Ефмерин

Антибактеріальний ефект Ефмерину ґрунтується на його здатності пригнічувати синтез білків у клітинній стінці мікроорганізмів.

Цефтріаксон є дуже стійким до руйнівної дії ферментів, що виділяються патологічними бактеріями, тому він ефективний проти грампозитивних та грамнегативних аеробів, анаеробної флори. Повний перелік мікроорганізмів, чутливих до дії антибіотика Ефмерину, наведено в інструкції до препарату.

Антибіотик Ефмерин використовують виключно за показаннями для лікування інфекцій, викликаних збудниками, які є чутливими до цефтріаксону. Під час терапії необхідно дотримуватися рекомендацій лікаря та проводити профілактику антибіотикорезистентності (стійкості бактерій до антибіотика).

Використання Ефмерину обґрунтовано для боротьби з інфекціями:

• дихальних шляхів (особливо пневмонії);
• ЛОР-органів;
• органів черевної порожнини (перитоніту, інфекцій жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, травного тракту);
• органів сечовидільної та статевої системи.

Також цефтріаксон може застосовуватися у пацієнтів при:

• генералізованому інфекційному процесі (сепсисі);
• менінгіті;
• дисемінованому бореліозі Лайма.

Цефтріаксон належить до категорії лікарських засобів класу С, тобто застосування цього препарату у вагітних жінок потенційно може становити певний ризик для плода.

Однак у деяких випадках цефтріаксон може призначатися вагітним за необхідності – наприклад, у разі тяжких інфекцій, коли потенційна користь ліків для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Важливо! Рішення про застосування цефтріаксону у вагітної має прийматися лише лікарем з огляду на індивідуальні особливості кожного конкретного випадку.

Діюча речовина Ефмерину (цефтріаксон) може переходити в грудне молоко, тому не виключений ризик розвитку діареї або грибкової інфекції слизових оболонок у малюка.

Якщо необхідне застосування цефтріаксону у матері-годувальниці, то рішення про продовження грудного вигодовування або його тимчасове припинення має прийматися лікарем.

Методика розведення Ефмерину залежить від способу його введення.

Для внутрішньом'язової ін'єкції:

• 1 г цефтріаксону (1 флакон) розчиняють у 3,5 мл 1% розчину лідокаїну;
• ін'єкцію виконують глибоко в сідничний м'яз;
• рекомендовано виконувати не більш ніж 1 ін'єкцію препарату в одну ділянку;
• перед розведенням проводять визначення індивідуальної чутливості пацієнта до лідокаїну.

При проведенні внутрішньовенної ін'єкції препарату:

• 1 г порошку цефтріаксону розводять у 10 мл води для ін'єкцій;
• одержаний розчин вводять внутрішньовенно повільно (2-4 хвилини).

Якщо Ефмерин вводять внутрішньовенно краплинно:

• 2 г порошку цефтріаксону розводять у 40 мл інфузійного розчину без іонів кальцію (0,9% хлорид натрію, 10% глюкоза, вода для ін'єкцій та ін.);
• розчин вводять крапельно протягом щонайменше 30 хвилин.

Важливо! Отриманий розчин лікарського засобу необхідно використовувати відразу після приготування, зберігати його не можна.

При розрахунку дозування цефтріаксону необхідно враховувати вік пацієнта, інфекційне захворювання, терапія якого проводитиметься, супутню патологію та інші фактори. Усереднені рекомендації:

• стандартне дозування дорослим пацієнтам і дітям від 12 років становить 1-2 г Ефмерину 1 раз на добу з інтервалом 24 години;
• при лікуванні важких інфекцій добова доза може збільшуватися до 4 г;
• дітям до 12 років дозування антибіотика розраховує лікар (зазвичай воно не перевищує 80 мг/кг маси тіла дитини);
• пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.

Діюча речовина Ефмерину – цефтріаксон – широко представлена в Україні. Понад десять виробників випускають порошок різних дозувань для приготування розчину для ін'єкцій. Тобто Ефмерин і Цефтріаксон – ідентичні препарати.

Дозування та спосіб застосування можуть різнитися залежно від індивідуальних потреб пацієнта, тому для оптимального вибору препарату необхідно звернутися до лікаря. Самостійне використання будь-яких антибіотиків категорично заборонено.