Стрептоцидовая мазь

Відповідно до інструкції, застосовувати Стрептоцидову мазь рекомендується при гнійно-запальних процесах на шкірі без вираженої ексудації (виділення рідини). Засіб застосовують для лікування:

• тріщин;
• виразок;
• ран;
• опіків;
• піодермії;
• бешихи.

Важливо! Лікарський засіб ефективний лише щодо патогенних мікробів.

Стрептоцидова мазь не допомагає від таких шкірних проблем, як:

• грибок;
• герпес;
• лишай;
• подразнення на шкірі.

Стрептоцидова мазь від прищів на обличчі та інших ділянках тіла може застосовуватися тільки у тих випадках, якщо захворювання спричинене бактеріальною інфекцією, чутливою до сульфаніламіду.

Препарат із необхідною концентрацією діючої речовини (5% або 10%) призначається лікарем, залежно від ступеня тяжкості гнійно-запального процесу на шкірі.

Цей лікарський засіб використовується лише зовнішньо, під пов'язку. Невелику кількість мазі необхідно нанести на уражену ділянку шкіри чи слизової оболонки. Також засіб можна наносити на марлеву серветку.

Міняти пов'язки з маззю слід щодня. Тривалість курсу застосування визначається лікарем і може коливатися від 1 до 14 днів або до повного зникнення симптомів захворювання.

Самостійне припинення курсу лікування може сприяти розвитку резистентності (стійкості) мікроорганізмів до сульфаніламідів. Проте за розвитку алергічних реакцій необхідно припинити застосування лікарського засобу. Щоб уникнути небезпечних наслідків, у разі розвитку алергії слід звернутися до лікаря.

Небажані взаємодії

У період використання Стрептоцидової мазі бажано уникати застосування речовин, що знижують її ефективність. До таких речовин належать: дигітоксин, кофеїн, соляна кислота, мезатон, фенобарбітал, новокаїн, гідрохлорид адреналіну та ін.

За умови використання препарату в дозуваннях, що перевищують рекомендовані лікарем, можливе погіршення алергічних реакцій, що проявляються:

• дерматитом;
• кропив'янкою;
• набряклістю та іншими алергічними симптомами.

У таких ситуаціях необхідно терміново припинити застосування і звернутися до лікаря.

Як протипоказання до використання мазі інструкція вказує такі стани:

• гостра порфірія;
• ниркова недостатність;
• вагітність і грудне вигодовування;
• підвищена чутливість до одного чи кількох компонентів складу.

Важливо! Препарат не рекомендовано застосовувати дітям, оскільки його ефективність та безпека для цієї вікової категорії не встановлені.

Стрептоцидова мазь при вагітності протипоказана до застосування.

У період грудного вигодовування (ГВ) використовувати засіб не рекомендується.

Для вибору адекватного лікування зверніться до медичного фахівця.

Стрептоцидова мазь – засіб для зовнішнього локального застосування. Але все ж таки її небажано використовувати з такими препаратами:

• дигітоксин;
• кофеїн;
• мезатон;
• кислота хлористоводнева;
• фенобарбітал;
• адреналіну гідрохлорид.

Не рекомендується наносити стрептоцидову мазь до чи після застосуванняНовокаїну. Залишок параамінобензойної кислоти, що міститься в ньому, знижує антимікробні властивості сульфаніламіду.

При виборі між Стрептоцидовою маззю та Левомеколем для лікування інфекційно-запальних процесів на шкірі слід враховувати особливості цих лікарських засобів.

Згідно з інструкцією із застосування, обидва препарати мають протимікробні властивості.

Стрептоцидова мазь зазвичай використовується для нанесення на сухі рани. Її допоміжні компоненти сприяють розм'якшенню ранових струпів для кращого проникнення діючої речовини в осередок інфекції. Діюча речовина препарату – сульфаніламід.

Левомеколь має більш рідку текстуру та застосовується при вираженій ексудації (мокнутті) ран з метою очищення їх від сукровиці та гною. Тому засіб частіше використовується на післяопераційних ранах для прискорення їх загоєння.

До складу Левомеколя входять дві діючі речовини:

• хлорамфенікол – антибіотик широкого спектра дії, який пригнічує здатність мікробів до розмноження;
• метилурацил – репарант, що прискорює регенерацію (відновлення) клітин епідермісу.

Тому вибирати, що “краще”, – Стрептоцидова мазь чи Левомеколь – недоцільно. Препарати застосовуються за різних захворювань, хоча й належать до групи зовнішніх протимікробних засобів.