Хлоргексидин інструкція та часті питання

Застосування хлоргексидину можливе у лікувальних та профілактичних цілях. Рідкими формами обробляють шкірні покриви або промивають слизові оболонки з дезінфікуючою та протимікробною метою.

Сфера застосування препарату залежить від його лікарської форми.

В інструкції із застосування Хлоргексидину у вигляді розчину для зовнішнього застосування вказані наступні призначення:

• дезінфекція відкритих ран і контамінованих (обсіменених мікрофлорою) опіків;
• лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок у дерматології, хірургії, комбустіології, урології, гінекології, акушерстві, стоматології;
• попередження ЗПСШ – генітального герпесу, сифілісу, гонореї, трихомоніазу, уреаплазмозу, хламідіозу.

Важливо: не рекомендується застосовувати Хлоргексидин для промивання порожнин та великих ран, оскільки це може призводити до передозування препарату.

Також не рекомендується застосовувати Хлоргексидин для промивання слухового проходу до огляду вуха лікарем. Отоларинголог має переконатися, що барабанна перетинка ціла, а препарат не завдасть шкоди внутрішнім структурам вуха.

В інструкції до спрею Хлоргексидин у 0,05% концентрації вказані такі показання до застосування:

• зрошення ранових поверхонь та опіків;
• антисептична обробка подряпин, саден, розчосів;
• обробка шкірних покривів після косметичних процедур, татуажу, пірсингу, епіляції;
• зрошення порожнини рота для лікування запальних процесів – гінгівіту, пародонтиту, стоматиту тощо.

Важливо: спрей Хлоргексидин є безпечним для здоров'я та практично не викликає побічних ефектів, проте слід утриматися від його застосування людям з індивідуальною чутливістю до діючої речовини – хлоргексидину біглюконату.

Препарат у вигляді свічок і песаріїв використовується в акушерстві та гінекології переважно з профілактичною метою:

• для попередження ЗПСШ після незахищеного статевого акту;
• для профілактики інфекційно-запальних процесів в органах малого тазу (перед гінекологічними операціями, до та після припікання ерозії шийки матки, перед абортом, а також після введення ВМС – внутрішньоматкової спіралі);
• для санації родових шляхів перед пологами у жінок із запально-інфекційними процесами статевих органів.

Можливе призначення супозиторіїв і песаріїв з хлоргексидином у рамках комплексного лікування бактеріальних інфекцій та інших захворювань статевих шляхів (вагіноз, вагініт, ерозія шийки матки).

Важливо: зазвичай інтравагінальне введення Хлоргексидину не викликає ані передозування, ані токсичних ефектів, але в поодиноких випадках у жінки може розвинутись алергія на хлоргексидин. Тоді застосування ліків припиняють і призначають симптоматичне лікування.

Найчастіший спосіб застосування препарату – обробка шкірних покривів навколо рани та накладення поверх неї марлевої серветки, просоченої розчином хлоргексидину. Для тривалого впливу на ранову поверхню марлеву серветку фіксують до тіла бинтом чи пластиром.

Якщо Хлоргексидин використовується в превентивних цілях для запобігання венеричних інфекцій після незахищеного сексу, спосіб застосування наступний:

• спорожнити сечовий міхур та обмити теплою водою з милом зовнішні статеві органи (мило знижує ефективність хлоргексидину, тому його треба ретельно змити);
• струменем розчину обробити шкіру на лобку, внутрішній поверхні стегон та геніталій;
• за допомогою урогенітальної насадки слід ввести: чоловікам 3 мл розчину в уретру, а жінкам – 5-10 мл у піхву;
• утримувати розчин у піхві близько 3 хвилин, а в уретрі – протягом 2 годин, до наступного сечовипускання;
• ще раз обмити шкіру геніталій, лобка та внутрішньої сторони стегон розчином хлоргексидину.

Важливо: щоб запобігти розвитку ІПСШ, застосовувати розчин хлоргексидину слід не пізніше 1,5-2 годин після статевого акту.

У рамках лікування чоловічих урогенітальних інфекцій слід діяти аналогічним способом. Спринцювання роблять двічі на день протягом 7-10 днів, якщо лікар не призначив інше.

Спосіб застосування хлоргексидину у вигляді аплікацій: на чисту ранову поверхню накласти марлеву серветку, просочену розчином хлоргексидину біглюконату, або налити лікарський засіб на рану та залишити на 2-3 хвилини. Процедуру слід повторювати до трьох разів на добу.

Важливо: розводити 0,05% розчин хлоргексидину не треба, він повністю готовий до застосування. Але якщо в аптечці є лише 20% розчин (концентрат) хлоргексидину, розводити його слід з розрахунку 2 мл препарату на 1 л кип'яченої води. У такий спосіб готують розчин для полоскання горла або ротової порожнини.

Хлоргексидином 0,05% можна полоскати рот і горло до 3-4 разів на добу. При цьому час експозиції розчину в ротовій порожнині – близько 1 хвилини. Для кращого ефекту рекомендується використовувати теплу (але не гарячу) воду. Ковтати розчин заборонено.

Спосіб застосування спрею з хлоргексидином досить простий. Розчин розпилюють на пошкоджену слизову оболонку чи шкірні покриви. Також допускається обробка м'яких тканин ватним диском, змоченим розчином хлоргексидину біглюконату.

В інструкції до спрею Хлоргексидин 0,05% вказується, що препаратом можна обробляти шкіру рук. Це простий і досить надійний спосіб дезінфекції, що дозволяє провести якісну антибактеріальну, противірусну та протигрибкову обробку. Важливо! За ступенем ефективності Хлоргексидин у даному випадку поступається спиртовмісним препаратам.

Спрей та 0,05% розчин Хлоргексидину рекомендується при кандидозі порожнини рота. Для цього проводять ротові ванни з теплим розчином або зрошення ротової порожнини спреєм до 4-5 разів на добу. Після процедури у роті утворюється плівка, яка продовжує впливати на патогени ще 2-3 години, тому пити рідину та приймати їжу у цей час не рекомендується.

Застосування Хлоргексидину в інтравагінальних свічках та песаріях показано як з лікувальною метою, так і для запобігання статевим інфекціям. У рамках лікування препарат вводиться у піхву двічі на добу протягом 10 днів (іноді лікар може призначити 20-денний курс лікування). З метою профілактики ІПСШ свічку або песарій слід ввести у піхву не пізніше ніж через 1,5-2 години після інтимної близькості.

Так, усі лікарські форми Хлоргексидину дозволяється використовувати при вагітності та грудному вигодовуванні (ГВ). Навіть якщо лікар призначить вагітної Хлоргексидин у свічках чи песаріях, їх можна застосовувати до 10 днів поспіль без побоювань за здоров'я плода.

Хлоргексидин належить до досить безпечних лікарських засобів, на які рідко розвивається небажана реакція організму. Побічні ефекти від препарату зазвичай виникають лише у випадках індивідуальної непереносимості основного лікарського компонента – хлоргексидину біглюконату, а також у ситуаціях, коли лікарський засіб застосовується неправильно або у надлишкових дозах.

До найпоширеніших побічних реакцій Хлоргексидину належать:

• алергічні реакції – свербіння, почервоніння та лущення шкіри, явища дерматиту (особливо якщо поєднувати Хлоргексидин з йодним розчином), фотосенсибілізація;
• фарбування зубів у темний колір (зазвичай виникає за тривалого використання хлоргексидину), посилене утворення зубного каменю, порушення смакових відчуттів;
• поява кровотеч (зазвичай незначної інтенсивності) зі слизової оболонки ротової порожнини або піхви.

Важливо: більшість побічних ефектів Хлоргексидину зникають самостійно після скасування лікарського засобу. Симптоматична терапія потрібна лише в окремих випадках.

Мірамістин – антисептик з абсолютно іншим механізмом дії у порівнянні з Хлоргексидином. Тим не менш, він так само, як і Хлоргексидин, чинить потужну антибактеріальну, противірусну, протипротозойну та протигрибкову дію. Використовується для знезараження ран та опіків, лікування мікробних інфекцій шкіри та слизових оболонок, профілактики статевих інфекцій. Що краще у кожному конкретному випадку, Хлоргексидин або Мірамістин, вирішує лікар на підставі клінічної картини та різновиду інфекції.

Стоматидин, на відміну від Хлоргексидину, призначений переважно для санації ротової порожнини та горла. Препарат являє собою 0,1% розчин гексетидину – речовини з протимікробною та знезаражуючою дією. При стоматиті, виразках слизової оболонки рота або горла, гінгівіті, деяких захворюваннях горла можна використовувати Хлоргексидин або Стоматидин. Але в будь-якому випадку призначати ліки має фахівець, щоб уникнути побічних ефектів та інших ускладнень.