозитивные аэробы

Enterococcus spp.

Staphylococcus spp.

Streptococcus spp.

Actinomyces

Граммнегативные аэробы

Enterobacteriaceae

Haemophilus spp.

Граммнегативные анаэробы

Propionibacterium acnes

Граммнегативные анаэробы

Mobiluncus

° В первичной литературе приведены возможные стандартные референтные ссылки и терапевтические рекомендации по чувствительности соответствующих видов.

Δ Можно применять только пациентам с аллергией на пенициллин.

Фармакокинетика.

После внутривенного введения метронидазол широко метаболизируется в тканях организма. Связывание с белками плазмы крови составляет менее 20 %, видимый объем распределения составляет 36 литров. Выявляется в большинстве тканей и жидкостей организма, включая желчь, кости, церебральный абсцесс, спинномозговую жидкость, печень, слюну, семенную жидкость и выделения из влагалища, где достигаются концентрации, близкие к концентрации в плазме крови. Также проникает через плаценту и в грудное молоко в концентрациях, эквивалентных концентрациям в плазме крови.

Метронидазол метаболизируется в печени путем окисления боковых цепей и образования глюкуронида. Его метаболиты включают продукт кислотного окисления, гидроксильное производное и глюкуронид. Основной метаболит в плазме крови – 2- гидроксиметилметронидазол, а основной метаболит в моче – кислотный.

Примерно 80 % метронидазола выводится почками, из них до 10 % – в неизмененном виде. Небольшое количество метронидазола выводится через печень. Период полувыведения составляет 8 (6−10) часов.

Почечная недостаточность задерживает выделение лишь незначительно.

При тяжелых заболеваниях печени следует ожидать снижение клиренса и удлинение периода полувыведения из плазмы крови (до 30 часов).

 

Клинические характеристики.

Показания.

Лечение и профилактика инфекций, вызванных микроорганизмами, чувствительными к метронидазолу (в основном анаэробными бактериями):

-       инфекции центральной нервной системы (включая абсцесс мозга, менингит);

-       инфекции легких и плевры (включая некротизирующую пневмонию, аспирационную пневмонию, абсцесс легких);

-       эндокардит;

-       инфекции пищеварительного тракта и брюшной полости (включая перитонит, абсцесс печени, инфекции после операций на толстой или прямой кишке, гнойные поражения абдоминальной или тазовой полости);

-       гинекологические инфекции (включая эндометрит после гистерэктомии или кесарева сечения, родовую горячку, септический аборт);

-       инфекции ЛОР-органов и полости рта (включая ангину

Симановского – Плаута – Винсента);

-       инфекции костей и суставов (включая остеомиелит);

-       газовая гангрена;

-       септицемия с тромбофлебитом.

Профилактическое применение всегда показано перед операциями с высоким риском анаэробных инфекций (перед гинекологическими и интраабдоминальными операциями).

При смешанных аэробных и анаэробных инфекциях следует применять дополнительно соответствующие антибиотики для лечения аэробных инфекций.

При применении метронидазола следует учитывать национальные и международные рекомендации по надлежащему применению антимикробных препаратов.

 

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к метронидазолу, другим нитроимидазольным производным или другим компонентам лекарственного средства, органические поражения центральной нервной системы, заболевания системы крови, печеночная недостаточность (если необходимо назначить высокие дозы препарата).

 

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

При одновременном применении с другими лекарственными средствами возможны такие взаимодействия:

с амиодароном – сообщали об удлинении интервала QT и torsades de pointes; при одновременном применении препаратов рекомендуется мониторинг интервала QT на электрокардиограмме, а в случае появления симптомов, которые могут указывать на torsades de pointes, таких как головокружение, учащенное сердцебиение или потеря сознания, –обратиться к врачу;

с барбитуратами – усиление печеночного метаболизма метронидазола и снижения периода его полувыведения из плазмы крови до 3 часов;

с бусульфаном, карбамазепином, литием,фторурацилом – повышение концентрации последних в плазме крови при одновременном применении метронидазола с солями лития следует соблюдать осторожность, поскольку во время терапии метронидазолом наблюдались повышенные сывороточные концентрации лития. Следует избегать применения комбинации метронидазола с бусульфаном через потенциальный риск тяжелой токсичности и летального исхода;

с дисульфирамом – состояние спутанности сознания или даже психотические реакции, следует избегать применения этой комбинации препаратов; метронидазол не следует назначать пациентам, которые в течение двух последних недель принимали дисульфирам;

с такролимусом – одновременное применение метронидазола может приводить к росту концентрации такролимуса в крови. Вероятный механизм подавления печеночного метаболизма такролимуса проходит с помощью СYР ЗА4. Следует часто контролировать уровни такролимуса в крови и функцию почек и соответственно корректировать дозировку, особенно после начала отмены терапии метронидазолом пациентам, стабилизированным на режиме приема такролимуса;

с циклоспорином – при одновременном лечении с метронидазолом существует риск роста сывороточных концентраций циклоспорина. Необходим регулярный мониторинг уровня циклоспорина и креатинина;

с контрацептивами – некоторые антибиотики в отдельных случаях могут снижать эффективность пероральных контрацептивов, воздействуя на бактериальный гидролиз стероидных конъюгатов в кишечнике и таким образом снижая повторное всасывание неконъюгированных стероидов, в результате чего плазменные уровни активных стероидов снижаются. Это необычное взаимодействие может отмечаться у женщин с высоким уровнем выделения стероидных конъюгатов с желчью. Известные случаи неэффективности пероральных контрацептивов были связаны с применением различных антибиотиков, включая ампициллин, амоксициллин, тетрациклин, а также метронидазол;

с микофенолята мофетилом – снижение пероральной биодоступности; при одновременном применении лекарственных средств рекомендуется тщательный клинический и лабораторный мониторинг для выявления уменьшения иммуносупрессивного эффекта микофеноловой кислоты;

спроизводными кумарина – усиление антикоагулянтного эффекта производных кумарина и повышение риска кровотечения вследствие снижения деградации в печени. По возможности необходимо избегать их совместного применения. Рекомендуется коррекция дозы пероральных антикоагулянтов во время приема метронидазола и в течение 8 дней после его отмены. Не было зарегистрировано взаимодействия с антикоагулянтами гепаринового типа. Однако антикоагулянтную активность следует постоянно контролировать;

с фенитоином – подавление печеночного метаболизма фенитоина и снижение его концентрации в плазме крови, а также снижение эффективности метронидазола;

с примидоном – ускоряет метаболизм метронидазола, приводит к снижению концентрации в плазме крови;

с циметидином – увеличение концентрации в плазме крови метронидазола из-за уменьшения его выведения;

влияние на параклинические тесты: метронидазол может иммобилизировать трепонемы, что приводит к ложноположительному тесту Нельсона.

Метронидазол ингибирует алкогольдегидрогеназу и другие ферменты, окисляющие этанол.

Во время терапии метронидазолом следует избегать употребления алкогольных напитков и по крайней мере 48 часов после окончания лечения, из-за возможности развития побочных реакций, таких как головокружение и тошнота (дисульфирамоподобный эффект).

 

Особенности применения.

Пациентам с тяжелыми поражениями печени, нарушенным гемопоэзом (включая гранулоцитопению), с активными или хроническими тяжелыми расстройствами периферической или центральной нервной системы препарат применять только в случае, когда ожидаемая польза превышает потенциальный риск.

При применении лекарственного средства возможно развитие конвульсивных приступов и периферической нейропатии, которая характеризовалась онемением или парестезией конечностей. В случае появления неврологической патологии следует срочно провести оценку соотношения польза/риск для продолжения терапии метронидазолом.

Лечение лекарственным средством может сопровождаться появлением тяжелых реакций гиперчувствительности (включая анафилактический шок). В случае развития таких реакций следует прекратить применение лекарственного средства и начать общую неотложную терапию. Тяжелая персистирующая диарея, развитие которой возможно во время лечения или в течение следующих недель, может быть следствием псевдомембранозного колита (во многих случаях вызванногоСlostridium difficile) (см. раздел «Побочные реакции»). Это заболевание кишечника, вызванное антибиотиками, может угрожать жизни и требует немедленного лечения. Во время лечения метронидазолом не следует применять препараты, подавляющие перистальтику кишечника.

Длительная терапия метронидазолом может привести к нарушению гемопоэза из-за угнетения функции костного мозга. Его проявления приведены в разделе «Побочные реакции». Во время длительного применения лекарственного средства следует тщательно контролировать формулу крови.

Если развивается лейкопения, лечение следует продолжить лишь в случае, если ожидаемая польза значительно превосходит потенциальную опасность.

Продолжительность лечения метронидазолом или препаратами, содержащими другие нитроимидазолы, не должна превышать 10 дней.

Лишь в особых случаях по необходимости период лечения можно продлить в сопровождении соответствующего клинического и лабораторного мониторинга. Повторную терапию следует максимально ограничить к отдельным случаям. Следует четко придерживаться этих ограничений, поскольку нельзя исключать возможную мутагенную активность метронидазола из-за повышения частоты развития определенных опухолей, что было зафиксировано в исследованиях на животных.

Метронидазол может влиять на результаты энзиматически-спектрофотометрического определения аспартатаминотрансферазы, аланинаминотрансферазы, лактатдегидрогеназы, триглицеридов и глюкозогексокиназы, снижая их значения (возможно, до нуля).

Метронидазол может влиять на определение печеночных энзимов при измерении NADH методом постоянного потока, основанном на определении конечной точки снижения восстановленного NADH. Могут отмечаться необычно низкие концентрации печеночных ферментов, включая нулевые значения.

Лекарственное средство пригодно только для одноразового использования. Неиспользованные остатки уничтожить.

Важная информация о вспомогательных веществах.

Это лекарственное средство содержит соединения натрия. Следует соблюдать осторожность при применении у пациентов, которые применяют натрий-контролируемую диету.

 

Применение в период беременности или кормления грудью.

Безопасность применения метронидазола в период беременности изучена недостаточно. В частности, сообщения о его применении противоречивы. Некоторые исследования выявили повышение частоты пороков развития. В исследованиях на животных не выявлено тератогенных эффектов метронидазола.

В течение I триместра метронидазол применять только для лечения тяжелых инфекций, угрожающих жизни, при отсутствии более безопасной альтернативы.

В II и III триместрах метронидазол можно применять для лечения других инфекций (например, трихомониаз), если ожидаемая польза для матери явно превосходит возможный риск для плода, однако в этих ситуациях не следует использовать короткие режимы с высокой дозировкой.

Поскольку метронидазол проникает в грудное молоко, во время лечения следует прекратить кормление грудью. Кормление возобновлять не ранее чем через 2−3 дня после окончания терапии, поскольку метронидазол имеет удлиненный период полувыведения.

 

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Пациентов следует предупреждать о возможности появления сонливости, головокружения, спутанности сознания, галлюцинаций, судорог или временных расстройств зрения, что может ухудшать способность управлять автотранспортом и механизмами. Это влияние в основном проявляется в начале лечения.

 

Способ применения и дозы.

Препарат применять в виде медленной внутривенной инфузии (то есть максимум 100 мл в течение не менее 20 минут, обычно в течение 1 часа).

Препарат можно разводить перед введением, добавляя другие препараты или растворы для разведения, такие как 0,9 % раствор натрия хлорида для инфузий или 5 % раствор глюкозы для инфузий.

Антибиотики, которые назначают одновременно, следует вводить отдельно.

Дозу следует скорректировать в соответствии с индивидуальной реакцией пациента на лечение, возрастом и массой тела, а также типом и тяжестью заболевания.

Следует соблюдать следующие указания по дозировке препарата.

Лечение.

Взрослым и детям с 12 лет.

Обычная доза препарата составляет 500 мг каждые 8 часов. При наличии медицинских показаний в начале лечения можно назначить нагрузочную дозу 15 мг/кг массы тела.

Дети с 2 до 12 лет.

Обычная доза составляет 7−10 мг/кг массы тела, что соответствует суточной дозе 20−30 мг/кг массы тела.

Пациентам с почечной недостаточностью.

Отсутствует необходимость в коррекции дозы препарата (см. «Фармакологическое действие»).

Пациентам с печеночной недостаточностью.

Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью может потребоваться коррекция дозы препарата из-за удлинения его периода полувыведения и снижения плазменного клиренса (см. «Фармакологические свойства»).

Продолжительность лечения зависит от его эффективности. В большинстве случаев достаточным будет 7-дневный курс. При наличии клинических показаний лечение может быть продолжено (см. «Особенности применения»).

Пред- и послеоперационная профилактика.

Взрослым и детям с 11 лет.

Обычная доза составляет 500 мг. Введение метронидазола заканчивать примерно за 1 час перед операцией. Препарат ввести повторно в той же дозе через 8 и 16 часов.

Детям с 2 до 11 лет.

Обычная доза составляет 15 мг/кг массы тела. Введение метронидазола заканчивать примерно за 1 час перед операцией. Препарат ввести повторно в дозе 7,5 мг/кг массы тела через 8 и 16 часов.

 

Дети.

Лекарственное средство применять детям с 2 лет.

 

Передозировка.

Симптомы: развитие побочных реакций, описанных ниже.

Лечение: при необходимости метронидазол можно эффективно выводить путем гемодиализа. Специфического лечения или антидота нет. В случае подозрения на передозировку следует назначать симптоматическое и поддерживающее лечение.

 

Побочные реакции.

Побочные эффекты в основном связаны с длительным применением высоких доз. Чаще всего наблюдаются тошнота, изменение вкусовых ощущений и риск нейропатии в случае длительного применения.

Со стороны органов зрения: нарушение зрения, двоение в глазах, близорукость, окулогирный криз (отдельные случаи).

Со стороны респираторной системы: синусит, фарингит, удушье.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, диарея, глоссит и стоматит, отрыжка с горьким вкусом, боль и ощущение тяжести в эпигастральной области, рвота, потеря аппетита, металлический привкус во рту, обложенный язык, панкреатит (отдельные случаи), оральный мукозит, боль спазм, запор.

Со стороны печени и желчевыводящих путей: гепатобилиарные расстройства, аномальные показатели печеночных энзимов и билирубина, отклонения от нормы показателей функции печени, гепатит, желтуха. Указанные проявления носят обратимый характер и обычно исчезают после окончания лечения или отмены лекарственного средства.

Со стороны почек и мочевыделительной системы:темный цвет мочи (через выделение метаболита метронидазола), дизурия, цистит и недержание мочи.

Со стороны нервной системы:раздражительность, головная боль, головокружение, сонливость или бессонница, судороги, периферическая нейропатия (симптомами которой являются парестезии, боль, ощущение тяжести и покалывание в конечностях), энцефалопатия, развитие подострого мозжечкового синдрома (симптомами которого являются атаксия, дизартрия, нарушение походки, нистагм, тремор). При появлении судорог или признаков периферической нейропатии следует немедленно сообщить врачу.

Со стороны психики:состояние спутанности сознания, раздражительность, депрессия, психотические расстройства, включая галлюцинации, подавленное настроение, снижение либидо.

Со стороны сердечно-сосудистой системы:изменения на электрокардиограмме, подобные к выравниванию зубца T, гипотензия.

Со стороны крови и лимфатической системы:лейкопения, гранулоцитопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз, апластическая анемия.

Во время длительного применения лекарственного средства следует обязательно проводить регулярный контроль формулы крови.

Со стороны иммунной системы, кожи и подкожной клетчатки: реакции гиперчувствительности легкой до умеренной степени, включая кожные реакции (зуд, крапивница, мультиформная эритема), ангионевротический отек, лекарственная лихорадка, тяжелые системные реакции гиперчувствительности (анафилаксия вплоть до анафилактического шока) синдром Стивенса-Джонсона (отдельные сообщения), синдром Лайелла (отдельные сообщения).

Тяжелые реакции, такие как синдром Стивенса-Джонсона и синдром Лайелла, требуют немедленного терапевтического вмешательства.

Со стороны опорно-двигательной системы: артралгия, миалгия.

Со стороны репродуктивной системы: дисменорея.

Общие нарушения и реакции в месте введения: гиперемия, раздражение вен (до тромбофлебита) после внутривенного введения, зуд, боль, пустулезная сыпь; слабость.

Инфекции и инвазии: генитальные суперинфекции (вызванныеСandida), псевдомембранозный колит, может возникать во время или после терапии и проявляется в форме тяжелой персистирующей диареи. Описание неотложного лечения приведено в разделе «Особенности применения».

 

Сообщения о подозреваемых побочных реакциях

Сообщения о подозреваемых побочных реакциях после регистрации лекарственного средства является важной процедурой. Это позволяет продолжать мониторинг соотношения «польза/риск» для соответствующего лекарственного средства. Медицинским работникам необходимо сообщать о любых подозреваемых побочных реакциях через национальную систему сообщений.

 

Срок годности.3 года

 

Условия хранения.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С. Не замораживать.

Хранить в недоступном для детей месте.

 

Упаковка.

По 100 мл во флаконе; по 1 флакону в пачке; по 100 мл во флаконах.

 

Категория отпуска.По рецепту.

 

Производитель.ЧАО «Фармацевтическая фирма «Дарница».

 

Местонахождение производителя и адрес места осуществления его деятельности.

Украина, 02093, г. Киев, ул. Бориспольская, 13.

 

Метронидазол-дарница р-р д/инф. 5 мг/мл фл. 100 мл отзывы

Нет отзывов об этом товаре.

Написать отзыв

С этим товаром покупают

Золофт

Pfizer Italia (Италия)

от 394 грн
Гозерелин

AMW GmbH Arzneimittelwerk Warngau (Германия)

от 1 835 грн
Нутрикомп

B. Braun (Германия)

от 101 грн
Раствор для контактных линз

6 производителей

от 83 грн