Ліки від лейкозу

Лейкоз – це системне онкологічне захворювання (рак), при якому пухлини дифузно вражають кровотворну тканину кісткового мозку. Пухлинні клітини швидко розростаються та витісняють здорові клітини крові. За рахунок рухливості клітин крові такий рак швидко метастазує.

Важливо розуміти різницю між гострим та хронічним лейкозом. При гострому лейкозі пухлина складається з клітин-попередників (бластів). Залежно від виду уражених клітин, розрізняють такі форми гострого лейкозу:

• лімфобластний;
• мієлобластний;
• промієлоцитарний;
• монобластний;
• мієломонобластний.

При хронічному лейкозі пухлину складають більш зрілі клітини кровотворної системи (промієлоцит, мієлоцит, промоноцит та ін.). Хронічний лейкоз класифікують на:

• хронічний мієлолейкоз;
• хронічний лімфолейкоз;
• мієломну хворобу;
• сублейкемічний мієлофіброз.

Максимальний рівень захворюваності на хронічні лейкози спостерігається у людей від 40-50 років, а гострими – у віці до 10-18 років. Захворювання у 1,5 рази частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок.

Чому виникає лейкоз?

Причиною хвороби стає мутація в одній клітині, від якої потім походять решта клітин крові. На розвиток лейкозу впливає сукупність факторів. Основні причини лейкозу можна поділити на три групи:

• генетичні (ушкодження ДНК, вроджені генетичні дефекти);
• фактори довкілля (іонізуюча радіація, хімічні речовини, віруси);
• інші чинники (зокрема прийом цитостатиків, імуносупресія).

Симптоми лейкозу

Запідозрити лейкоз можна при частих інфекціях, кровотечах. Хвороба може прогресувати повільно та непомітно, а може мати стрімку течію. З моменту мутації до моменту появи клінічних і лабораторних ознак захворювання проходить у середньому 2 місяці.

Захворювання починається з прогресивно зростаючої слабкості, пітливості, високої температури тіла, ознобу, запаморочення. Оскільки аномальні клітини витісняють нормальні клітини крові, пацієнти мають анемію, тромбоцитопенію. Хворі скаржаться на біль у кістках і суглобах, зниження апетиту, кровоточивість ясен. Під час огляду спостерігаються такі ознаки лейкозу:

• блідість шкірних покривів;
• геморагії на шкірі;
• збільшення периферичних лімфатичних вузлів;
• збільшені печінка та селезінка.

Лікування лейкозу

Основа лікування лейкозу – препарати цитотоксичної дії та цитостатики. Вони зупиняють розмноження ракових клітин:

• цитотоксики хімічно ушкоджують клітину;
• цитостатики запускають процес запрограмованої клітинної смерті.

Хіміотерапія складається з фаз індукції ремісії, консолідації (запобігання повторному росту пухлини), підтримуючої терапії.

Розрахунок доз цитостатичних препаратів проводиться відповідно до площі поверхні тіла хворого. Необхідно робити перерахунок доз після кожного курсу індукції та консолідації, оскільки багато хворих худнуть під час лікування.

Одним з видів лікування лейкозу є імунотерапія та таргетна терапія. При імунотерапії використовують препарати, які стимулюють власну імунну систему знищувати пухлинні клітини. Таргетна терапія – це використання препаратів, які атакують внутрішні біологічні механізми пухлинних клітин.

Який метод використовувати, вирішує доктор-онколог.

Ліки від гострого лімфобластного лейкозу

У курсі хіміотерапії використовують:

• цитостатики алкілуючої дії – циклофосфамід (Ендоксан);
• цитостатики антиметаболічної дії – цитарабін (Алексан), меркаптопурин (Пури-Нетол), метотрексат;
• цитостатик рослинного походження – вінкристин;
• даунорубіцин – антибіотик із цитотоксичною активністю;
• високі дози кортикостероїдів – дексаметазон, преднізолон.

L-аспарагіназа – обов'язковий компонент лікування лімфобластного лейкозу. Це фермент бактеріального походження, що руйнує речовини, необхідні для розмноження ракових клітин.

Лікування гострого мієлобластного лейкозу

При мієлобластному лейкозі застосовують так звану "програму 7+3". Це курс інфузій циклофосфаміду (Ендоксану) протягом семи днів, а потім інфузій даунорубіцину протягом трьох днів.

Курс повторюють кілька разів до ремісії. Потім переходять на підтримуючу терапію – курси проводять з інтервалом 6 тижнів протягом 1-2 років.

Терапія хронічного мієлолейкозу

Іматиніб (Глівек) – інгібітор протеїнкінази – вважається найкращим вибором на безсимптомній та початковій фазах хвороби. Він пригнічує проліферацію Bcr-Abl-позитивних пухлинних клітин, що індукує їх апоптоз.

Інгібітори протеїнкінази збільшують виживання, але їх необхідно приймати постійно.

Для контролю пухлинного навантаження можуть застосовуватися препарати гідроксимочевини з гідроксикарбамідом (Гідреа), але вони мають лише паліативний ефект.

У разі резистентності до інгібіторів протеїнкінази пропонують аутотрансплантацію кісткового мозку (від HLA-сумісного донора). Після пересадки ремісія настає у 70% випадків.

Ліки від хронічного лімфолейкозу

Існує кілька програм лікування хронічного лімфолейкозу. Основні препарати: циклофосфамід, вінкристин, преднізолон. Можуть включатися даунорубіцин, цитостатики алкілуючого типу – кармустин, мелфалан (Алкеран).

Також активно впроваджується імунохіміотерапія. Наприклад, режим FCR:

• флударабін – пуриновий аналог;
• циклофосфамід;
• ритуксимаб (Мабтера) – моноклональне антитіло до B-лімфоцитарного антигену.

Використання FCR у першій лінії терапії у хворих низької групи ризику дозволяє досягти повної ремісії у 85% випадків.

Терапія лейкозу – завжди тривалий процес. Ліки потрібні постійно та у великому обсязі. В аптеках не завжди легко купити потрібні цитотоксичні препарати. За допомогою сайту Liki24.com можна спростити придбання медикаментів і отримати знижки. В онлайн-режимі відображені актуальні ціни та інформація про наявність препаратів в аптеках по всій Україні. Їх можна замовити з доставкою кур'єром, до поштового відділення, або забрати з аптеки самостійно, використавши опцію «Заберу сам» під час оформлення замовлення.