Фуросемід

Фуросемід застосовують для виведення рідини з організму і лікування станів, викликаних її надлишком (набряки, підвищення артеріального тиску, скупчення рідини в порожнині плеври і перикарда).

Основні показання до призначення Фуросеміду:

• набряки у пацієнтів з хронічною нирковою та серцевою недостатністю, нефротичному синдромі (ураження нирок);
• артеріальна гіпертензія (підвищення тиску при гіпертонічній хворобі або гіпертензії, спричиненій іншими захворюваннями).

Для чого ще використовується Фуросемід

Лікарі можуть використовувати цей препарат у лікуванні набряків та асциту, спричинених цирозом печінки. Основні ліки при цьому захворюванні – спіронолактон. Але за недостатнього ефекту додатково призначають сечогінний засіб Фуросемід.

Фуросемід у таблетках зазвичай рекомендують за хронічних захворювань серця та нирок, незначних або помірно виражених набряків. Також лікарі застосовують його, коли проведення ін'єкцій небажано (наприклад, при цукровому діабеті) чи пацієнт відмовляється від уколів.

Ін'єкції Фуросеміду необхідні за невідкладних станів – гіпертонічний криз, гостра серцева недостатність з розвитком набряку легень, гостра ниркова недостатність (зокрема під час вагітності та пологів).

Ні. Сечогінний засіб Фуросемід може зменшити масу тіла, але це станеться не за рахунок справжнього схуднення (зменшення кількості жирової тканини), а через зневоднення. У результаті можливий розвиток серйозних ускладнень, іноді незворотних.

Інструкція із застосування рекомендує наступні дозування Фуросеміду:

• таблетки – середня добова доза у дорослих 40-80 мг, її можна поділити на 2-3 прийоми. У дітей допустиме призначення діуретика у дозуванні з розрахунку 2 мг на 1 кг маси тіла, але не перевищуючи 40 мг на добу;
• розчин для ін'єкцій – добова доза для дорослих розраховується індивідуально, але має не перевищувати 1,5 г. Для дітей – 20 мг на добу.

Розчин Фуросемід в ампулах використовують для внутрішньовенного (у вигляді ін'єкції або краплинно) та внутрішньом'язового введення.

ВАЖЛИВО! Внутрішньом'язове введення показане лише за неможливості внутрішньовенного або перорального прийому. Для усунення гострих станів (наприклад, набряку легень) внутрішньом'язові ін'єкції не використовують.

Після прийому таблетки ліки починають діяти через годину, а після внутрішньовенного уколу – протягом 15 хвилин.

Інструкція із застосування Фуросеміду повідомляє, що його слід пити натще. При одноразовому прийомі лікарі рекомендують приймати таблетки вранці до сніданку.

Схему діуретичної терапії пацієнтам з набряковим синдромом призначає лише лікар. Самостійне лікування, безконтрольний прийом препарату призводить до появи побічних ефектів і розвитку стійкості до Фуросеміду.

ВАЖЛИВО! Не слід пити Фуросемід від набряків періодично – наприклад, 2-3 рази на тиждень. Хоча ця схема лікування є дуже популярною серед населення, вона завдає більше шкоди, ніж користі. За кілька днів набряки повертаються, а відновити рівень електролітів (калій і магній), які виводяться під час прийому великих доз діуретика, дуже складно.

Фуросемід можна пити тривало, але лише за чіткими медичними показаннями, з дотриманням рекомендацій лікаря і не перевищуючи дозування препарату.

Як і скільки пити Фуросемід, фахівець може сказати після встановлення точного діагнозу та оцінки тяжкості стану пацієнта, його відповіді на діуретичну терапію.

Правильно підібрана схема лікування не потребує відновлення, оскільки для тривалого прийому зазвичай використовують мінімальні дози препарату.

У разі інтенсивній терапії цим сечогінним засобом лікарі додатково призначають препарати, що містять калій і магній – Панангін чи Аспаркам.

Ні, прийом цього препарату при циститі є недоцільним, оскільки запалення сечового міхура не супроводжується затримкою рідини. Сечовипускання при циститі й без того часте.

Препарат може виявитися неефективним, якщо призначений у недостатньому дозуванні або не за показаннями (наприклад, коли набряки спричинені порушенням роботи щитовидної залози). Також при частому та безконтрольному застосуванні можливий розвиток резистентності (стійкості) до Фуросеміду.

Разом із рідиною діуретик виводить електроліти, які потрібні для нормальної роботи серця – калій, натрій, магній. Також він може спричинити зневоднення та гіпотонію (низький тиск).

Аспаркам містить калій та магній, його застосовують для профілактики дефіциту електролітів під час лікування сечогінними засобами. Необхідність використання Аспаркаму визначається дозою та тривалістю застосування Фуросеміду від набряків, а також вмістом електролітів у крові.

Інструкція із застосування не рекомендує поєднувати цей діуретик з прийомом спиртних напоїв. Чи потрібно приймати Фуросемід від набряків після вживання алкоголю, може вирішити лише лікар після оцінки загального стану пацієнта.

Фуросемід під час вагітності не рекомендований, оскільки він проникає через плаценту до плода. Застосування цього препарату можливе лише при життєзагрозних станах. У такій ситуації слід спостерігати за зростанням і розвитком плоду.

Фуросемід під час ГВ заборонений, оскільки діуретик проникає у грудне молоко і може негативно впливати на дитину. Також він може пригнічувати лактацію.

Так. Він може спричинити зниження тиску, шум у вухах, нудоту, блювання, біль у животі, електролітний дисбаланс, алергічні реакції, зниження рівня тромбоцитів і лейкоцитів.

ВАЖЛИВО! Інструкція повідомляє, що на тлі лікування Фуросемідом можливий розвиток глухоти (іноді необоротної). Це рідкісний побічний ефект.

Основні симптоми передозування пов'язані зі втратою рідини та електролітів. Вони включають:

• зневоднення;
• різке зниження тиску;
• тромбоз через згущення крові;
• аритмії через втрату калію;
• порушення свідомості, марення.

З появою цих симптомів слід негайно звернутися за медичною допомогою для заповнення об'єму рідини та корекції електролітних порушень.

Усі ці препарати належать до петлевих діуретиків, але діючі речовини можуть відрізнятися.

Лазикс (діюча речовина – фуросемід) – ліки, ідентичні Фуросеміду. Випускаються у таблетках по 40 мг та у вигляді розчину для ін'єкцій (ампули по 20 мг фуросеміду).

Трифас (діюча речовина – торасемід) випускається у таблетках по 5 і 10 мг, а також у вигляді розчину для ін'єкцій (5 мг на 1 мл, ампули по 4 мл).

Ці петльові діуретики ефективні у лікуванні набрякового синдрому за різних захворювань, але що краще для пацієнта – Трифас, Лазикс або Фуросемід, вирішує лікар.