Рабімак

Рабімак пригнічує продукцію соляної кислоти в шлунку, що призводить до зниження рівня кислотності. Це дозволяє застосовувати препарат для лікування кислотозалежних захворювань – гастриту, виразкової хвороби, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ).

Крім того, препарат може призначатися для зменшення ймовірності розвитку побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту при прийомі нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Пігулки вживають до їди, запиваючи невеликою кількістю води. При прийомі 1 раз на добу Рабімак слід приймати вранці натщесерце, при прийомі 2 рази на добу – вранці і ввечері.

Дозування підбирається індивідуально і залежить, перш за все, від захворювання і рівня кислотності.

При гастриті і ГЕРХ у фазі активного лікування початкове дозування складає 20 мг, при необхідності дозування збільшують до 40 міліграмів. Підтримуюча терапія при ГЕРХ проводиться в дозі 10 мг на добу. У складі комплексної терапії при ерадикації H. pylori Рабімак призначають по 20 мг 2 рази на добу.

Для лікування гастриноми (пухлина підшлункової залози, при якій виробляється підвищена кількість гастрину і, як наслідок, соляної кислоти) призначають високі дозування – від 60 до 120 мг на добу, розділені на 2 прийоми.

Тривалість курсу лікування препаратом Рабімак визначається індивідуально і залежить від конкретного захворювання.

При ГЕРХ і гастриті активна фаза лікування триває 1–2 місяці, підтримуюча терапія проводиться протягом 12 місяців.

Для лікування гастриноми Рабімак слід приймати 1–1,5 місяця.

Ерадикація H. pylori повинна проводитися протягом 7 днів.

Всі ці препарати пригнічують секрецію соляної кислоти і можуть застосовуватися для лікування захворювань, пов'язаних з підвищеною кислотністю. 

До складу препаратів Рабімак і Парієт входить одна і та ж діюча речовина — рабепразол. Активним компонентом препарату Омез виступає омепразол, Нольпази — пантопразол.

Як і рабепразол, вони є представниками групи інгібіторів протонної помпи і знижують кислотність.

Не можна сказати, що якийсь з препаратів краще. Конкретний засіб і його дозування повинен підбирати лікар, враховуючи діагноз, рівень кислотності та індивідуальні особливості пацієнта.