Лінезолід

Активна речовина антибактеріального засобу – лінезолід. Він виявляє активність щодо наступних мікроорганізмів:

• корінебактерій;
• ентерококів;
• золотистого, епідермального та гемофільного стафілококу;
• стрептококів;
• пневмококів;
• клостридії перфрінгенс.

Препарат призначають для лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами анаеробних або аеробних грампозитивних мікроорганізмів, включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією, такі як:

• нозокоміальна пневмонія;
• негоспітальна пневмонія;
• ускладнені інфекції шкіри та її структур, зокрема інфекції на тлі діабетичної стопи без супутнього остеомієліту, спричинені Staphylococcus aureus (метицилінчутливими та метицилінрезистентними ізолятами), Staphylococcus pyogenes або Staphylococcus agalactiae– ускладнені фурункули, карбункули, абсцеси, флегмони;
• неускладнені інфекції шкіри та її структур, спричинені Staphylococcus aureus (тільки метицилінчутливими ізолятами) або Staphylococcus pyogenes;
• інфекції, спричинені ентерококами, включаючи резистентні до ванкоміцину штами Enterococcus faecium та faecalis.

Важливо! Якщо збудники інфекції включають грамнегативні мікроорганізми – клінічно показане призначення комбінованої терапії.

Показанням до призначення розчину Лінезоліду є ті самі інфекції, що й при призначенні таблеток, але при більш тяжкому перебігу хвороби, коли потрібен максимально швидкий результат. Потім лікування можна продовжити прийомом таблеток.

1 мл розчину містить 2 мг лінезолiду.

300 мл розчину для інфузій у системі містять 600 мг лінезоліду.

Призначають при:

• нозокоміальній пневмонії;
• негоспітальній пневмонії;

• ускладнених інфекціях шкіри та її структур, зокрема інфекції на тлі діабетичної стопи без супутнього остеомієліту;
• при неускладнених інфекціях шкіри та її структур;
• резистентних до ванкоміцину інфекціях, спричинених штамами Enterococcus faecium, включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією.

Важливо! Якщо збудники інфекції включають грамнегативні мікроорганізми, клінічно показано призначення комбінованої терапії.

Згідно з офіційною інструкцією, Лінезолід не застосовують при простатиті – такого показання в інструкції немає. Але якщо простатит викликаний мікроорганізмами, гарантовано чутливими до Лінезоліду, може бути сенс розглянути цей препарат. Рішення завжди залишається за лікарем.

Так, застосовують, якщо пневмонія викликана чутливими до Лінезоліду мікроорганізмами (нозокоміальна, негоспітальна пневмонія). Тільки за призначенням лікаря.

Туберкульоз викликає Mycobacterium tuberculosis. Лінезолід не впливає на мікобактерії, але інструкція повідомляє, що він може використовуватися у комплексній терапії туберкульозу паралельно з “класичними” протитуберкульозними препаратами.

В інструкції із застосування антибактеріального препарату Лінезолід представлена ​​схема, згідно з якою лікарі призначають цей лікарський засіб. Доза препарату залежить від діагнозу та ступеня тяжкості стану пацієнта.

При пневмонії розчин для інфузій Лінезолід 600 вводять внутрішньовенно краплинно залежно від віку пацієнта :

• дітям від 12 років з масою тіла від 30 кг і дорослим – 600 мг двічі на добу,
• дітям від народження до 12 років – 10 мг на кілограм маси тіла тричі на добу.

У разі інших захворювань рекомендована доза може відрізнятися.

Розчин для інфузій Лінезолід 600 на початку терапії вводять внутрішньовенно краплинно. Після досягнення клінічного ефекту пацієнтів переводять на прийом препарату у вигляді таблеток. У кожній таблетці також міститься 600 мг лінезоліду.

Тривалість терапії при пневмонії, захворюваннях шкіри, м'язів, підшкірної клітковини – від 10 до 14 днів. Лікування пацієнтів, інфікованих ентерококами, проводять протягом 2-4 тижнів.

При пневмоніях та ускладнених інфекціях шкіри таблетки Лінезолід рекомендується приймати дорослим і дітям з 12 років з масою тіла від 30 кг по 1 таблетці кожні 12 годин. Тривалість лікування – 10-14 днів.

При інфекціях, які супроводжуються бактеріємією (присутність бактерій в крові), Лінезолід призначають внутрішньо кожні 12 годин, тривалість лікування – 14-28 днів.

Інші дозування для різних показань докладно наведено в офіційній інструкції із застосування препарату.

Важливо! Максимальна доза для дорослих і дітей має не перевищувати 600 мг 2 рази на добу. 

Біодоступність Лінезоліду при застосуванні перорально складає майже 100 %. Таблетки приймають під час їди або між прийомами їжі.

Лікарі призначають лікарський засіб вагітним тільки в тому разі, коли передбачувана користь для жінки вища за потенційний ризик несприятливого впливу на плід. 

Якщо виникає потреба у лікуванні Лінезолідом жінки, яка годує немовля груддю, дитину тимчасово переводять на штучне вигодовування.

Під час застосування препарату Лінезолід можуть розвинутись небажані реакції, зокрема з боку органів травлення:

• нудота, блювання;
• зміни смаку;
• пронос;
• метеоризм;
• болі в животі.
• безсоння;
• підвищення артеріального тиску;
• свербіж шкіри.

Іноді знижується рівень еритроцитів, тромбоцитів чи лейкоцитів у крові. Усі ці зміни є оборотними.

Часто пацієнти скаржаться на наявність головного болю. Іноді у людей, які приймають препарат, розвивається кандидоз (оральний, вагінальний). З повним списком потенційних побічних ефектів можна ознайомитись в інструкції МОЗ України до препарату.

Препарат не призначають за наявності у пацієнта підвищеної чутливості до його активної речовини. Не призначають пацієнтам, які приймають препарати, що блокують МАО-А та МАО-В. Крім того, є й ряд відносних протипоказань до застосування препарату, дані про які містяться в інструкції із застосування Лінезоліду.