Ізосол - інструкція, склад, спосіб застосування

Основні властивості інфузійного розчину:

• служить джерелом іонів натрію, калію, кальцію, магнію, хлору і води;
• посилює діурез (кількість сечі);
• покращує реологічні властивості крові (її "плинність" по судинах);
• підвищує перфузію – прохідність крові та лімфи крізь тканини;
• при шоці та великих крововтратах ефективний для трансфузій (переливанні крові та кровозамінників).

За рахунок збільшення об'єму рідини, активного діурезу та зниження концентрації токсинів має дезінтоксикаційну дію.

Показання до застосування: гіповолемія, коли зменшується об'єм циркулюючої крові, позаклітинна дегідратація.

Причинами дегідратації (зневоднення) можуть бути:

• тривалі блювання і діарея – Ізосол особливо актуальний, якщо не показана або не можлива оральна регідратація (пиття рідини);
• втрата великих об'ємів крові;
• опіки;
• інфекційно-запальні захворювання у тяжкій формі;
• шок;
• недостатнє пероральне споживання води.

Крім того, препарат використовують як розчинник концентрованих розчинів лікарських засобів для інфузійного введення (можна змішувати лише з сумісними розчинами).

Важливо! Ізосол не можна змішувати з препаратами, що містять карбонати, сульфати та фосфати. Отриманий при змішуванні розчин перед введенням необхідно перевірити на каламутність і відсутність осаду (преципітацію).

Препарат призначений для дорослих, дітям не застосовується.

Розчин вводиться виключно внутрішньовенно. Рекомендована швидкість інфузії (крапельниці) Ізосолу – 70 крапель на хвилину.

Важливо! Перед введенням розчин перевіряють на механічні домішки і зміни кольору.

При тривалій інфузійній терапії необхідно кожні 6 годин контролювати концентрацію електролітів, водно-електролітний баланс і стан хворого.

Щонайменше 1 раз на добу потрібно міняти систему для внутрішньовенного введення (“крапельницю”).

Для кожного пацієнта лікарем визначається об'єм препарату, який безпосередньо залежить від клінічного стану, ступеня зневоднення, віку, показників лабораторних досліджень, маси тіла.

У середньому об'єм визначається виходячи з пропорції: на 1 годину вводиться 3 мл розчину на 1 кг маси тіла. Наприклад, для пацієнта з масою тіла 80 кг об'єм інфузії дорівнює 240 мл. Максимально на добу вводиться 30 мл/кг, при цьому враховується стан серцево-судинної системи, функція нирок і водно-електролітний баланс організму.

Необхідний об'єм розчину залежить від потреби пацієнта рідини.

У разі введення препарату понад норму можливі:

• порушення водного балансу, гіпергідратація (надлишок рідини в організмі);
• гіперволемія – патологічне збільшення об'єму циркулюючої крові та плазми;
• набряки, зокрема головного мозку і легенів;
• збільшення осмолярності плазми;
• збільшення концентрації іонів натрію, калію, кальцію та хлору;
• погіршення венозного відтоку крові (венозний стаз).

При передозуванні препарат скасовують, призначають сечогінні і проносні засоби, а при гіпергідратації та гіпернатріємії (надмірному рівні натрію) – 5% розчин глюкози.

Протипоказання до застосування препарату:

• гіперволемія – патологічне збільшення об'єму циркулюючої крові та плазми;
• високий вміст у крові іонів натрію, калію, кальцію;
• олігурія – різке уповільнення утворення сечі;
• анурія, за якої припиняється надходження сечі до сечового міхура;
• гіпергідратація – надлишок рідини в організмі;
• ниркова недостатність у гострій формі;
• набряк мозку чи легень;
• тромбофлебіт;
• метаболічний алкалоз – підвищення рН крові (понад 7.45);
• терапія кортикостероїдами у високих дозах.

Препарат Ізосол у великих об'ємах з обережністю призначають пацієнтам, які хворіють на серцеву (особливо 2-3 ступеня), ниркову або легеневу недостатність, цироз печінки, набряки.

З повним переліком побічних реакцій можна ознайомитися в офіційній інструкції із застосування; деякі з них:

• реакції гіперчутливості;
• алергічні реакції;
• "водна інтоксикація" – гіпергідратація, коли в організмі накопичується велика кількість води;
• порушення балансу електролітів:
• порушення серцевого ритму (тахікардія, брадикардія, фібриляція передсердь і шлуночків);
• біль, тромбоз або тромбофлебіт у місці введення;
• набряк легенів.

Важливо! Наявність солей магнію може спровокувати рецидив під час проведення нервово-м'язової блокади у післяопераційний період.