Стрептоцид

Ні. Препарат є сульфаніламідом, подібним за дією та показаннями до антибіотиків. Сульфаніламідні препарати широко призначалися для лікування бактеріальних інфекцій до застосування антибіотиків. У даний час вони значно рідше використовуються у зв’язку з високою ефективністю та низькою токсичністю сучасних антибіотиків.

Багато хто вважає, що таблетки Стрептоцид — тільки «від кашлю» або «для горла». Це не зовсім так. Препарат використовують для лікування інфекційно-запальних захворювань, що спричинені чутливими до нього мікроорганізмами:

• шкірні захворювання — бешихове запалення, фурункульоз, панарицій, виразки;
• захворювання мигдаликів і дихальної системи — тонзиліт, пневмонія, бронхіт;
• пієліт, ентероколіт, цистит.

Стрептоцид знайшов застосування в лікуванні ранової інфекції, пролежнів.

ВАЖЛИВО! Синьогнійна паличка, анаеробні бактерії стійкі до сульфаніламідів. Також неефективне лікуваннягнійної ангіни таблетками Стрептоциду. Препарат не може повністю усунути стрептококову інфекцію (бета-гемолітичний стрептокок групи А) та не запобігає розвитку ускладнень у разі ангіни (ураження нирок і серця).

Ліки використовують на початкових стадіях ЛОР-захворювань (фарингіт, тонзиліт та інші), якщо мікроорганізми, що спричиняють запалення, чутливі до сульфаніламідів. Стрептоцид при захворюваннях горла перешкоджає розмноженню хвороботворних бактерій і зменшує неприємні симптоми — першіння та біль у горлі, кашель, утруднене ковтання, запалення слизової оболонки.

Передчасне припинення лікування може призвести до виникнення резистентності (стійкості) мікроорганізмів до сульфаніламідів. Необхідно пройти повний курс, щоб унеможливити рецидив інфекційного захворювання.

Відповідно до інструкції із застосування таблетки Стрептоцид приймають внутрішньо під час їди або відразу після. Активність ліків підвищується в лужному середовищі, тому таблетки рекомендують запивати достатньою кількістю лужного пиття (150–200 мл).

Дозування залежить від віку:

• для дорослих і дітей віком від 12 років разова доза становить 500–1200 мг, добова — 3–6 г, розділена на 5 прийомів;
• для дітей 3–6 років — по 300 мг, 6–12 років — по 300–600 мг 4–6 разів на добу.

Лікарська речовина всмоктується в шлунково-кишковому тракті (ШКТ), і вже за кілька годин відзначається її максимальна концентрація в крові.

Мазь, лінімент і порошок використовують зовнішньо.

Перед нанесенням препарату на ранову поверхню її требапромити 3 % розчином перекису водню, оскільки в присутності гною та відмерлих клітин антимікробна активність Стрептоциду знижується. Наносять мазь або лінімент безпосередньо на рану (в тому числі під марлеву пов’язку, яку щодня змінюють).

Порошок розподіляють по всій площині ураження шкіри. Слід враховувати абсорбцію (всмоктування) препарату під час використання на великих ділянках тіла: разова кількість порошку не повинна перевищувати 5 г, добова — не більш ніж 15 г. У разі передозування можуть розвинутися чи посилитися побічні ефекти.

ВАЖЛИВО! За тривалого застосування Стрептоциду можливе утворення кристалів у сечі. Для профілактики цього ускладнення необхідно пити велику кількість води.

Це різні лікарські форми для зовнішнього застосування. Вони містять однакову кількість діючої речовини, але відрізняються основою. У мазі це рідкий парафін, а в лініменті — суміш риб’ячого жиру, очищеної води, спиртів та емульгаторів.

Лінімент не такий густий, його найчастіше наносять втиранням. Мазь накладають на шкіру тонким шаром, накривають пов’язкою.

Тривалість залежить від тяжкості захворювання й визначається виключно лікарем.

ВАЖЛИВО! Стрептоцид має бактеріостатичну, а не бактерицидну дію (пригнічує розмноження бактерій, але не вбиває їх), тому треба проходити повний курс терапії, щоб уникнути повторного захворювання та формування стійкості мікроорганізмів до препарату.

Лікарська взаємодія може виникнутиза одночасного застосування Стрептоциду з цілою низкою препаратів.

Він потенціює (підсилює) дію нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), антикоагулянтів, антагоністів вітаміну К, знижує дію бактерицидних антибіотиків і пероральних контрацептивів. Фолієва кислота, пеніциліни, цефалоспорини знижують терапевтичний ефект Стрептоциду.

Деякі лікарські речовини (наприклад, метотрексат, саліцилат, індометацин) посилюють токсичність сульфаніламідів, спричиняючи побічні ефекти.

Під час використання Стрептоцидової мазі та лініменту небажано приймати соляну кислоту, фенілефрин (Мезатон), кофеїн, фенобарбітал. Використання Новокаїну відразу після мазі чи лініменту зі стрептоцидом знижує їхню ефективність.

З повним переліком лікарських взаємодій можна ознайомитися в офіційній інструкції із застосування Стрептоциду.

Головне правило за появи симптомів хвороби — не займатися самолікуванням. Слід одразу звернутися до лікаря для підбору потрібного препарату та правильного дозування. Під час лікування Стрептоцидом важливо:

• контролювати функцію нирок;
• систематично визначати рівень глюкози в крові;
• не змінювати самостійно разову та добову дозу;
• за появи алергічної реакції припинити застосування препарату та повідомити лікаря;
• уникати сонячних променів і штучного УФ-випромінювання. Стрептоцид може спричинити фотосенсибілізацію — підвищену чутливість шкіри до ультрафіолетових променів.

Стрептоцид добре проникає через плацентарний бар’єр і може порушити розвиток плода, тому протипоказаний вагітним.

Також препарат потрапляє до грудного молока. Жінкам, що годують груддю, за необхідності лікування Стрептоцидом слід тимчасово припинити грудне вигодовування (ГВ).

Сульфаніламідні препарати можуть уражати печінку, їх зазвичай не призначають у разі порушення її функції.

Протипоказаннями є захворювання кровотворної системи, нефрит (ураження нирок), Базедова хвороба (посилення функції щитоподібної залози).

Стрептоцид не призначають дітям віком до 3 років. Також він не рекомендований людям старшим за 65 років через високий ризик розвитку важких побічних дій.

З обережністю приймають препарат у разі цукрового діабету, оскільки сульфаніламіди можуть знижувати рівень цукру в крові (спричинятигіпоглікемію).

Ці препарати відрізняються складом і механізмом дії. Стрептоцидова мазь містить один компонент — стрептоцид, який має тільки бактеріостатичну дію.

Левомеколь — комбінований препарат. Його діючі речовини — антибіотик хлорамфенікол і метилурацил — протизапальний препарат, що покращує регенерацію та рубцювання тканин.

Вибрати, які ліки підходить пацієнтові, може лише лікар.

Ці ліки відрізняються складом (різні діючі речовини), формами випуску, показаннями, протипоказаннями, побічними ефектами.

Гентасепт містить антибіотик гентаміцин, сорбент метоксан і сполуку цинку з L-триптофаном. Випускається у вигляді порошку для зовнішнього застосування.

Призначати конкретний препарат має лікар, який знайомий з історією та тяжкістю хвороби, а також індивідуальними особливостями пацієнта, супутніми захворюваннями.