Ипигрикс

В офіційній інструкції вказується, що препарат може призначатися під час лікування:

• захворювань ПНС (нейропатій, невритів, поліневритів та полінейропатій, мієлополірадікулоневритів), міастенії та міастенічного синдрому різного походження;
• бульбарних паралічів та парезів. Також препарат покращує нервову провідність після проведення блокад периферичних нервів;
• порушень пам'яті різного походження (хвороби Альцгеймера та інших форм старечих порушень розумової діяльності);
• затримки дитячого розумового розвитку;
• атонії кишківника.

Крім того, препарат використовується у відновному періоді після органічного ураження ЦНС, що супроводжується руховими порушеннями, а також у комплексному лікуванні розсіяного склерозу та інших форм демієлінізуючих захворювань нервової системи.

В аптеках України представлені:

• Ипигрикс табл. 20 мг №50;
• Ипигрикс р-н д/ін. 15 мг №10;
• Ипигрикс р-н д/ін. 5 мг №10.

Таблетки

Приневритах – по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Тривалість прийому – від 10-15 днів при гострих невритах до 20-30 днів при хронічних невритах. Якщо це необхідно, курс можна повторити 2-3 рази з інтервалом 2-4 тижні до досягнення максимального ефекту.

При лікуванні мієлополірадікулоневритів та парезів – по 1 таблетці 2-3 рази на день, 30-40 днів. Курси лікування повторювати багаторазово з перервою 1-2 місяці до досягнення терапевтичного ефекту.

При лікуванні міастенії та міастеничних синдромів – по 1-2 таблетки 2-3 рази на день. При тяжких формах дозу можна збільшити до 200 мг на добу (по 2 таблетки 5 разів на добу через 2-3 години).

Розчин для ін'єкцій

Дозування та тривалість прийому лікар визначає індивідуально, орієнтуючись на ступінь тяжкості хвороби. Розчини Ипигрикс, що містять 5 і 15 мг/мл, вводять внутрішньом'язово або підшкірно.

При лікуванні захворювань ПНР, моно- і полінейропатій різного походження: підшкірно або внутрішньом'язово вводять 5-15 мг 1-2 рази на день, тривалість терапії – 10-15 днів (іноді до 1 місяця). Надалі терапія може бути продовжена таблетками Ипигрикс.

При лікуванні міастенії та міастенічного синдрому: підшкірно або внутрішньом'язово вводять 5-30 мг 1-3 рази на добу, а надалі переводять пацієнта на прийом таблеток. Тривалість терапії – 1-2 місяці. За призначенням лікаря лікування можна повторювати кілька разів, дотримуючись перерви між курсами 1-2 місяці.

При лікуванні захворювань ЦНС, бульбарних паралічів та парезів: підшкірно та внутрішньом'язово вводять 5-15 мг 1-2 рази на добу, терапія триває 10-15 днів, потім рекомендується перевести пацієнта на прийом таблеток Ипигрикс.

У відновлювальному періоді після органічного ураження ЦНС. В/м – 10-15 мг 1-2 рази на добу, тривалість терапії – до 15 днів, далі лікар призначає прийом таблеток.

При розсіяному склерозі та інших формах демієлінізуючих захворювань нервової системи, бульбарному паралічі – по 1 табл. 3-5 разів на добу, 60 днів, 2-3 рази на рік.

При лікуванні хвороби Альцгеймера та старечих порушень розумової діяльності інших форм – починати з дози 1–2 таблетки на добу, розподіливши на 2 прийоми, поступово підвищуючи дозу на 2 таблетки на тиждень до 6–10 таблеток на добу (2 таблетки 3–5 разів на добу). Тривалість терапії – від 4 місяців до 1 року. Можлива курсова терапія – по 4-5 місяців з перервою в 1-2 місяці.

При лікуванні органічних уражень ЦНС, що супроводжуються порушеннями рухової активності – по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Середня тривалість терапії – 30 днів. За призначенням лікаря курс можна повторювати.

При атонії кишечника – по 1 таблетці 1-3 рази на день. Тривалість терапії – 1-3 тижні.

Розчин для ін'єкцій – у зв'язку з відсутністю даних про наслідки використання препарату у дітей, його не призначають пацієнтам цієї вікової категорії.

Таблетки можуть призначатися дітям від 12 років.

Аксамон, Нейромідин та Ипигрикс – ідентичні препарати, різниця лише у виробнику.

Дані препарати можуть призначатися для лікування:

• захворювань периферичної нервової системи, міастеній та міастенічного синдрому різного походження;
• бульбарних паралічів та парезів;
• порушень пам'яті різного походження, у тому числі деменцій різних типів, включаючи кіркову;
• затримки дитячого розумового розвитку;
• наслідків (відновлювальний період) після органічного ураження ЦНС, що супроводжуються порушеннями рухової функції;
• у складі комплексного лікування розсіяного склерозу та інших форм демієлінізуючих захворювань нервової системи (наприклад, хвороби Гійєна-Барре тощо);
• атонії кишківника.

Переносяться препарати добре, побічних ефектів у більшості випадків не спостерігається.