Бетагіс

Згідно з інструкцією із застосування ліки призначають при хворобі та синдромі Меньєра.

Хвороба Меньєра – це захворювання внутрішнього вуха, що характеризується збільшенням кількості внутрішньолабіринтної рідини й підвищенням внутрішньолабіринтного тиску. Вона проявляється такими симптомами:

• запаморочення (триває більш ніж 20 хвилин і може призводити до нудоти, блювоти й втрати рівноваги);
• тинітус (шум у вухах);
• сенсоневральна приглухуватість (зниження слуху на низьких частотах).

Також ліки Бетагіс використовують для симптоматичного лікування вестибулярного запаморочення різного походження.

Дозування й курс лікування визначаються лікарем і залежать від ступеня тяжкості захворювання. Зазвичай поліпшення стану пацієнта настає через 2-3 тижні, максимальна терапевтична ефективність – за кілька місяців застосування лікарського засобу.

ВАЖЛИВО! Застосування препарату на початкових етапах захворювання гальмує його розвитокі перешкоджає втраті слуху на пізніх стадіях. Використання Бетагісу за перших симптомів дозволяє досягти ремісії хвороби, покращити якість життя пацієнта й скоротити період його непрацездатності.

Добова доза Бетагістину становить 24-48 мг, розподілених на 3 прийоми. Таблетку приймають внутрішньо, запиваючи водою під час або після їди. Одночасний прийом ліків з їжею уповільнює процес всмоктування, але не впливає на повноту засвоєння.

Під час лікування рекомендується ретельно контролювати стан пацієнтів з бронхіальною астмою або виразковою хворобою шлунку та дванадцятипалої кишки (навіть в анамнезі).

Також треба враховувати інші особливості:

• маніт, що міститься в складі таблеток, може мати послаблювальний ефект;
• бетагістин подібний до природної речовини гістаміну, тому за одночасного прийому Бетагісу з антигістамінними препаратами можливе взаємне зниження ефективності препаратів;
• інгібітори моноаміноксидази (деякі антидепресанти та інші препарати) пригнічують метаболізм діючої речовини.

Вивчення взаємодії Бетагісу (бетагістину) з іншими лікарськими засобами не проводилося.

Інструкція із застосування Бетагісу містить перелік можливих побічних ефектів препарату:

• нудота, блювання, диспепсія, метеоризм, які зникають при зменшенні дозування або одночасному прийомі з їжею;
• головний біль;
• кропив'янка, набряклість, висипання, почервоніння, свербіння;
• гіперчутливість, у поодиноких випадках аж до анафілаксії та шоку.

За дотримання призначень лікаря й рекомендованих дозувань препарат зазвичай добре переноситься пацієнтами, не чинить седативної дії, не спричиняє звикання, не впливає на артеріальний тиск, що дуже важливо при тривалому курсі лікування.

За передозування можливі легка нудота, біль в епігастрії, сонливість. При умисному застосуванні бетагістину у великих дозах можуть виникати непритомність, судоми, порушення в роботі серцево-судинної та дихальної систем У таких випадках потрібна термінова кваліфікована медична допомога.

Інформація про користь і безпеку застосування бетагістину в педіатричній практиці відсутня, тому препарат не призначають дітям віком до 18 років.

Також його не застосовують для лікування вагітних, оскільки клінічні дослідження проводилися лише на тваринах. Якщо терапія Бетагісом необхідна під час годування груддю, перед призначенням препарату лікар обов'язково співвідносить користь для матері й потенційну шкідливу дію на немовля.

Інші протипоказання до застосування – індивідуальна чутливість до діючих або допоміжних речовин препарату та феохромоцитома (гормонально-активна пухлина надниркових залоз).