Дінар: Розчин

Діюча речовина Дінару, етилметилгідроксипіридину сукцинат, добре всмоктується з кров'яного русла в тканини. Максимальна концентрація препарату спостерігається приблизно через 30 хвилин після введення.

Дінар впливає на органи-мішені комплексно:

• знижує активність вільних радикалів, пригнічуючи перекисне окиснення ліпідів;
• захищає мембрани клітин, внаслідок чого клітини зберігають здатність до нормальної роботи;
• підвищує здатність організму протистояти шкідливим факторам і станам, що супроводжуються кисневим голодуванням (шок, гіпоксія, ішемія);
• покращує мікроциркуляцію, за рахунок чого підвищується забезпечення органів кров'ю, а з нею й киснем, поживними речовинами;
• знижує в'язкість крові, зменшує здатність тромбоцитів до склеювання (агрегації);
• зменшує концентрацію загального холестерину та шкідливих ліпопротеїдів;
• підвищує вміст дофаміну у головному мозку;
• сприяє збереженню обміну речовин у клітинах серця під час ішемії;
• покращує електричну та скорочувальну активність кардіоміоцитів;
• допомагає волокнам зорового нерва та клітин сітківки функціонувати в умовах гіпоксії (кисневого голодування).

Дінар використовують не лише у неврології. Завдяки ефектам, які чинить препарат, його застосування також можливе в комплексній терапії кардіологічних, офтальмологічних, психіатричних захворювань.

Показання для застосування Дінару:

• гострі порушення мозкового кровообігу;
• травматичні ушкодження головного мозку, посттравматичний період;
• дисциркуляторна енцефалопатія;
• синдром вегетативної дисфункції;
• невротичні та неврозоподібні стани, що супроводжуються тривожними розладами;
• зниження пам'яті, погіршення працездатності та інші легкі когнітивні розлади на фоні атеросклерозу;
• комплексна терапія гострого інфаркту міокарда;
• комплексна терапія первинної відкритокутової глаукоми;
• абстинентний синдром (синдром відміни) при алкоголізмі;
• отруєння антипсихотичними лікарськими засобами;
• гострі гнійно-запальні захворювання органів черевної порожнини (у складі комплексної терапії, тобто разом з іншими ліками).

Дінар вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно.

Розчин етилметилгідроксипіридину в ампулах готовий до застосування, але у разі проведення внутрішньовенних інфузій рекомендується розводити його ізотонічним розчином хлориду натрію.

Тривалість курсу терапії залежить від патології, але нечасто перевищує 14 днів. Добова доза має не перевищувати 1200 мг.

Важливо! Препарат застосовується у стаціонарі. Коректне дозування, спосіб введення та тривалість курсу визначає лікар.

Інструкція із застосування Дінару містить такі протипоказання для його використання:

• підвищена чутливість до будь-яких компонентів;
• гостра ниркова недостатність;
• гостра печінкова недостатність;
• період вагітності та годування груддю;
• дитячий вік.

Важливо! Препарат можна застосовувати лише у дорослих пацієнтів.

Частота побічних реакцій, які траплялися у пацієнтів під час використання препарату, становить менше ніж 0,01% (за класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров'я – дуже рідко). В інструкції із застосування Дінару описано:

• алергічні реакції на введення препарату;
• порушення у роботі нервової системи (запаморочення, головний біль);
• зміни артеріального тиску;
• сухий кашель;
• першіння в горлі;
• дискомфортні відчуття у грудній клітці;
• утруднення дихання;
• розлад роботи ШКТ;
• висипання на шкірі, почервоніння у місці ін'єкції.

Важливо! Для мінімізації можливих побічних реакцій необхідно дотримуватися режиму дозування і швидкості введення препарату, прописаних в інструкції.