EU delivery

Выберите город

Выберите страну

  • Румыния
  • Украина
  • Германия
  • Италия
  • Австрия

Вимпат р-р д/инф. 10 мг/мл фл. 20 мл

Код товара: 24370
Вимпат р-р д/инф. 10 мг/мл фл. 20 мл

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ВІМПАТ®

(VIMPAT®)

 

Склад:

діюча речовина:lacosamide;

1 мл розчину для інфузій містить лакосаміду 10 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева розведена 10 %, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий та безбарвний розчин.

 

Фармакотерапевтична група.Інші протиепілептичні засоби. Код АТХN03A X18.

 

Фармакологічні властивості.

Механізм дії

Діюча речовина лакосамід (R-2-ацетамідо-N-бензил-3-метоксипропіонамід) - це функціоналізована амінокислота.

Точний механізм протиепілептичної дії лакосаміду не встановлений. В електрофізіологічних дослідженняхin vitroбуло показано, що лакосамід селективно посилює повільну інактивацію вольтаж-залежних натрієвих каналів, що призводить до стабілізації гіперзбудливих мембран нейронів.

Фармакодинаміка.

Протисудомна ефективність лакосаміду встановлена у різних дослідах на тваринах з парціальними і первинними генералізованими судомами та затримкою розвитку кіндлінгу (епілептогенний ефект у експериментальних тварин). У доклінічних дослідженнях лакосамід проявляв синергетичну або адитивну протисудомну дію у комбінації з леветирацетамом, карбамазепіном, фенітоїном, вальпроатом, ламотриджином, топіраматом або габапентином.

Даних про ефективність монотерапії лакосамідом недостатньо.

Клінічна ефективність та безпека

Ефективність препарату Вімпат® як додаткової терапії у рекомендованих дозах (200 мг на добу та 400 мг на добу) була встановлена у ході трьох багатоцентрових, рандомізованих, плацебо-контрольованих клінічних досліджень тривалістю 12 тижнів. Ефективність 600 мг препарату на добу також була встановлена у ході контрольованих досліджень додаткової терапії, хоча ефективність цієї дози була такою ж, як і 400 мг на добу. Пацієнти гірше переносили цю дозу, тому що виникали побічні реакції з боку центральної нервової системи та шлунково-кишкового тракту. Таким чином, не рекомендовано призначати дозу 600 мг на добу. Максимальна рекомендована доза становить 400 мг на добу. Метою цих досліджень, в яких брало участь 1308 пацієнтів, які мали в анамнезі у середньому 23 роки парціальних нападів, було оцінити ефективність та безпеку лакосаміду при одночасному застосуванні з 1-3 іншими протиепілептичними лікарськими засобами для пацієнтів із неконтрольованими парціальними нападами як із вторинною генералізацією, так і без неї. Загалом відсоток пацієнтів, у яких на 50 % зменшилася частота появи нападів, становив 23 %, 34 % та 40 % при застосуванні плацебо, 200 мг та 400 мг лакосаміду на добу відповідно.

Достатніх даних щодо відміни супутнього протиепілептичного медикаментозного лікування з метою досягнення успіху завдяки монотерапії лакосамідом немає.

Фармакокінетику та безпеку застосування одноразової навантажувальної дози лакосаміду внутрішньовенно було визначено у багатоцентровому відкритому дослідженні з метою оцінки безпеки і переносимості раптового початку застосування лакосаміду за допомогою однієї навантажувальної дози внутрішньовенно (200 мг включно), а надалі 2 рази на добу, внутрішньо (що еквівалентно внутрішньовенній дозі) як додаткової терапії дорослих пацієнтів із парціальними судомами віком від 16 до 60 років.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після внутрішньовенного введення Cmax досягається наприкінці інфузії. Концентрація у плазмі крові зростає пропорційно до дози після перорального прийому (100-800 мг) та внутрішньовенного введення (50-300 мг).

Розподіл

Об’єм розподілу становить приблизно 0,6 л/кг, ступінь зв’язування з білками плазми крові - менше 15 %.

Біотрансформація

95 % дози виводиться з сечею у вигляді лакосаміду і метаболітів. Метаболізм лакосаміду вивчений не повністю. Основні сполуки, що виводяться з сечею, - це незмінений лакосамід (приблизно 40 % від дози) і його О-десметиловий метаболіт (менше 30 %). Частка полярної фракції у сечі (імовірно, похідні серину) становила приблизно 20 %, проте її виявляли у плазмі крові тільки у невеликих кількостях (0-2 %) у деяких пацієнтів. Невелика кількість інших метаболітів, виявлених у сечі, становить 0,5-2 %.

Даніin vitroпоказують, що CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4 здатні каталізувати утворення О-десметилового метаболіту, але вклад одного з цих ізоферментів, як головного, не був підтверджений данимиin vivo. Не було відзначено жодних клінічно значущих відмінностей впливу лакосаміду при порівнянні його фармакокінетики у сильних метаболізаторів (ЕМ, з функціонуючим СYР2С19) та слабких метаболізаторів (РМ, з недостатністю функціонування СYР2С19).

Крім того, дослідження взаємодії з омепразолом (інгібітор СYР2С19) показали відсутність клінічно значущих змін концентрації лакосаміду у плазмі крові, що свідчить про неістотну значущість цього шляху. Концентрація О-десметилового метаболіту у плазмі крові становить приблизно 15 % від концентрації лакосаміду. Цей основний метаболіт не має відомої фармакологічної активності.

Виведення

Лакосамід виводиться із системного кровотоку головним чином шляхом ниркової екскреції і біотрансформації. Після перорального та внутрішньовенного введення радіоактивно міченого лакосаміду приблизно 95 % радіоактивності було виявлено у сечі та менше 0,5 % − у калі. Період напіввиведення лакосаміду становить приблизно 13 годин. Фармакокінетика пропорційна до дози, не змінюється з часом і характеризується низькою між- та інтраіндивідуальною варіабельністю. При застосуванні 2 рази на добу рівноважні концентрації у плазмі крові досягаються протягом 3 днів. Кумуляція супроводжується збільшенням концентрації у плазмі крові приблизно у 2 рази.

Застосування одноразової навантажувальної дози 200 мг наближає рівноважну концентрацію препарату у плазмі крові до такої, яку можна порівняти із застосуванням препарату внутрішньо у дозі 100 мг 2 рази на добу.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

Стать

Клінічні дослідження показали, що стать не має клінічно значущого впливу на концентрацію лакосаміду у плазмі крові.

Порушення функції нирок

Значення AUC для лакосаміду збільшувалося приблизно на 30 % у пацієнтів із порушенням функції нирок слабкого та середнього ступеня, на 60 % у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок та у пацієнтів у термінальній стадії ниркових захворювань, що потребують гемодіалізу. Проте ці захворювання не впливають на Cmax.

Лакосамід ефективно виводиться з плазми крові при проведенні гемодіалізу. Через 4 години гемодіалізу AUC лакосаміду знижується приблизно на 50 %. Тому після проведення гемодіалізу рекомендовано збільшити дозу препарату. Вплив О-десметилового метаболіту зростає у кілька разів у пацієнтів із середнім та тяжким порушенням функції нирок. Якщо гемодіаліз у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності не проводився, ці значення були підвищеними і безперервно зростали, що видно з аналізів, які проводили протягом 24 годин. Невідомо, чи збільшення впливу метаболіту препарату у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності може викликати появу побічних реакцій, проте не була виявлена жодна фармакологічна активність цього метаболіту.

Порушення функції печінки

У пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня (клас В за шкалою Чайлда-П’ю) було виявлено підвищену концентрацію лакосаміду у плазмі крові (приблизно на 50 % вище AUCnorm). Підвищений вплив препарату частково спричинений зниженою функцією нирок у пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Зниження нениркового кліренсу у пацієнтів, які брали участь у дослідженні, спричинило збільшення значень AUC лакосаміду на 20 %. Фармакокінетика лакосаміду у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалася.

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

У дослідженні, що проводилося з участю жінок та чоловіків літнього віку та включали 4 пацієнтів віком від 75 років, рівень AUC становив приблизно на 30 та 50 % більше порівняно з пацієнтами молодого віку відповідно. Такий результат частково спричинений зниженою масою тіла. Ця різниця становить 26 % та 23 % відповідно при зведеній різниці маси тіла. Також спостерігалося зростання варіабельності впливу препарату на пацієнта. У ході цього дослідження було встановлено, що у пацієнтів літнього віку нирковий кліренс лакосаміду був лише трохи зниженим.

Загальну дозу препарату не слід зменшувати, окрім випадків, коли це показано через зниження функції нирок.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Як допоміжна терапія для лікування парціальних судом, що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, у пацієнтів віком від 16 років з епілепсією у складі комплексної терапії.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або до допоміжних речовин.

Атріовентрикулярна блокада II або III ступеня в анамнезі.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лакосамід слід застосовувати обережно пацієнтам, які отримують препарати, що спричиняють подовження інтервалу PR (наприклад карбамазепін, ламотриджин, еслікарбазепін, прегабалін), та пацієнтам, які отримують антиаритмічні препарати I класу. Проте при аналізі у підгрупах у ході клінічних досліджень не було відзначено додаткового подовження інтервалу PR у хворих, які одночасно приймали лакосамід в комбінації з карбамазепіном або ламотриджином.

Даніin vitro

Загальні результати досліджень свідчать про низьку імовірність взаємодії лакосаміду з іншими препаратами. Дослідженняin vitro показали, що лакосамід не індукує ферменти CYP1A2, 2B6 і 2C9 та не пригнічує CYP1A1, 1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2D6 та 2E1 при таких концентраціях у плазмі крові, що застосовували в ході клінічних досліджень. Дослідженняin vitro показали, що лакосамід не транспортується Р-глікопротеїном у кишечнику. Данііnvitro свідчать, що CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4 здатні каталізувати утворення О-десметилметаболіту.

Данііn vivo

Іn vivo лакосамід не пригнічує та не індукує ферменти CYP2C19 та 3А4 клінічно значущим чином.

Лакосамід не впливав на AUC мідазоламу (метаболізується з участю CYP3A4, лакосамід застосовували у дозі 200 мг 2 рази на добу), але Cmax мідазоламу була дещо підвищеною (30 %). Лакосамід не впливав на фармакокінетику омепразолу (метаболізується з участю CYP2C19 та 3A4, лакосамід приймався у дозі 300 мг 2 рази на добу).

Інгібітор CYP2C19, омепразол (40 мг 1 раз на добу), не зумовлював клінічно значущих змін експозиції лакосаміду. Таким чином, малоймовірно, що помірно потужні інгібітори CYP2C19 впливатимуть на системну експозицію лакосаміду у клінічно значущому обсязі.

Рекомендується з обережністю одночасно застосовувати потужні інгібітори CYP2C9 (наприклад, флуконазол) та CYP3A4 (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, ритонавір, кларитроміцин), що може призводити до зростання системної експозиції лакосаміду. Такі взаємодії не встановленоin vivo, але їх імовірність ґрунтується на данихinvitro.

Потужні індуктори ферментів, такі як рифампіцин або звіробій (Hypericum perforatum), можуть спричинити помірне зниження системної експозиції лакосаміду. У зв’язку з цим при призначенні подібних препаратів або їх відміні слід бути обережними.

Протиепілептичні лікарські засоби

Лакосамід не спричиняв істотних змін концентрацій карбамазепіну та вальпроєвої кислоти у плазмі крові. У свою чергу, карбамазепін та вальпроєва кислота не впливали на рівень лакосаміду у плазмі крові. За даними фармакокінетичного аналізу популяції різних вікових груп супутня терапія іншими протиепілептичними засобами, що індукують ферменти (карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом у різних дозах), знижувала загальну системну експозицію лакосаміду на 25 %.

Пероральні контрацептиви

У дослідженні не виявлено ознак клінічно значущої взаємодії між лакосамідом і пероральними контрацептивами етинілестрадіолом і левоноргестрелом. Концентрації прогестерону не змінювались при сумісному застосуванні лікарських засобів.

Інші

Лакосамід не впливав на фармакокінетику дигоксину. Клінічно значущої взаємодії лакосаміду та метформіну не виявлено.

Одночасне застосування варфарину з лакосамідом не виявило клінічно значущих результатів у фармакокінетиці та фармакодинаміці варфарину.

Хоча фармакокінетичні дані щодо взаємодії лакосаміду з алкоголем відсутні,  не можна виключити фармакодинамічний ефект.

Ступінь зв’язування лакосаміду з білками низька і становить менше 15 %. У зв’язку з цим клінічно значуща взаємодія з іншими лікарськими засобами, що зв’язуються з білками, малоймовірна.

 

Особливості застосування.

Запаморочення

Лікування лакосамідом супроводжується запамороченням, що може призвести до збільшення частоти випадкових ушкоджень та падіння. Тому пацієнтів слід попередити про можливий вплив препарату та рекомендувати бути обережними.

Серцевий ритм та провідність

У ході клінічних досліджень відзначали дозозалежну пролонгацію інтервалу PR під час прийому лакосаміду. Лакосамід слід застосовувати з обережністю пацієнтам із відомими порушеннями провідності, серйозними серцевими захворюваннями (наприклад інфарктом міокарда або серцевою недостатністю в анамнезі), пацієнтам літнього віку або тоді, коли лакосамід слід застосовувати одночасно з препаратами, що спричиняють пролонгацію інтервалу PR.

Під час постреєстраційного моніторингу побічних явищ надходили повідомлення про атріовентрикулярну блокаду другого або вищого ступеня. У плацебо-контрольованих дослідженнях лакосаміду з участю пацієнтів з епілепсією не повідомлялося про фібриляцію або тріпотіння передсердь; однак такі повідомлення надходили під час відкритих досліджень при епілепсії та у ході постреєстраційного моніторингу.

Пацієнтів необхідно ознайомити із симптомами атріовентрикулярної блокади другого чи вище ступенів (наприклад, повільний або нерегулярний пульс, сплутаність або втрата свідомості) та симптомами фібриляції та тріпотіння передсердь (наприклад, посилене серцебиття, швидкий або нерегулярний пульс, задишка). Пацієнтам слід звернутися за медичною допомогою у разі появи таких симптомів.

Суїцидальне мислення та поведінка

Суїцидальне мислення та поведінка спостерігалися у пацієнтів, які отримували протиепілептичні лікарські засоби при різних показаннях. Мета-аналіз рандомізованих, плацебо-контрольованих клінічних досліджень протиепілептичних лікарських засобів також продемонстрував незначне збільшення ризику появи суїцидального мислення та поведінки. Механізм цього ризику невідомий, а наявні дані не виключають можливості збільшення ризику при застосуванні лакосаміду.

Таким чином, слід контролювати появу у пацієнтів ознак суїцидального мислення та поведінки і призначати, у разі необхідності, відповідне лікування. Слід рекомендувати пацієнтам (та особам, які здійснюють нагляд за ними) у випадку появи ознак суїцидального мислення та поведінки звертатися за порадою до лікаря.

1 флакон препарату містить 2,6 ммоль (або 59,8 мг) натрію. Це необхідно враховувати при застосуванні пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженим вживанням солі.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Ризик, пов’язаний з епілепсією і застосуванням протиепілептичних засобів загалом:у новонароджених дітей, матері яких отримують лікування від епілепсії, частота вроджених вад у 2-3 рази вища, ніж у загальній популяції (приблизно 3 %). Політерапія вагітних жінок супроводжувалася збільшенням частоти вроджених вад у дітей, проте залишається незрозумілим, якою мірою це пов’язано з лікуванням та/або з самим захворюванням. Більше того, у період вагітності не слід переривати ефективну протиепілептичну терапію, оскільки ускладнення хвороби може мати серйозні наслідки як для матері, так і для плода.

Ризик, пов’язаний із застосуванням лакосаміду:немає відповідних даних щодо застосування лакосаміду вагітним жінкам. У дослідженнях на тваринах (щурах та кролях) не виявлено тератогенних ефектів препарату, але спостерігалась ембріотоксичність при введенні препарату матері у токсичних дозах. Ризик для вагітних жінок невідомий. Лакосамід не слід застосовувати вагітним жінкам, за винятком тих випадків, коли лікування необхідне (якщо користь для матері явно перевищує можливий ризик для плода). Якщо жінка планує вагітність, то необхідно ретельно зважити доцільність застосування цього препарату.

Годування груддю

Відомостей щодо екскреції лакосаміду у грудне молоко немає. Ризик для новонароджених/дітей грудного віку не може бути виключений. У дослідженнях на тваринах підтверджено, що лакосамід проникає у грудне молоко. Як застережний захід - слід припинити годування груддю на період лікування лакосамідом.

Фертильність

Побічні реакції щодо фертильності та репродуктивної функції самок і самців щурів не спостерігалися при дозах, коли вміст речовини у плазмі крові (AUC) приблизно у 2 рази більший, ніж AUC плазми крові людини при застосуванні максимальної рекомендованої дози.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вімпат® може незначним або помірним чином впливати на здатність керувати автомобілем або користуватися складною технікою. Лікування цим препаратом може супроводжуватися розвитком запаморочення або затуманення зору. Відповідно, пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або працювати з іншою потенційно небезпечною технікою, доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на прийом Вімпату®.

 

Спосіб застосування та дози.

Терапію лакосамідом можна розпочинати з перорального або внутрішньовенного застосування. Вімпат® у вигляді розчину для інфузій застосовувати як альтернативне лікування пацієнтам, яким тимчасово неможливо приймати препарат перорально.

Курс лікування лакосамідом для внутрішньовенного введення визначає лікар індивідуально. У клінічних випробуваннях існує досвід застосування інфузій лакосаміду два рази на день протягом періоду до 5 днів при допоміжній терапії. Можна перейти з прийому препарату внутрішньо на внутрішньовенне введення безпосередньо без титрування дози і навпаки. Слід підтримувати загальну добову дозу і введення двічі на добу.

Вімпат® застосовувати 2 рази на добу (зазвичай 1 раз вранці та 1 раз ввечері).

Рекомендована початкова доза становить 50 мг 2 рази на добу. Через 1 тиждень дозу слід збільшити до початкової терапевтичної дози 100 мг 2 рази на добу. Залежно від терапевтичної відповіді та переносимості підтримуючу дозу можна додатково підвищити з тижневим інтервалом по 50 мг двічі на добу (100 мг на добу) до максимальної рекомендованої добової дози 400 мг (200 мг двічі на добу).

Початок лікування лакосамідом з навантажувальної дози

Застосування лікарського засобу також можна розпочати з одноразової навантажувальної дози - 200 мг, надалі, приблизно через 12 годин, застосовувати підтримуючу дозу по 100 мг 2 рази на добу (200 мг/добу). Подальшу корекцію дози слід проводити відповідно до індивідуальної відповіді та переносимості, як описано вище. Навантажувальну дозу можна застосовувати пацієнтам у тих випадках, коли лікар вважає, що швидке досягнення стійкої концентрації лакосаміду у плазмі крові та терапевтичний ефект гарантовані. Введення препарату необхідно здійснювати під наглядом лікаря, з урахуванням можливості підвищення частоти побічних реакцій з боку центральної нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»). Введення навантажувальної дози не було вивчено при гострих станах, таких як епілептичний статус.

З урахуванням ефективності та переносимості підтримувальну дозу можна збільшувати кожного тижня по 50 мг 2 рази на добу до максимальної добової дози 400 мг/добу    (200 мг 2 рази на добу).

Припинення застосування

Відміняти Вімпат® рекомендується поступово (знижуючи добову дозу на 200 мг на тиждень).

Метод введення

Не слід застосовувати препарат з механічними включеннями або зі зміненим кольором.

Препарат у флаконі призначений тільки для одноразового використання, будь-який невикористаний розчин слід утилізувати.

Хімічна та фізична стабільність препарату під час застосування зберігається протягом 24 годин при температурі до 25 °С, якщо продукт змішували з розчинниками, наведеними в розділі «Несумісність».

З мікробіологічної точки зору препарат слід використати негайно. Якщо препарат не використовується негайно, за час і умови зберігання відповідальність несе користувач (зберігати не більше 24 годин при температурі 2-8 °С), окрім випадків, коли розведення було проведено у контрольованих і валідованих асептичних умовах.

Розчин для інфузій вводити внутрішньовенно протягом від 15 до 60 хвилин 2 рази на добу. Бажано вводити протягом щонайменше 30 хвилин при введенні > 200 мг на інфузію (тобто > 400 мг/добу).

Розчин можна вводити без додаткового розведення або можна розвести з натрію хлоридом 9 мг/мл (0,9 %) розчином для ін’єкцій, глюкозою 50 мг/мл (5 %) розчином для ін’єкцій, лактатним розчином Рінгера для ін’єкцій.

Особливі популяції

Застосування пацієнтам літнього віку (від 65 років)

Пацієнтам літнього віку зниження дози не потрібне. Досвід застосування лакосаміду пацієнтам літнього віку з епілепсією обмежений. Для пацієнтів літнього віку необхідно враховувати можливість вікового зниження ниркового кліренсу і підвищення рівня AUC (див. розділи «Застосування пацієнтам із порушенням функції нирок» та «Фармакокінетика»).

Застосування пацієнтам із порушенням функції нирок

Пацієнтам із легким порушенням функції нирок або помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 30 мл/хв) корекція дози не потрібна.

Для пацієнтів із легким або помірним порушенням функції нирок можливе застосування навантажувальної дози (200 мг 1 раз), але надалі титрування дози            (> 200 мг на добу) слід проводити з обережністю. Для хворих із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) та для пацієнтів із термінальною стадією ниркової хвороби рекомендується максимальна доза 250 мг/добу. Таким пацієнтам титрування дози слід проводити з обережністю. Якщо призначено навантажувальну дозу, одноразову початкову дозу - 100 мг на добу, з наступним застосуванням по 50 мг 2 рази на добу слід застосовувати протягом першого тижня.

Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, рекомендується ввести додатково до 50 % розподіленої добової дози безпосередньо у кінці процедури. Лікування хворих із термінальною хворобою нирок слід проводити обережно, оскільки клінічний досвід застосування препарату таким пацієнтам невеликий і можливе накопичення метаболіту, що не має відомої фармакологічної активності.

Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки

Пацієнтам із легким або помірним порушенням функції печінки рекомендована максимальна доза 300 мг/добу. Титрувати дозу таким пацієнтам слід з обережністю, враховуючи можливість супутнього порушення функції нирок. Застосування навантажувальної дози (200 мг) можливе, але надалі титрування дози (> 200 мг на добу) слід проводити з обережністю. Фармакокінетика лакосаміду не вивчалася у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки. Лакосамід слід призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки лише у разі, якщо очікувана терапевтична користь перевищуватиме можливі ризики. Може виникнути необхідність у корекції дози за результатами ретельного спостереження за активністю захворювання та з огляду на потенційні побічні ефекти у пацієнта.

Застосування дітям

Препарат не рекомендується призначати дітям віком до 16 років, оскільки безпеку та ефективність препарату у цих вікових групах не вивчали.

 

Діти.Застосовувати препарат дітям віком до 16 років не рекомендується, оскільки безпеку та ефективність препарату у цих вікових групах не вивчали.

 

Передозування.

Симптоми

Симптоми, які спостерігаються після випадкового або зумисного передозування лакосаміду, в першу чергу пов’язані з ЦНС та шлунково-кишковим трактом.

Клінічно значущих відмінностей між типом побічних реакцій, що спостерігалися у пацієнтів у ході застосування доз понад 400 мг і до 800 мг, та побічних реакцій у пацієнтів, які застосовували терапевтичні дози лакосаміду, не відзначалося.

Реакції, про які повідомлялося після прийому понад 800 мг, - запаморочення, нудота, блювання, судоми (генералізовані тоніко-клонічні судоми, епілептичний статус). Також спостерігалися порушення серцевої провідності, шок та кома. Повідомлялося про летальні випадки у пацієнтів після гострого одноразового передозування (прийом декількох грамів лакосаміду).

Лікування

Специфічного антидоту при передозуванні лакосаміду не існує. Лікування передозування включає загальні підтримуючі заходи і при необхідності гемодіаліз.

 

Побічні реакції.

За узагальненими результатами плацебо-контрольованих клінічних досліджень як допоміжної терапії, в яких брали участь 1308 пацієнтів з парціальними нападами, 61,9 % пацієнтів, рандомізованих в групу лакосаміду, та 35,2 % пацієнтів, рандомізованих в групу плацебо, мали щонайменше 1 побічну реакцію. Найчастішими побічними реакціями (≥ 10 %) при застосуванні лакосаміду були запаморочення, головний біль, нудота та диплопія. Побічні ефекти лікарського засобу найчастіше були незначними або помірно вираженими. Поява деяких з них була дозозалежною, і зменшення дози препарату призводило до їх полегшення. Частота та тяжкість побічних реакцій з боку центральної нервової системи та шлунково-кишкового тракту загалом зменшувалися через деякий час.

Застосування препарату в клінічних дослідженнях при появі побічних ефектів було припинено у 12,2 % випадків порівняно з 1,6 % при застосуванні плацебо. Найчастішою побічною реакцією, яка призводила до припинення курсу лікування лакосамідом, було запаморочення.

Частота побічних реакцій з боку центральної нервової системи (таких як запаморочення) може підвищуватися після застосування навантажувальної дози.

Нижче наведені побічні реакції, що були виявлені у ході клінічних досліджень та постреєстраційного моніторингу побічних реакцій. Частота побічних реакцій, про які повідомлялось у клінічних дослідженнях та у постмаркетинговий період, оцінювалась таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1 000 до <1/100), невідома частота (не може бути оцінена за наявними даними). У кожній групі побічні реакції наведені у порядку зменшення їх тяжкості.

З боку кровотворної системи:невідома частота - агранулоцитоз1.

З боку імунної системи: нечасто - медикаментозна гіперчутливість1; невідома частота - медикаментозна реакція з еозинофілією та симптомами ураження різних систем органів, МРЕССО) 1,2.

З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення, головний біль; часто - порушення рівноваги, порушення координації, порушення пам’яті, когнітивний розлад, сонливість, тремор, ністагм, гіпостезія, дизартрія, порушення уваги, парестезія; нечасто - непритомність2; невідома частота - судоми3.

Психічні порушення: часто - депресія, стан сплутаної свідомості, безсоння1; нечасто - агресія, ажитація1, ейфоричний настрій1, психотичний розлад1, спроба самогубства1, суїцидальне мислення, галюцинації1.

З боку органів зору: дуже часто - диплопія; часто - затуманення зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: часто - вертиго, шум у вухах.

З боку серця: нечасто - атріовентрикулярна блокада1,2, брадикардія1,2, фібриляція передсердь1,2, тріпотіння передсердь1,2.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота; часто - блювання, запор, метеоризм, диспепсія, сухість у роті, діарея.

З боку гепатобіліарної системи: нечасто - відхилення від норми функціональних показників печінки1, підвищення печінкових ферментів (> 2 × ВМН)1.

З боку  шкіри і підшкірних тканин: часто - свербіж, висипання1; нечасто - ангіоневротичний набряк1, кропив’янка1; невідома частота - синдром Стівенса-Джонсона1, токсичний епідермальний некроліз1.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: часто - м’язовий спазм.

Загальні порушення і реакції у місці введення препарату:часто - порушення ходи, астенія, підвищена втомлюваність, дратівливість, відчуття сп’яніння, біль або дискомфорт у місці ін’єкції4, подразнення; нечасто - еритема4.

Травми, отруєння та ускладнення процедур: часто - падіння, тріщини шкіри, контузія.

Примітки:

1 побічні реакції, про які повідомлялося у постмаркетинговий період;

2 див. опис окремих побічних реакцій;

3 повідомлялося у відкритих дослідженнях;

4місцеві побічні реакції, пов’язані із внутрішньовенним введенням.

 

Окремі побічні реакції.

Застосування лакосаміду супроводжується дозозалежним подовженням інтервалу PR. Можливі небажані реакції, пов’язані з подовженням цього інтервалу (наприклад атріовентрикулярна блокада, непритомність, брадикардія).

У додаткових клінічних дослідженнях пацієнтів з епілепсією атріовентрикулярна блокада I ступеня спостерігається нечасто, у 0,7 %, та 0,5 % при дозі лакосаміду 200 мг та 600 мг відповідно та не спостерігається при дозі лакосаміду 400 мг та плацебо, у пацієнтів, які приймали лакосамід, атріовентрикулярна блокада ІІ або вищого ступеня не спостерігалася. Однак про випадки атріовентрикулярної блокади ІІ або ІІІ ступенів, асоційовані з лікуванням лакосамідом, повідомлялося під час постреєстраційного нагляду.

Згідно з узагальненими результатами клінічних досліджень допоміжної терапії втрата свідомості виникала нечасто, а її частота не відрізнялась у пацієнтів з епілепсією (n=944), які отримували лакосамід (0,1 %), та у пацієнтів з епілепсією (n=364), які отримували плацебо (0,3 %).

Під час короткочасних клінічних досліджень про фібриляцію або тріпотіння передсердь не повідомлялося; однак обидва явища спостерігалися у відкритих дослідженнях при епілепсії та у ході постреєстраційного моніторингу.

Відхилення від норми лабораторних показників.

Відхилення від норми показників печінкової функції спостерігалися під час контрольованих досліджень лакосаміду з участю дорослих пацієнтів з нападами парціальних судом, які одночасно приймали від 1 до 3 протиепілептичних лікарських засобів. Підвищення рівня АЛТ до ≥ 3 × ВМН (верхня межа норми) розвинулося у 0,7 % (7/935) пацієнтів, які приймали Вімпат®, та у 0 % (0/356) пацієнтів групи плацебо.

Поліорганні реакції гіперчутливості.

Повідомлялося про поліорганні реакції гіперчутливості (також відомі як медикаментозна реакція з еозинофілією та симптомами ураження різних систем органів, МРЕССО) у пацієнтів, які приймали деякі протиепілептичні лікарські засоби. Ці реакції різнилися за проявами, але у типових випадках супроводжувалися гарячкою та висипаннями та асоціювалися з ураженням різних систем органів. Якщо існує підозра на поліорганну реакцію гіперчутливості, прийом лакосаміду слід припинити.

Діти

Частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей віком від 16 років очікуються подібними до таких у дорослих. Безпека препарату у дітей віком до 16 років не вивчалася. Даних не існує.

Повідомлення щодо підозрюваних побічних реакцій

Повідомлення щодо підозрюваних побічних реакцій після отримання реєстраційного посвідчення є дуже важливим. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користь/ризик препарату. Медичних працівників просять повідомляти про підозрювані побічні реакції.

 

Термін придатності.3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

 

Несумісність.

Було встановлено, що препарат Вімпат®, розчин для інфузій не слід змішувати в одному інфузійному мішку з іншими лікарськими засобами, крім натрію хлориду          9 мг/мл (0,9 %), розчину для ін’єкцій, глюкози 50 мг/мл (5 %), розчину для ін’єкцій, лактатного розчину Рінгера для ін’єкцій.

 

Упаковка.

По 20 мл розчину для інфузій у флаконі з безбарвного скла, закупореному гумовою пробкою сірого кольору та обтиснутим алюмінієвим ковпачком, забезпеченим відривною пластиковою пломбою. По 1 флакону в картонній коробці.

 

Категорія відпуску.За рецептом.

 

Виробник.

Ейсіка Фармасьютикалз ГмбХ.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Альфред-Нобель-Штр. 10, 40789 Монхайм на Рейні, Німеччина.

 

Товар добавлен в корзину
Посмотреть корзину