EU delivery

Выберите город

Выберите страну

  • Австрия
  • Бельгия
  • Германия
  • Испания
  • Италия
  • Нидерланды
  • Румыния
  • Украина
  • Франция

Небиволол стада табл. 5 мг блистер №28

Код товара: 50241
Небиволол стада табл. 5 мг блистер №28

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

НЕБІВОЛОЛ СТАДА®

(NEBIVOLOL STADA®)

 

 

Склад:

діюча речовина:небіволол;

 1 таблетка містить небівололу 5 мг у формі небівололу гідрохлориду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований; натрію кроскармелоза; повідон; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі опуклі таблетки з перехресними рисками.

 

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори β-адренорецепторів.

Код АТХ С07А В12.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Небіволол являє собою рацемат, який складається з двох енантіомерів: SRRR-небівололу

(D-небіволол) та RSSS-небівололу (L-небіволол). Він поєднує дві фармакологічні властивості:

-        завдяки D-енантіомеру небіволол є конкурентним і селективним блокатором

β1-адренорецепторів;

-        завдяки L-енантіомеру він має м’які вазодилататорні властивості внаслідок метаболічної взаємодії з L-аргініном/оксидом азоту (NO).

При одноразовому і повторному застосуванні небівололу знижується частота серцевих скорочень у стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним артеріальним тиском, так і в осіб з артеріальною гіпертензією. Антигіпертензивний ефект при довготривалому лікуванні зберігається. У терапевтичних дозах α-адренергічний антагонізм не спостерігається. Під час короткочасного та тривалого лікування небівололом у пацієнтів з артеріальною гіпертензією знижується системний судинний опір. Незважаючи на зниження частоти серцевих скорочень, зменшення серцевого викиду у стані спокою та при навантаженні обмежене з причини збільшення ударного об’єму. Клінічне значення цієї гемодинамічної різниці порівняно з іншими блокаторами β-адренорецепторів ще недостатньо вивчене. У хворих з артеріальною гіпертензією небіволол підвищує реакцію судин на ацетилхолін, опосередковану монооксидом азоту; у пацієнтів із дисфункцією ендотелію ця реакція знижена. Застосування небівололу як доповнення до стандартної терапії хронічної серцевої недостатності зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка або без такої суттєво подовжувало час до настання летального наслідку або госпіталізації, пов’язаної із серцево-судинною патологією. Дія небівололу не залежить від віку, статі або показника фракції викиду лівого шлуночка. У пацієнтів, які отримували небіволол, встановлено зниження частоти випадків раптового летального наслідку.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому відбувається швидке всмоктування обох енантіомерів небівололу. На всмоктування небівололу їжа не впливає, тому його можна приймати незалежно від прийому їжі. Небіволол метаболізується у печінці, зокрема з утворенням активних гідроксиметаболітів. Метаболізація небівололу шляхом гідроксилювання піддається генетичному окислювальному поліморфізму, що залежить від CYP2D6.  При досягненні стійкого стану та при однаковій дозі максимальна концентрація у плазмі крові незміненого небівололу в осіб з повільним метаболізмом приблизно в 23 рази вища, ніж в осіб зі швидким метаболізмом. В осіб зі швидким метаболізмом значення періоду напіввиведення гідроксиметаболітів обох енантіомерів становлять у середньому 24 години, а в осіб з повільним метаболізмом ці значення приблизно у 2 рази більші.

Біодоступність перорально введеного небівололу становить у середньому 12 % в осіб зі швидким метаболізмом та є майже повною в осіб з повільним метаболізмом. Виходячи з різниці швидкості метаболізації, дозування небівололу потрібно встановлювати залежно від індивідуальних потреб пацієнта; особи з повільною метаболізацією потребують нижчих доз. В осіб зі швидкою метаболізацією значення періоду напіввиведення енантіомерів небівололу з плазми крові становлять у середньому 10 годин, а в осіб з повільною метаболізацією ці значення у 3-5 разів більші. Концентрації у плазмі крові, які становлять від 1 до 30 мг небівололу, пропорційні до дози. Вік людини на фармакокінетику небівололу не впливає. Через тиждень після введення 38 % дози виводиться із сечею та 48 % - з калом. Виведення незміненого небівололу із сечею становить менше 0,5 % від дози.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність легкого ступеня або помірного ступеня тяжкості, як доповнення до стандартних методів лікування пацієнтів віком від 70 років.

Хронічна ішемічна хвороба серця (ХІХС)

Лікування симптоматичної, хронічної ішемічної хвороби серця.

 

Протипоказання.

-        Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату;

-        печінкова недостатність або обмеження функції печінки;

-        гостра серцева недостатність, кардіогенний шок або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, що вимагають внутрішньовенного введення діючих речовин із позитивним інотропним ефектом;

-        синдром слабкості синусового вузла, у тому числі синоаурикулярна блокада, атріовентрикулярна (АВ) блокада ІІ-ІІІ ступеня (без штучного водія ритму);

-        бронхоспазм та бронхіальна астма в анамнезі;

-        нелікована феохромоцитома;

-        метаболічний ацидоз;

-        брадикардія (до початку лікування частота серцевих скорочень менше 60 ударів/хв);

-        артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.);

-        тяжкі порушення периферичного кровообігу.

 

 

 

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Сумісне застосування не рекомендується:

- з антиаритмічними препаратами І класу (хінідин, гідрохінідин, цибензолін, флекаїнід, дизопірамід, лідокаїн, мексилетин, пропафенон) - може посилитися дія на АВ-провідність та збільшитися негативний ізотропний ефект;

- з антагоністами кальцію типу верапаміл/дилтіазем - негативна дія на АВ-провідність та скоротливість міокарда. Внутрішньовенне введення верапамілу хворим, які приймають

β-адреноблокатори, може призвести до значної артеріальної гіпотензії та АВ-блокади;

- з гіпотензивними препаратами центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдофа, рилменідин) - може призвести до посилення серцевої недостатності внаслідок зменшення частоти серцевих скорочень, ударного об’єму та вазодилатації. При раптовій відміні, зокрема перед закінченням застосування β-адреноблокаторів, імовірність зростання артеріального тиску (синдром відміни) підвищується.

При одночасному застосуванні слід бути обережними:

- з антиаритмічними препаратами ІІІ класу (аміодарон) - може посилюватись вплив на

АВ-провідність;

- з галогенованими леткими анестетиками - може пригнічувати рефлекторну тахікардію та підвищувати ризик артеріальної гіпотензії. Якщо пацієнт застосовує небіволол, то про це слід поінформувати анестезіолога;

- з інсуліном та пероральними антидіабетичними засобами - хоча небіволол і не впливає на рівень глюкози в крові, все-таки він може маскувати такі симптоми гіпоглікемії як тахікардія та посилене серцебиття;

- з баклофеном (антиспастичний засіб), аміфостином (додатковий протипухлинний засіб) - одночасне їх застосування з антигіпертензивними засобами може призвести до значного зниження артеріального тиску, тому дозу антигіпертензивних засобів потрібно відповідно відкоригувати.

При сумісному застосуванні слід враховувати:

- глікозиди групи наперстянки - сповільнюється АВ-провідність. Небіволол не впливає на кінетику дигоксину;

- антагоністи кальцію типу дигідропіридину (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, нікардипін, німодипін, нітрендипін) - підвищується ризик артеріальної гіпотензії, а у хворих із серцевою недостатністю може погіршитися насосна функція шлуночків;

- антипсихотичні, антидепресанти (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину) - може підвищуватись антигіпертензивна дія (принцип додавання ефектів);

- нестероїдні протизапальні засоби - не впливають на антигіпертензивну дію небівололу;

- симпатоміметики - можуть протидіяти антигіпертензивній дії β-адреноблокаторів. Діючі речовини з β-адренергічною дією можуть призвести до безперешкодної α-адренергічної активності симпатоміметиків з наявністю як α-, так і β-адренергічних ефектів (небезпека розвитку артеріальної гіпертензії, тяжкої брадикардії та серцевої блокади).

Взаємодії, зумовлені фармакокінетикою препарату:

- оскільки у процесі метаболізму небівололу бере участь ізофермент CYP2D6, то сумісне застосування препаратів, що пригнічують цей фермент (пароксетин, флуоксетин, тіоридазин, хінідин), підвищує рівень небівололу у плазмі крові і таким чином підвищує ризик виникнення надмірної брадикардії та інших побічних реакцій;

- циметидин підвищує рівень небівололу у плазмі крові, але без зміни клінічної ефективності. Ранітидин не впливає на фармакокінетику небівололу;

- за умови, що небіволол застосовують під час їди, а антацидний засіб - між прийомами їжі, ці препарати можна призначати разом;

- при сумісному застосуванні небівололу та нікардипіну незначно підвищувалися концентрації обох субстанцій у плазмі крові без зміни клінічної ефективності;

- одночасне застосування алкоголю, фуросеміду або гідрохлоротіазиду не впливає на фармакокінетику небівололу;

- небіволол не впливає на фармакодинаміку та фармакокінетику варфарину.

 

Особливості застосування.

Нижченаведені застереження є загальними для блокаторів b-адренорецепторів.

Підтримування блокади β-адренорецепторів зменшує ризик порушень серцевого ритму під час введення у наркоз та інтубації. При підготовці до хірургічного втручання застосування блокаторів β-адренорецепторів слід припинити не менше ніж за 24 години. Обережність потрібна при застосуванні окремих анестетиків, які спричиняють пригнічення міокарда, таких як циклопропан, ефір або трихлоретилен. Появу вагусних реакцій у пацієнта можна попередити за допомогою внутрішньовенного введення атропіну.

Як правило, пацієнтам із нелікованою хронічною серцевою недостатністю блокатори

β-адренорецепторів не слід призначати, поки їх стан не стане стабільним. Припиняти терапію блокатором β-адренорецепторів пацієнтам, які мають ішемічну хворобу серця, слід поступово, тобто протягом 1-2 тижнів. У разі необхідності, щоб запобігти загостренню захворювання, рекомендується одночасно починати лікування препаратом-замінником. Блокатори β-адренорецепторів можуть спричиняти брадикардію. Якщо пульс у стані спокою знижується до 50-55 ударів за хвилину і/або у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикардію, то дозу рекомендується зменшити. Блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю при лікуванні:

- пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (хвороба або синдром Рейно, переміжна кульгавість), оскільки може розвинутися загострення зазначених захворювань;

- пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою І ступеня у зв’язку з негативним впливом блокаторів β-адренорецепторів на провідність;

- хворих на стенокардію Принцметала внаслідок безперешкодної вазоконстрикції коронарних артерій, опосередкованої через a-адренорецептори: блокатори

β-адренорецепторів можуть збільшувати частоту і тривалість нападів стенокардії.

Комбінація небівололу з антагоністами кальцію типу верапамілу та дилтіазему, з антиаритмічними засобами І групи, а також з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендується взагалі.

Небіволол не впливає на вміст глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. Незважаючи на це, необхідно бути обережним при застосуванні його для лікування хворих цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі ознаки гіпоглікемії, наприклад тахікардію та посилене серцебиття. Блокатори b-адренорецепторів можуть маскувати симптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть посилитися.

Пацієнтам з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів блокатори

β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю, бо може посилитись констрикція дихальних шляхів.

На початку лікування хронічної серцевої недостатності небівололом необхідне регулярне спостереження за пацієнтом. Без нагальної потреби не слід різко припиняти лікування.

Хворим на псоріаз в анамнезі призначати β-адреноблокатори слід тільки після того, як ситуацію буде ретельно вивчено. Блокатори β-адренорецепторів можуть підвищувати чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.

Препарат містить лактози моногідрат (141,75 мг в 1 таблетці), тому його не слід приймати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом в організмі лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Небіволол має фармакологічні ефекти, які негативно впливають на вагітність та/або на плід/ немовля. Загалом β-адреноблокатори зменшують кровообіг у плаценті, з чим пов’язують затримку росту, внутрішньоутробну смерть, викидень та передчасні пологи. Побічні ефекти (наприклад гіпоглікемія та брадикардія) можуть виникнути у плода та новонародженого. Якщо лікування β-блокаторами є необхідним, то краще надати перевагу β1-селективним

β-адреноблокаторам.

Небіволол не можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо в цьому є безсумнівна необхідність. Якщо лікування небівололом вважається необхідним, слід спостерігати за  матково-плацентарним кровообігом та ростом плода. При виявленні шкідливого впливу на вагітність або на плід слід розглянути питання про альтернативне лікування. За новонародженим немовлям потрібно ретельно спостерігати. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії загалом можна очікувати протягом перших трьох днів.

Період годування груддю.

Дослідження на тваринах показали, що небіволол проникає у грудне молоко. Невідомо, чи ця речовина проникає у грудне молоко людини. Більшість β-блокаторів, а саме ліпофільні сполуки - такі як небіволол та його активні метаболіти - проникають, хоча  різною мірою, у грудне молоко. Тому годування груддю під час застосування небівололу не рекомендується.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відповідних досліджень не проводили. Дослідження з фармакокінетики показали, що небіволол не впливає на психомоторну функцію. Однак слід враховувати, що іноді можливі запаморочення та відчуття втоми.

 

Спосіб застосування та дози.

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Дорослим пацієнтам приймати 1 таблетку (5 мг небівололу) на добу, бажано в один і той самий час. Препарат можна приймати під час їди. Гіпотензивний ефект стає явним через

1-2 тижні лікування, але іноді оптимальна дія спостерігається лише через 4 тижні.

Комбінація з іншими антигіпертензивними засобами.Лікарський засіб можна застосовувати як для монотерапії, так і в комбінації з іншими гіпотензивними засобами. До цього часу додатковий гіпотензивний ефект спостерігався тільки при його комбінації з

12,5-25 мг гідрохлоротіазиду.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг

(½ таблетки) на добу. У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 5 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Досвід застосування препарату таким пацієнтам обмежений, тому небіволол протипоказаний.

Пацієнти літнього віку (від 65 років).Для цієї групи хворих рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу (½ таблетки), а у разі необхідності її можна збільшити до 5 мг. Через недостатній досвід застосування препарату пацієнтам віком від 75 років його застосування вимагає обережності та ретельного контролю.

Хронічна серцева недостатність.

Лікування хронічної серцевої недостатності слід розпочинати з повільного титрування дози до досягнення індивідуальної оптимальної підтримувальної дози. Таким пацієнтам слід призначати препарат у випадку, якщо спостерігається хронічна серцева недостатність без епізодів її гострої декомпенсації протягом останніх 6 тижнів. Лікар повинен мати досвід лікування серцевої недостатності. Пацієнти, які застосовують інші серцево-судинні засоби (діуретики, дигоксин, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ), повинні мати вже підібрану дозу цих ліків протягом останніх 2 тижнів, перш ніж розпочнеться їх лікування. Початкове титрування дози слід проводити за нижченаведеною схемою, витримуючи при цьому інтервали від 1 до 2 тижнів та орієнтуючись на переносимість дози пацієнтом: 1,25 мг небівололу

(¼ таблетки) на добу можна збільшити до 5 мг на добу, а надалі - до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 10 мг на добу. На початку лікування та при кожному підвищенні дози пацієнт повинен не менше 2 годин перебувати під наглядом досвідченого лікаря, щоб упевнитися у тому, що клінічний стан залишається стабільним (особливо це стосується артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, порушення провідності міокарда, а також посилення симптомів серцевої недостатності). Не всіх пацієнтів можна лікувати найвищими рекомендованими дозами через появу побічних реакцій. У разі необхідності вже досягнуту дозу можна поетапно зменшити, а потім до неї повернутися. При посиленні симптомів серцевої недостатності або при непереносимості препарату у фазі його титрування дозу небівололу рекомендується спочатку зменшити або, у разі необхідності, негайно відмінити препарат (при появі тяжкої гіпотензії, посиленні симптомів серцевої недостатності з гострим набряком легень, при появі кардіогенного шоку, симптоматичної брадикардії або АВ-блокади). Лікування небівололом не слід припиняти раптово, оскільки це може призвести до посилення симптомів серцевої недостатності. Якщо відміна препарату необхідна, то дозу слід поетапно зменшити до двох разів на тиждень. Як правило, лікування хронічної серцевої недостатності небівололом є тривалим.

Хронічна ішемічна хвороба серця.

Дорослі

Лікування хронічної ішемічної хвороби серця слід розпочинати із поступового підвищення дози до визначення підтримуючої оптимальної дози для кожного пацієнта.

Початкову дозу слід підвищувати кожні 1-2 тижні залежно від переносимості з 1,25 мг небівололу до 2,5 мг небівололу 1 раз на добу, потім до 5 мг 1 раз на добу, а потім 10 мг

1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 10 мг небівололу 1 раз на добу. Дані для особливих груп хворих стосуються пацієнтів як із ХСН, так і з ХІХС.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки титрування дози до максимально переносимої відбувається індивідуально, її корекція при нирковій недостатності легкого та помірного ступеня тяжкості не потрібна. Досвіду застосування препарату хворим на тяжку ниркову недостатність (рівень креатиніну сироватки крові ≥ 250 мкмоль/л) немає, тому застосування небівололу таким хворим не рекомендується.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Хворим із печінковою недостатністю застосування небівололу протипоказано через обмежений досвід застосування.

 

Діти.

Дослідження щодо застосування препарату дітям не проводили, тому для цієї вікової групи препарат не рекомендується.

 

Передозування.

При передозуванні β-адреноблокаторів спостерігаються: брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність. Лікування передозування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля та проносних засобів. Штучна вентиляція легень також може бути потрібна. Рекомендується контроль за рівнем глюкози в крові. У разі необхідності проводиться інтенсивна терапія в умовах стаціонару: при брадикардії та підвищеній ваготонії - введення атропіну або метилатропіну, при гіпотензії та шоку - внутрішньовенне введення плазмозамінників та катехоламінів. Бета-блокувальну дію можна припинити шляхом повільного внутрішньовенного введення ізопреналіну гідрохлориду, починаючи з дози 5 мкг/хв, або добутаміну, починаючи з дози 2,5 мкг/хв, до досягнення очікуваного ефекту. У резистентних випадках ізопреналін можна комбінувати з допаміном. Якщо вищезазначені заходи не допомагають, слід призначати глюкагон із розрахунку 50-100 мкг/кг, якщо потрібно - ін’єкцію можна повторити протягом години та, у разі необхідності, провести внутрішньовенну інфузію глюкагону із розрахунку 70 мкг/кг/год. В екстремальних випадках слід проводити штучну вентиляцію легень та підключати штучного водія ритму.

 

 

 

Побічні реакції.

Побічні реакції при есенціальній артеріальній гіпертензії та при хронічній серцевій недостатності наведені окремо через відмінності патологічних процесів, які лежать в основі цих захворювань.

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Побічні реакції, які у більшості випадків були від легкого до помірного ступеня, наведено в таблиці нижче; вони класифіковані відповідно до систем органів та частоти виникнення:

 

 

 

Системи органів

Часто

(³ 1/100 до <1/10)

Нечасто

(³ 1/1000 до ≤1/100)

Дуже рідко

(≤ 1/10000 )

Частота невідома

З боку імунної системи

 

 

 

Ангіоневротич-ний набряк, гіперчутливість

З боку психіки

 

Нічні жахи, депресія

 

 

З боку нервової системи

Головний біль, запаморочення, парестезії

 

Синкопе

 

З боку органів зору

 

Порушення зору

 

 

З боку серця

 

Брадикардія, серцева недостатність, уповільнення атріовентрикулярної  провідності/АВ-блокада

 

 

З боку судин

 

Артеріальна гіпотензія,

посилення переміжної кульгавості

 

 

З боку дихальних шляхів, грудної клітки та середостіння

Задишка

Бронхоспазм

 

 

З боку шлунково-кишкового тракту

Запор, нудота, діарея

Диспепсія, метеоризм, блювання

 

 

З боку шкіри та підшкірних тканин

 

Свербіж, еритематозне висипання

Посилення псоріазу

Кропив’янка

З боку статевих органів та молочних залоз

 

Імпотенція

 

 

Розлади загального характеру та реакції у місці застосування

Підвищена втомлюваність, набряки

 

 

 

 

Крім цього, відомо про такі побічні реакції, спричинені деякими β-адреноблокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, похолодання/ціаноз кінцівок, синдром Рейно, сухість очей та токсичність за типом пропранололу.

Хронічна серцева недостатність.

Відомості про побічні реакції у хворих на серцеву недостатність були отримані під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень, у ході яких 1067 пацієнтів отримували небіволол та 1061 пацієнт - плацебо. У цьому дослідженні про побічні реакції, які, можливо, були пов’язані із застосуванням лікарського засобу, повідомило всього 449 пацієнтів, які приймали небіволол (42,1 %) та 334 (31,5 %) пацієнти, які приймали плацебо. Найчастішими побічними реакціями, про які повідомляли пацієнти, які застосовували небіволол, були брадикардія та запаморочення, які виникали приблизно у 11 % пацієнтів. Відповідна частота серед пацієнтів, які застосовували плацебо, була приблизно 2 % та 7 % відповідно.

Повідомляли про нижчезазначені побічні реакції, що хоча б потенційно були пов’язані із застосуванням лікарського засобу, та розглядалися як характерні та значущі при лікуванні хронічної серцевої недостатності:

-          посилення серцевої недостатності спостерігалося у 5,8 % пацієнтів, які застосовували небіволол, та у 5,2 % пацієнтів, які отримували плацебо;

-          ортостатична гіпотензія спостерігалась у 2,1 % пацієнтів, які застосовували небіволол, та в 1 % пацієнтів, які отримували плацебо;

-          непереносимість лікарського засобу спостерігалася у 1,6 % хворих, які застосовували небіволол, та у 0,8 % хворих, які отримували плацебо;

-          АВ-блокада І ступеня спостерігалася у 1,4 % пацієнтів, які отримували небіволол, та у 0,9 % пацієнтів, які отримували плацебо;

-          набряки нижніх кінцівок були  у 1,0 % пацієнтів, які отримували небіволол, та у

0,2 % пацієнтів, які отримували плацебо.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користь/ризик лікарського засобу. Працівників охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

 

Термін придатності.5 років.

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 7 таблеток у блістері. По 4 блістери у картонній коробці.

 

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

СТАДА Арцнайміттель АГ.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Стадаштрассе 2-18, 61118 Бад Фільбель, Німеччина.

Товар добавлен в корзину
Посмотреть корзину