Ліки від частого сечовипускання

Часте сечовипускання – це не самостійне захворювання, а симптом, який свідчить про ту чи іншу хворобу. Усі люди індивідуальні, тому важко провести чітку межу між нормальною та патологічною кількістю сечовипускань. Але замислитися над проблемою варто, якщо:

• людина сама відзначає збільшення кількості позивів до походу в туалет;
• кількість сечовипускань за добу досягає 10-15 разів;
• спостерігається більше одного підйому для походу до туалету за ніч. Якщо ж вставати в туалет доводиться частіше – можна говорити про окреме захворювання, ніктурію.

Часте бажання помочитися може бути ситуативним чи патологічним. Ситуативне збільшення кількості походів у туалет буває при:

• вживанні великої кількості чаю, кави, алкоголю;
• прийомі специфічних лікарських засобів (петлевих діуретиків, інгібіторів карбоангідрази та ін.);
• холодній погоді;
• нервовому, збудженому стані;
• вагітності.

У цьому випадку часте сечовипускання не потребує лікування і проходить самостійно після усунення факторів, що викликають його.

Якщо ж для збільшення частоти сечовипускань немає причини – швидше за все, справа у хворобі. Часті походи в туалет можуть бути симптомом наступних захворювань:

• діабету – як цукрового, так і нецукрового;
• нейрогенної дисфункції сечового міхура;
• пухлини або іншого новоутворення у сечовому міхурі;
• сечокам'яної хвороби (СКХ);
• циститу;
• уретриту;
• інфекцій, що передаються статевим шляхом (гонорея, хламідіоз та ін.).

Через анатомічні відмінності існують захворювання, характерні тільки для жінок і тільки для чоловіків. Часте сечовипускання у чоловіків може бути пов'язане з простатитом, аденомою або раком передміхурової залози. У жінок часте сечовипускання може бути спричинене новоутвореннями або опущенням матки, раком яєчників.

Як зрозуміти, що потрібно звернутися до лікаря?

За наявності проблеми частого сечовипускання, як правило, часті походи в туалет не є єдиним симптомом. Додаткові ознаки потреби звернутися за медичною допомогою є такими:

• болючі відчуття під час сечовипускання, з різями;
• позиви в туалет мають невідкладний характер, але сечі виділяється мало;
• свербіж, печіння в уретрі;
• біль у попереку;
• тяжкість та/або біль у нижній частині живота.

Які ліки приймати при частому сечовипусканні?

Оскільки проблема може мати різні причини – тактика лікування залежатиме від діагнозу. Лікування буде ефективним лише у тому випадку, якщо встановлено причину стану.

Цистит, уретрит, простатит

Часте сечовипускання як наслідок інфекційних запалень органів сечостатевої системи лікується антибіотиками.

Для лікування неускладнених запалень вибирають фосфоміцин (Монурал) – антибіотик широкого спектра дії, його достатньо прийняти один раз. Також лікар може призначити нітрофурантоїн (Фурадонін, Ніфуроксазид) – антимікробний препарат.

Для пацієнтів з високими ризиками ускладнень показані препарати фторхінолонів (ципрофлоксацин, левофлоксацин) або цефалоспоринів – цефподоксим.

Сечокам'яна хвороба

Причиною частих походів у туалет можуть бути камені у нирках, сечоводах, сечовому міхурі. Тактика лікування залежить від розміру каменів та їхнього розташування.

На первинних стадіях захворювання проводять консервативне лікування. Хворому виписують антибіотики, знеболюючі засоби. Медикаментозна експульсивна терапія сприяє самостійному виходу конкрементів невеликого розміру. Представник препаратів цієї групи – Дутастерид, до складу якого входять альфа-адреноблокатор тамсулозин та інгібітор 5а-редуктази дутастерид.

Також може застосовуватися пероральний гемоліз – хворий приймає засоби для олужнення сечі (Блемарен або ін.). У тяжких випадках не обійтися без оперативного втручання.

Новоутворення та рак

Пухлини в органах сечостатевої системи лікуються оперативно. Іноді можна обійтися малотравматичними втручаннями – електрокоагуляцією або електрорезекцією під час цистоскопії.

Якщо ж пухлина злоякісна, необхідно проводити повноцінну операцію, підключати хіміотерапію та імунопідтримуючі препарати.

Нейрогенна дисфункція сечового міхура

Нейрогенна дисфункція сечового міхура – ​​складне багатофакторне захворювання. Воно розвивається як наслідок ураження центральної нервової системи чи периферичних нервів. Жінки більш схильні до цієї хвороби, особливо у зв'язку з недоліком серотоніну. Для усунення симптомів можуть використовуватись:

• антидепресанти – іміпрамін, дулоксетин або ін.;
• М-холіноблокатори (антимускаринові препарати) – толтеродин, соліцин;
• агоністи b3-адренорецепторів (застосовуються досить нечасто).

Антидепресанти – іміпрамін (Меліпрамін), дулоксетин – мають спазмолітичну дію на сечовий міхур. Призначаються на лікування нічного енурезу, зокрема дітям.

Холіноблокатори знижують тонус сечовика у фазі наповнення, за рахунок чого збільшується його резервуарна функція. Але при цьому вони мають низку «побічок»: сухість у роті, запори, сонливість, порушення когнітивних функцій. Таблетки на основі оксибутиніну (Дриптан, Сибутін) є найбільш ефективними для лікування частих позивів до сечовипускання або нетримання сечі при напрузі. Вони добре переносяться при тривалому застосуванні. Препарати з толтеродином (Уротол) мають схожий механізм дії при частому сечовипусканні, але не підходять для довгострокового застосування – максимальний курс прийому 6 місяців.

Агоністи b3-адренорецепторів – нова група препаратів, яка тільки починає широко використовуватися для боротьби з проблемами дисфункції сечовика. Діюча речовина мирабегрон скорочує кількість сечовипускань за рахунок збільшення середнього обсягу сечі. Таблетки Бетмига (на основі мірабегрону) при частому сечовипусканні у жінок не викликають побічних явищ. Мірабегрон ефективний при гіперреактивному сечовому міхурі.

Усі засоби від частого сечовипускання можна придбати за допомогою сайту Liki24.com. В онлайн-режимі є можливість обрати ліки, ознайомитися з інструкціями, порівняти ціни в різних аптеках, замовити кур'єрську або поштову доставку по Україні, а також самовивіз зі зручної аптеки вашого міста.