EU delivery

Выберите город

Выберите страну

  • Румыния
  • Италия
  • Германия
  • Украина

Лекоптин таблетки п/о 40 мг №50

Lek (Словения)
Код товара: 1935
Лекоптин таблетки п/о 40 мг №50

склад1 таблетка містить 40 мг або 80 мг верапамілу гідрохлориду;

допоміжні речовини:ядро: лактоза, крохмаль картопляний, кроскармелози натрієва сіль, тальк, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна (для таблеток по 80 мг); оболонка: повідон К-25, карбоксиметилцелюлози натрієва сіль, сахароза, кремнію діоксид колоїдний, тальк, полісорбат 80, кальцію карбонат, лак хінолін жовтий Е 104; титану діоксид, капол 600.

Форма випуску Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Код АТС C08D A01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.Лекоптин є селективним блокатором кальцієвих каналів L типу I класу. Він блокує перенос позаклітинного кальцію через мембрану провідних і скорочувальних клітин міокарда та клітин гладких м`язів судин, концентрація кальцію в крові при цьому не змінюється. Препарат справляє антиангінальну дію завдяки розширенню коронарних артерій та артеріол у нормальних та ішемізованих ділянках серцевого мяза; знижує потребу міокарда у кисні, зменшуючи скоротність міокарда та збільшуючи коронарний кровотік. Антиангінальний ефект зумовлений також вазодилятуючою периферичною дією, що веде до зменшення післянавантаження і потреби міокарда в кисні.

Лекоптин належить до антиаритмічних препаратів IV класу. Антиаритмічний ефект зумовлений блокадою кальцієвих каналів у клітинах провідної системи серця  (синоатріальному і атріовентрикулярному вузлах), що веде до уповільнення автоматизму Р-клітин синусового вузла, ектопічних вогнищ у передсердях і швидкості проведення збудження через атріовентрикулярний вузол. Внаслідок подовжується ефективний рефрактерний період в синусовому та атріовентрикулярному вузлах, уповільнюється синусовий ритм, зменшується частота серцевих скорочень.

Антигіпертензивна дія Лекоптину зумовлена розслабленням гладких м`язів судин, зниженням загального периферійного судинного опору, артеріального тиску, як правило, без розвитку постуральної гіпотензії та рефлекторної тахікардії; брадикардія (частота серцевих скорочень менше 50 за хвилину) розвивається рідко (1,4 %).

Фармакокінетика. Після перорального прийому всмоктується більше 90 % введеної дози верапамілу. Препарат метаболізується переважно в печінці, внаслідок інтенсивного метаболізму при першому проходженні через ворітну систему печінки, біодоступність препарату становить 20  - 35 %.  Максимальна концентрація верапамілу в плазмі крові відмічається через 1 – 2 години після прийому препарату.

При прийомі 120 мг  Лекоптину кожні 6 годин рівень препарату в плазмі крові становить 125 – 400 нг/мл. Лінійна кореляція між введеною дозою Лекоптину та його концентрацією в плазмі крові є тільки на початковій фазі застосування препарату. Ступінь зниження тиску крові не залежить від концентрації верапамілу в плазмі крові.

Середній період напіввиведення становить 2,8 – 7,4 години після першого прийому і 4,5 – 12 годин – на фоні тривалого прийому. У пацієнтів старшої вікової групи період напіввеведення може збільшуватись. 

Верапаміл характеризується високим ступенем звязування з білками плазми (близько 90 %). У пацієнтів з печінковою недостатністю метаболізм препарату сповільнюється: період напіввиведення збільшується до 14 – 16 годин, об`єм розподілу збільшується, плазмовий кліренс становить приблизно 30 % норми. Тому дозу для таких пацієнтів зменшують до 1/3 звичайної добової дози. Препарат виводиться переважно нирками (70 %), частково – через кишечник. Верапаміл проникає крізь плаценту та екскретується в грудне молоко.

Показання для застосування

  • Артеріальна гіпертензія.
  • Ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія.
  • Варіантна стенокардія (стенокардія Принцметала).
  • Надшлуночкові аритмії (мерехтіння передсердь, тріпотіння передсердь, суправентрикулярна екстрасистолія); проксизмальна надшлуночкова тахікардія.

Спосіб застосування та дозиДози добираються індивідуально для кожного пацієнта.

Дози підбираються індивідуально для кожного пацієнта

Артеріальна гіпертензіязвичайна  початкова добова доза становить по 80 мг Лекоптину три рази на добу (всього 240 мг).

Пацієнтам з очікуваною підвищеною клінічною відповіддю, з порушенням функції печінки, особам похилого віку та тендітної статури початкова добова доза може бути знижена до 40 мг три рази на добу (всього 120 мг).

Антигіпертензивний ефект розвивається протягом тижня від початку терапії.

Початкову дозу поступово підвищують залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді, яка оцінюється після прийому препарату.

Максимальна добова доза препарату - не більше 480 мг.

Таблетки ковтають цілими, не розжовують. Їх не можна здрібнювати, розділяти на частини.

Таблетки запивають водою.

Стенокардіязвичайна добова доза становить  80 - 120 мг три рази на добу (всього 240 - 360 мг).

Пацієнтам з очікуваною підвищеною клінічною відповіддю та особам похилого віку початкова добова доза може бути знижена до 40 мг три рази на добу (всього 120 мг).

Початкову дозу поступово підвищують залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді, яка оцінюється через кожні 8 годин після прийому препарату. Дозу можливо підвищувати кожного дня або кожного тижня до досягнення оптимальної клінічної відповіді (максимальна добова доза препарату – 480 мг).

Добові дози, ящо рекомендуються для профілактики повторного інфаркту міокарда, як правило, перевищують дози, що застосовуються при стенокардії.

При гіпертрофічній кардіоміопатії рекомендуються такі ж дози, що і при стенокардії.

Аритміїзвичайна доза для пацієнтів з хронічною фібриляцією передсердь, що приймають препарати наперстянки, становить 240 - 320 мг на добу, розподілені на 3 прийоми.

Звичайна доза для профілактики пароксизмальної надшлуночкової тахікардії у пацієнтів, які не приймають препарати наперстянки, складає 240 - 320 мг на добу, розподілені на 3 - 4 прийоми.

Максимальний ефект розвивається, як правило, протягом 48 годин від початку лікування.

Побічна дія. Препарат, як правило, добре переноситься

Можуть відмічатися нижченаведені побічні ефекти

З боку серцево-судинної системи зрідка: стенокардія, гіпотензія, синоатріальна та атріовентрикулярна блокади, брадикардія, провокування посилення проявів серцевої недостатності, біль за грудниною, інфаркт міокарда, відчуття серцебиття, пурпура, синкопе, асистолія, тахікардія

З боку шлунково-кишкового тракту запор, сухість у роті, шлунково-кишкові розлади, гіперплазія ясен, болі, нудота, блювання, атонія кишечнику

З боку нервової системи порушення мозкового кровообігу, сплутаність свідомості, порушення рівноваги, безсоння, м’язові судоми, парестезія, психози, сонливість, головний біль

З боку сечостатевої системи гінекомастія, імпотенція, часті сечовипускання, порушення менструального циклу

Можливі також такі прояви висипання на шкірі, посилення випадання волосся, гіперкератоз, порушення пігментації, синдром СтівенсаДжонсона, мультиформна еритема, синці. Може відмічатися нечіткість зору та шум у вухах

При лікуванні верапамілом може спостерігатись підвищення рівня трансаміназ, що супроводжується або не супроводжується підвищенням рівня лужної фосфатази та білірубіну. У деяких випадках ці зміни самостійно зникають при продовженні терапії.

Є декілька повідомлень щодо впливу верапамілу на пошкодженя печінки на клітинному рівні, у половині випадків – з клінічними проявами (погане самопочуття, підвищення температури тіла та/або біль у правому підребер`ї) та підвищенням рівня АЛТ, АСТ та лужної фосфатази. У зв`язку з цим доцільно періодично контролювати функцію печінки у пацієнтів, які приймають верапаміл.

Протипоказання.

  • Серцева недостатність.
  • Артеріальна гіпотензія (систолічний тиск крові нижче 90 мм рт. ст.).
  • Кардіогенний шок.
  • Брадикардія (<50 уд/хв).
  • Синоантріальна (СА) блокада.
  • Синдром слабкості синусового вузла (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму).
  • Атріовентрикулярна (AV) блокада IIIII ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму).
  • Мерехтіння передсердь або тріпотіння передсердь (на фоні синдромів WPW та LGL).
  • Відома гіперчутливість до верапамілуабо до іншого компонента препарату
  • Вагітність (перші 3 місяці) та годування груддю

Передозування.Специфічного антидоту немає

Основними симптомами передозування верапамілу є артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, асистолія та атріовентрикулярна блокада різного ступеня.

При передозуванні слід забезпечити ретельний медичний контроль стану пацієнта в палаті інтенсивної терапії (артеріальний тиск, дихання, ЕКГ).

Пацієнту призначають промивання шлунка, проносні засоби та активоване вугілля.

При розвитку вираженої артеріальної гіпотензії або повної атріовентрикулярної блокади внаслідок прийому препарату внутрішньовенно призначають ізопротеренол, норадраналін, метарамінолтартрат, атропін (у звичайних дозах), глюконат кальцію (10 % розчин); у вкрай тяжких станах застосовують кардіостимулятори.

При тахікардії, швидкому шлуночковому ритмі  у хворих з тріпотінням і фібриляцією передсердь, із синдромами WPW та LGL застосовують електричну кардіоверсію, внутрішньовенне введення прокаїнаміду (новокаїнаміду) або лідокаїну.

Пацієнтам з гіпертрофічною кардіоміопатією для стабілізації кровяного тиску призначають альфа-адренергічні препарати (фенілефрин, метарамінолтартрат, або метоксамін).

Призначення ізопротеренолу та норепінефрину не рекомендується.

Якщо вжиті заходи не є достатньо ефективними, можливе призначення інотропних препаратів (допаміну або добутаміну).

Гемодіаліз неефективний для швидкого виведення верапамілу з організму.

Особливості застосуванняСлід дотримуватись особливої обережності при призначенні пацієнтам із серцевою недостатністю.

Лекоптин може спричиняти безсимптомну артіовентрикулярну блокаду першого ступеня або минущу брадикардію. При розвитку атріовентрикулярної блокади слід знизити дозу Лекоптину або припинити прийом препарату.

З обережністю призначають Лекоптин пацієнтам з гіпертрофічною кардіоміопатією.

У деяких пацієнтів верапаміл спричинює зниження артеріального тиску крові до рівнів нижче нормальних. У хворих на артеріальну гіпертензію зниження рівня артеріального тиску нижче норми зустрічається дуже рідко.

У пацієнтів з м`язовою дистрофією Дюшенна верапаміл знижує нейром`язову провідність та збільшує тривалість періоду відновлення після нейром`язової блокади, що спричинена векуронієм. Для даних пацієнтів потребується зниження дози верапамілу.

Враховуючи, що метаболізм верапамілу відбувається в основному у печінці, необхідно з обережністю приймати Лекоптин пацієнтам з порушенням функції печінки, в цьому випадку рекомендується знизити дозу до 30 % від звичайної добової.  Слід контролювати тривалість PQ-інтервалу на ЕКГ, а також інші ознаки можливого передозування верапамілу у пацієнтів (регулярний контроль АТ, ЧСС та ін). 

У зв`язку з тим, що 70 % введеної дози верапамілу виводиться із сечею у вигляді метаболітів, необхідно з обережністю приймати верапаміл пацієнтам з нирковою недостатністю, ретельно контролювати тривалість PQ-інтервалу, а також інші ознаки можливого передозування верапамілу. 

Хворі похилого віку можуть виявити підвищену чутливість до дії препарату, навіть за умов звичайного дозування.

З обережністю призначають Лекоптин пацієнтам з гіпертрофічною кардіоміопатією, ускладненою обструкцією лівого шлуночка, високим тиском заклинювання в легеневих капілярах, порушенням функції синусно-передсердного вузла.

З обережністю призначають препарат при оперативних втручаннях у зв`язку з потенціюванням пригнічуючого впливу на міокард загальних анестетиків і на скелетні м`язи – міорелаксантів.

Застосування в періоди вагітності та лактації. Препарат належить до категорії С.

Доказів тератогенної дії верапамілу гідрохлориду немає, однак його застосування при вагітності слід уникати. Верапаміл проникає крізь плаценту та виявляється у пупковій вені під час пологів. Невідомо, чи впливає верапаміл негайно або має віддалену побічну дію на плод, а також чи впливає він на тривалість пологового періоду.

Верапаміл проникає у грудне молоко. Через можливість негативного впливу на дитину грудне вигодовування слід припинити під час прийому верапамілу.

Вплив на психофізичну здатністьКлінічно значущих погіршень фізичних і розумових здібностей під дією верапамілу у більшості пацієнтів не виявлено

Однак у деяких випадках, особливо на початку лікування або при вживанні алкоголю під час лікування, верапаміл може негативно впливати на  здатність пацієнта керувати автомобілем або механізмами

Взаємодія з іншими лікарськими засобамиОдночасне застосування верапамілу  з бета-адреноблокаторами збільшує взаємну пригнічуючи дію на автоматизм синоатріального вузла, AV-провідність і скоротність міокарда, внаслідок цього підвищується ризик розвитку вираженої артеріальної гіпотензії, AV- та CA-блокад, брадикардії, серцевої недостатності, особливо при застосуванні високих доз бета-адреноблокаторів або при їх внутрішньовенному введенні.

Особливу групу ризику становлять пацієнти з ознаками застійної серцевої недостатності, вираженої кардіоміопатії або ті, які недавно перенесли інфаркт міокарда. Комбінована терапія Лекоптином з бета-адреноблокаторами повинна проводитись тільки за чіткими показаннями та під суворим контролем лікаря.

Лекоптин потенціює дію інших антигіпертензивних препаратів (наприклад вазодилататорів, інгібіторів ангіотензинконвертази, діуретиков, бета-блокаторів, альфа-блокаторів, празозину та теразозину).

Трициклічні антидепресанти, нейролептики потенціюють гіпотензивну дію Лекоптину.

При призначенні верапамілу пацієнтам, які приймають препарати наперстянки, слід враховувати, що на початку лікування (1-й тиждень) рівень дигоксину в сироватці крові підвищується на 50 – 70%, тому потрібно дозу дигоксину відкорегувати, а його рівень у сироватці крові періодично контролювати, особливо на початку лікування.

Не рекомендується комбінація Лекоптину з антиаритмічними препаратами IIII класу.

Лекоптин не слід застосовувати одночасно з  дизопірамідом, прийом якого треба припиняти за 48 годин до початку застосування Лекоптину. Прийом дизопіраміду може бути поновлений не раніше, ніж через 24 години після припинення прийому Лекоптину.

При комбінованому застосуванні Лекоптину і флекаїніду суттєво змінюється взаємна пригнічуюча дія на міокард, потенціюється скоротність атріовентрикулярної провідності та збільшується тривалість реполяризації.

У пацієнтів з гіпертрофічною кардіоміопатією при одночасному застосуванні Лекоптину і хінідину може розвитись виражена артеріальна гіпотензія, тому не слід призначати обидва препарати разом.

Внаслідок високого ступеня зв`язування верапамілу з білками його слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають інші препарати, що мають дані властивості (пероральні протизаплідні препарати, гідантоїн, саліцилати,  сульфаніламіди та похідні сульфанілсечовини).

При одночасному застосуванні верапамілу із солями кальцію та вітаміном Д фармакологічний ефект верапамілу зменшується.

Лекоптин може знижувати кліренс пропранололу, метопрололу; рифампіцин, фенобарбітал як індуктори мікросомальних ферментів можуть знижувати ефективність препарату.

Під дією Лекоптину концентрація солей літію, що приймаються одночасно,  в сироватці крові може змінюватись, тому пацієнти, які  приймають обидва препарати, повинні знаходитись під ретельним наглядом. Аналогічна взаємодія відмічається при одночасному прийомі верапамілу та теофіліну.

Лекоптин при одночасному застосуванні спричинює підвищення рівня  циклоспорину, карбамазепіну і теофіліну у сироватці крові.

Якщо Лекоптин призначається одночасно з інгаляційними анестетиками або з блокаторами нейромязової передачі, дози препаратів слід відкоректувати, щоб уникнути  пригнічуючої дії на серцеву діяльність. Препарат потенціює дію міорелаксантів.

Бета-адреноблокатори, антиаритміки I А класу, серцеві глікозиди, рентгеноконтрастні засоби можуть потенціювати пригнічуючий вплив Лекоптину на автоматизм синоатріального вузла, АV-провідність і скоротність міокарда.

Грейпфрутовий сік при одночасному вживанні підвищує біодоступність верапамілу приблизно на 30%.

Умови та термін зберігання.Зберігати при температурі не вище 25 0Су сухому, захищеному від світла місці

Зберігати у недоступному для дітей місці

Термін придатності – 5 років. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці

Умови відпуску.За рецептом

Упаковка.Таблетки, вкриті оболонкою, по 40 мг  у коробці по 50 штук (2 блістери по 25 таблеток)

Таблетки, вкриті оболонкою, по 80 мг  у коробці по 50 штук (5 блістеров по 10 таблеток)

Виробник.Лек фармацевтична компанія д.д

Адреса.Веровшкова 57, Любляна, Словенія

Товар добавлен в корзину
Посмотреть корзину