Фуросемід - інструкція, склад, спосіб застосування

В аптеках України Фуросемід представлений двома лікарськими формами:

• таблетки по 40 мг;
• 1% розчин для ін'єкцій (10 мг в одному мл) в ампулах.

Випускають Фуросемід різні фармацевтичні компанії:

• ПрАТ «Дарниця»;
• АТ «Софарма»;
• ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я» та інші.

Інструкція повідомляє, від чого використовується Фуросемід (таблетки та розчин для ін'єкцій). Основні показання до його застосування:

• набряковий синдром при ураженні серця й нирок, печінки;
• гостра ниркова недостатність, зокрема при вагітності та під час пологів;
• підвищення тиску (артеріальна гіпертензія).

Для чого ще може призначатися Фуросемід у вигляді розчину (уколи):

• терапія гіпертонічного кризу (різке підвищення артеріального тиску, що супроводжується різними симптомами – нудотою, блюванням, болем у ділянці серця та іншими);
• лікування гострої застійної серцевої недостатності;
• підтримка форсованого діурезу (метод дезінтоксикаційної терапії, при якому в організм одночасно вводяться великі об’єми рідини й призначаються діуретики для їхнього виведення).

Як правильно приймати (пити) Фуросемід у таблетках:

• хронічна серцева недостатність – початкова доза ліків 40 мг на добу, потім її можна регулювати з урахуванням клінічної відповіді;
• хронічна ниркова недостатність, нефротичний синдром – початкова доза становить 40-80 мг фуросеміду на добу, її титрування проводиться з обережністю. Пацієнти на гемодіалізі можуть приймати 250-1500 мг діуретика на добу;
• захворювання печінки – Фуросемід призначають як доповнення до діуретика спіронолактону, початкова добова доза становить 40-80 мг, а потім зменшується або збільшується;
• гостра ниркова недостатність – зазвичай терапію починають з парентерального введення Фуросеміду, а потім переводять пацієнта на таблетки.

Зверніть увагу: згідно з інструкцією із застосування дітям Фуросемід у таблетках призначають, якщо їхня маса тіла перевищує 10 кг.

Спосіб застосування ін'єкційного Фуросеміду: внутрішньом'язово або внутрішньовенно (зокрема інфузійно – у вигляді крапельниці). Режим дозування лікар визначає індивідуально з урахуванням захворювання та виразності симптомів, а також відповіді на терапію. Максимальна добова доза фуросеміду – 1500 мг. Як розчинник для внутрішньовенного введення використовується 0,9% розчин NaCl.

Згідно з інструкцією Фуросемід протипоказаний при таких захворюваннях і станах:

• зневоднення, зниження об’єму циркулюючої крові;
• ниркова недостатність з відсутністю виділення сечі, а також, якщо порушення роботи нирок виникло при отруєнні гепато- або нефротоксичними ліками;
• виражене зниження рівня калію та / або натрію в крові;
• прекома або кома на тлі важкої печінкової недостатності;
• хвороба Аддісона (надниркова недостатність);
• отруєння серцевими глікозидами;
• період лактації (для таблеток Фуросемід);
• підвищена чутливість до фуросеміду або допоміжних компонентів препарату.

У період лікування Фуросемідом необхідно переконатися в можливості нормального відтоку сечі в пацієнтів. Він може бути утрудненим – наприклад, при збільшенні передміхурової залози.

Регулярне медичне спостереження потрібно пацієнтам з:

• артеріальною гіпотензією (зниженим тиском);
• подагрою;
• значним звуженням судин серця чи мозку;
• цукровим діабетом (зокрема латентним);
• функціональною недостатністю нирок, що виникла через хворобу печінки (гепаторенальний синдром);
• гіпопротеїнемією.

При лікуванні Фуросемідом недоношеним немовлятам необхідно регулярно перевіряти функцію нирок і проводити УЗД через підвищений ризик розвитку нефрокальцинозу або нефролітіазу (утворення каменів у нирках).

Також у дорослих і дітей, які отримують цей діуретик, необхідно перевіряти рівні калію, натрію та креатиніну в крові.

Докладніше особливості застосування Фуросеміду в таблетках і розчині описані у відповідних інструкціях.

За відгуками побічні дії Фуросеміду зустрічаються нечасто, якщо дотримуватися рекомендованих дозувань і тривалості застосування діуретика. Вони можуть включати:

• збільшення виділення сечі;
• зниження артеріального тиску;
• нудоту;
• транзиторні порушення слуху;
• зниження рівня білків у крові (гіпопротеїнемію) – наприклад, при захворюванні нирок або занадто швидкому введенні Фуросеміду;
• електролітний дисбаланс (зниження рівнів натрію й калію) та зневоднення;
• напади подагри;
• згущення крові;
• алергічні реакції та інші.

Докладніше «побочки» Фуросеміду описані в інструкції із застосування.

В інструкції зазначено, що їжа може впливати на абсорбцію фуросеміду. Лікарі рекомендують приймати цей діуретик натще (краще рано вранці, перед сніданком).

Фуросемід не слід використовувати одночасно з такими препаратами:

• хлоралгідратом;
• антибіотиками з групи аміноглікозидів, а також ванкоміцином;
• ототоксичними ліками (що впливають на слух);
• антигістамінними засобами.

За сумісного застосування фуросеміду з цисплатином посилюється ризик ототоксичності, гіпотензивними засобами – вираженого зниження артеріального тиску, солями літію – кардіо- та нейротоксичності, антипсихотиками – серцевої токсичності.

Сукральфат порушує всмоктування діуретика в кишечнику і таким чином може знижувати його ефективність. Інтервал між прийомом цих ліків має бути не менше двох годин.

Докладніше взаємодія фуросеміду з іншими лікарськими засобами описана в інструкції.

Основні симптоми передозування Фуросеміду:

• зниження об’єму циркулюючої крові (гіповолемія);
• зневоднення й згущення крові;
• порушення серцевого ритму;
• зниження артеріального тиску (аж до шоку);
• тромбоз;
• апатія, сплутаність свідомості, марення;
• гостра ниркова недостатність;
• параліч.

Що робити при передозуванні Фуросеміду: звернутися до лікаря для проведення симптоматичної терапії (поповнення об'єму рідини та корекції електролітних порушень).

Таблетки й розчин для ін'єкцій треба зберігати при температурі не вище 25 оС у недоступному для дітей місці. Розчин Фуросемід не можна заморожувати.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні