Гідрохлортіазид

Гідрохлортіазид чинить сечогінну дію через зменшення всмоктування іонів натрію, кальцію, хлору, води з сечі в кров переважно в проксимальній частині звивистих канальців нирок.

Цей препарат збільшує виведення іонів калію, магнію, бікарбонату з сечею. Зниження артеріального тиску відбувається через зменшення об'єму крові, що циркулює, а також зміни реактивності судинної стінки.

Згідно з інструкцією із застосування Гідрохлортіазид застосовують при наступних захворюваннях і станах:

• набряковому синдромі різного походження (при застійній серцевій недостатності, цирозі печінки з асцитом, нефротичному синдромі, хронічній нирковій недостатності, передменструальному синдромі, затримці рідини при ожирінні, а також набряках, спричинених прийомом ліків, наприклад, кортикостероїдів);
• артеріальній гіпертензії (як монотерапія або в комбінації з іншими ліками від тиску);
• симптоматичному лікуванні нефрогенного нецукрового діабету (для зниження поліурії – рясного й частого сечовипускання);
• субкомпенсованих формах глаукоми (підвищенні внутрішньоочного тиску);

Зверніть увагу: Гідрохлортіазид може призначатися для профілактики утворення кальцієвих ниркових каменів.

Дозування Гідрохлортіазиду встановлюється лікарем індивідуально. Таблетки треба приймати після їди, відповідно до рекомендацій інструкції із застосування:

• набряковий синдром – по 25-75 мг 1 раз на день або 1 раз на 2 дні. Максимальна допустима доза – 100 мг;
• артеріальна гіпертензія (підвищення тиску) – ефективна доза препарату становить 25-50 мг раз на день. У деяких випадках пацієнту може бути достатньо 12,5 мг Гідрохлортіазиду на добу. За потреби дозу можна збільшити, але не більш ніж 100 мг на добу;
• передменструальний синдром (набрякова форма)– по 25 мг на день за появи набряків;
• нефрогенний нецукровий діабет – у середньому терапевтична доза становить 50 мг на добу, проте за необхідності її можна збільшити до 100 мг на добу;
• профілактика утворення конкрементів – лікарі призначають по 50 мг гідрохлортіазиду 2 рази на день;
• для зниження внутрішньоочного тиску при глаукомі – зазвичай препарат приймають у дозі 25 мг один раз на 1-6 днів. Ефект проявляється через 24-48 годин.

Зверніть увагу: Гідрохлортіазид виявляє гіпотензивну дію впродовж 3-4 днів, проте, щоб досягти максимального результату, потрібно приблизно 3-4 тижні. Після припинення прийому препарату гіпотензивний ефект зберігається приблизно 1 тиждень.

Важливо! У разі призначення Гідрохлортіазиду пацієнтам похилого віку треба враховувати, що вони можуть бути більш чутливими до препарату, тому починають терапію зі зменшених дозувань ліків.

Відповідно до інструкції ліки Гідрохлортіазид можна застосовувати дітям віком від 2 років. Препарат призначається в дозі 1-2 мг/кг маси тіла.

Дітям віком від 2 до 12 років лікарі призначають 37,5-100 мг гідрохлоротіазиду на добу (залежно від маси тіла). Кратність прийому препарату – 1-2 рази на день.

Ні, Гідрохлортіазид не є засобом для схуднення. Більше того, його використання без медичних показань може бути небезпечним. Якщо здорова людина почне приймати Гідрохлортіазид без відповідного призначення лікаря, це може призвести до серйозних небажаних симптомів, таких як головний біль, спрага, судоми, нудота й блювання, розлади сну, порушення електролітного балансу та інших.

Важливо! Для досягнення й підтримки здорової ваги рекомендується дотримуватися збалансованої дієти, займатися фізичними вправами, але перед цим проконсультуватися з лікарем / дієтологом для розробки індивідуального плану схуднення, який буде безпечним і ефективним саме для вас.

Згідно з інструкцією із застосування Гідрохлортіазид може спричиняти різні побічні ефекти:

• зміни у складі крові – лейкопенію, тромбоцитопенію, анемію;
• алергічні реакції – набряклість, свербіння, шкірні висипання;
• порушення метаболізму – гіперурикемію, електролітний дисбаланс, підвищення рівня ліпідів;
• занепокоєння, депресію, сонливість;
• запаморочення, слабкість, апатію, астенію;
• нечіткість зору, кон'юнктивіт;
• аритмії, гіпотензію, тахікардію;
• пневмоніт;
• нудоту, блювання, діарею.

Зверніть увагу: це не повний список можливих побічних реакцій Гідрохлортіазиду. Докладніше вони описані в інструкції із застосування ліків.

Симптоми передозування препарату Гідрохлортіазид включають дегідратацію (зневоднення), гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремію (зниження рівнів калію, натрію й хлору в організмі). Вони проявляються у вигляді спраги, нудоти, блювання, тахікардії, втоми, слабкості, запаморочення, артеріальної гіпотензії, брадикардії, порушення серцевого ритму, судом, оніміння, порушення сечовипускання аж до його відсутності, шоку, алкалозу (олужнення крові).

У разі передозування Гідрохлортіазиду рекомендується виконати такі дії:

• промити шлунок і випити активоване вугілля;
• провести симптоматичну й підтримувальну терапію;
• за розвитку гіпотензії необхідно забезпечити пацієнту горизонтальне положення з піднятими ногами;
• компенсувати втрачений об'єм рідини й нормалізувати електролітний баланс (при артеріальній гіпотензії або шоку);
• за необхідності забезпечити доступ кисню чи провести штучне дихання.

Гідрохлортіазид протипоказаний при таких захворюваннях і станах;

• підвищена чутливість до гідрохлортіазиду, інших сульфонамідів або будь-якого компонента препарату;

• тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв);

• механічна непрохідність сечовивідних шляхів;

• тяжка печінкова недостатність, енцефалопатія;

• анурія (відсутність сечовипускання);

• подагра (важкі форми);

• гіповолемія (зменшення об’єму циркулюючої крові);

• декомпенсований цукровий діабет;

• порушення водно-сольового обміну (гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія).

Препарати Гідрохлортіазид та Індапамід розрізняються складом і показаннями до застосування.

Гідрохлортіазид призначають при набряковому синдромі різного генезу, артеріальній гіпертензії, нефрогенному нецукровому діабеті, субкомпенсованих формах глаукоми.

Індапамід з однойменною діючою речовиною фахівці використовують для лікування есенціальної гіпертензії (підвищеного тиску).

Тільки лікар, виходячи з індивідуальних особливостей пацієнта, його діагнозу та історії хвороби, може прийняти рішення про призначення певного препарату.