EU delivery

Выберите город

Выберите страну

  • Бельгия
  • Нидерланды
  • Франция
  • Румыния
  • Украина
  • Германия
  • Италия
  • Австрия

Золедроновая кислота лиофил. д/р-ра д/инф 4 мг фл.

Код товара: 35500
Золедроновая кислота лиофил. д/р-ра д/инф 4 мг фл.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЗОЛЕДРОНОВА КИСЛОТА

 

Склад:

діюча речовина:золедронова кислота;

1 флакон містить 4,0 мг золедронової кислоти (у вигляді золедронової кислоти моногідрату);

допоміжні речовини: маніт (Е 421); натрію цитрат 5,5-водний (у перерахуванні на безводну речовину).

 

Лікарська форма.Ліофілізат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:гігроскопічний порошок або пориста маса білого кольору.

 

Фармакотерапевтична група.Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Бісфосфонати. Код АТХ М05В А08.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Золедронова кислота належить до нового класу бісфосфонатів, що специфічним чином діють на кісткову тканину. Вона є одним із найпотужніших серед відомих дотепер інгібіторів остеокластичної кісткової резорбції.

Селективна дія бісфосфонатів на кістки базується на їхній високій спорідненості з мінералізованою кістковою тканиною, однак молекулярний механізм, що інгібує остеокластичну активність, на сьогодні не з’ясований. Дослідження на тваринах встановили, що золедронова кислота інгібує кісткову резорбцію без негативного впливу на формування, мінералізацію та механічні властивості кісток.

Крім інгібіції остеокластичної кісткової резорбції, золедронова кислота чинить пряму протипухлинну дію на культивовані клітини мієломи та раку молочної залози людини завдяки інгібіції проліферації клітин та індукції апоптозу. Це вказує на те, що золедронова кислота може мати антиметастатичні властивості.

In vivo - інгібіція остеокластичної кісткової резорбції, яка діє на структуру мікрокристалічного матриксу кістки, що зменшує ріст пухлини, антиангіогенна дія (дія на судини, що призводить до зменшення кровопостачання пухлини), протибольова дія.

In vitro - інгібіція остеобластної проліферації, цитостатична дія, проапоптостатична дія на пухлинні клітини, синергічний цитостатичний ефект з іншими протипухлинними лікарськими засобами, антиадгезивна та антиінвазивна дія.

Фармакокінетика.

Дані з фармакокінетики при метастазах у кістці отримані після одноразової і повторних 5- і 15-хвилинних інфузій 2 мг, 4 мг, 8 мг і 16 мг золедронової кислоти 64 пацієнтам. Фармакокінетичні параметри не залежать від дози препарату.

Після початку інфузії золедронової кислоти плазмові концентрації препарату швидко збільшуються, досягаючи піка наприкінці інфузії, далі відбувається швидке зменшення концентрації на <10 % від пікового значення після 4 годин і на <1 % від пікового значення після 24 годин з послідовно пролонгованим періодом низьких концентрацій, що не перевищують 0,1 % від піка, до другої інфузії на 28-й день.

Золедронова кислота, введена внутрішньовенно, виводиться нирками у 3 етапи: швидке двофазне виведення препарату зі системної циркуляції з періодом напіввиведення t½α = 0,24 години і t½β = 1,87 години і тривала фаза з кінцевим періодом напіввиведення t½γ = 146 годин. Не відзначено кумуляції препарату у плазмі крові при повторних введеннях кожні 28 днів. Золедронова кислота не піддається метаболізму і виводиться нирками у незміненому вигляді. Протягом перших 24 годин у сечі виявляється 39 ± 16 % введеної дози. Решта препарату в основному зв’язується з кістковою тканиною. Потім поволі відбувається зворотне вивільнення золедронової кислоти з кісткової тканини у системний кровотік і її виведення нирками. Загальний кліренс препарату в організмі становить 5,04 ± 2,5 л/год і не залежить від дози препарату, статі, віку, расової приналежності і маси тіла пацієнта. Збільшення часу інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30 % наприкінці інфузії, але не впливає на криву залежності концентрації від часу у плазмі крові (AUC).

Варіабельність фармакокінетичних параметрів золедронової кислоти у різних пацієнтів була високою, як і в інших бісфосфонатів.

Дані з фармакокінетики золедронової кислоти у пацієнтів з гіперкальціємією і печінковою недостатністю відсутні. За даними, отриманимиin vitro, золедронова кислота не інгібує фермент Р450 людини і не піддається біотрансформації; за даними експериментальних досліджень, проведених на тваринах, з калом виводиться менше 3 % введеної дози, що дає можливість припускати, що стан функції печінки суттєво не впливає на фармакокінетику золедронової кислоти.

Нирковий кліренс золедронової кислоти корелює із кліренсом креатиніну, нирковий кліренс становить 75 ± 33 % кліренсу креатиніну, що досягав у середньому 84 ± 29 мл/хв (діапазон 22-143 мл/хв) у 64 онкологічних пацієнтів, включених у дослідження. Аналіз групи пацієнтів показав, що у пацієнтів із кліренсом креатиніну 20 мл/хв (гостра ниркова недостатність) та     50 мл/хв (середня ниркова недостатність) відносний кліренс золедронової кислоти становив 37 % та 72 % відповідно, від значень кліренсу препарату у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥84 мл/хв. Однак дані з фармакокінетики у хворих із гострою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) обмежені.

Виявлена низька спорідненість золедронової кислоти з клітинними компонентами крові.

Співвідношення концентрації в цільній крові до концентрації в плазмі крові складає 0,59 у діапазоні концентрацій від 30 нг/мл до 5000 нг/мл.

Зв’язування з білками плазми є низьким, незв’язана фракція - від 60 % при 2 нг/мл до 77 % при 2000 нг/мл золедронової кислоти.

Діти

Обмежені фармакокінетичні дані щодо дітей з тяжкою формою порушення остеогенезу дають можливість припустити, що фармакокінетика золедронової кислоти у дітей віком від 3 до 17 років аналогічна такій у дорослих при застосуванні в еквівалентних дозах (мг/кг). Вік, маса, стать пацієнта і кліренс креатиніну, як виявилося, не впливають на системну експозицію золедронової кислоти.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

-         Профілактика симптомів, пов’язаних з ураженням кісткової тканини (патологічні переломи, компресія хребетного стовпа, ускладнення після хірургічних втручань і променевої терапії або гіперкальціємія, обумовлена злоякісною пухлиною), у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями на пізніх стадіях.

-         Лікування гіперкальціємії, обумовленої злоякісною пухлиною.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини (золедронової кислоти), інших бісфосфонатів або до будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу.

Вагітність або період годування груддю.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Під час досліджень одночасно зі золедроновою кислотою часто призначали інші лікарські засоби - протипухлинні препарати, діуретики, антибіотики, аналгетики. Жодних клінічно значущих взаємодій не відзначалося.

За даними, отриманими у процесі дослідженьin vitro, золедронова кислота істотно не зв’язується з білками плазми крові і не інгібує ферменти системи цитохрому Р450. Проте спеціальні клінічні дослідження щодо вивчення лікарської взаємодії не проводилися.

Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні бісфосфонатів і аміноглікозидів, оскільки вони можуть виявляти адитивний вплив, унаслідок чого рівень кальцію в сироватці крові може залишатися зниженим довше, ніж потрібно. Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні бісфосфонатів і петльових діуретиків, оскільки вони можуть виявляти адитивний вплив, внаслідок чого може виникнути гіпокальціємія. Слід бути обережними при призначенні золедронової кислоти та інших потенційно нефротоксичних препаратів. Потрібно також враховувати можливість розвитку гіпомагніємії протягом лікування.

У пацієнтів із множинною мієломою при внутрішньовенному введенні бісфосфонатів у комбінації з талідомідом клінічно значущих взаємодій не відмічено.

Повідомлялося про остеонекроз щелепи у пацієнтів, які отримували одночасне лікування золедроновою кислотою та антиангіогенними (зменшують кровопостачання пухлини) лікарськими засобами.

 

Особливості застосування.

Загальні

Перед введенням золедронової кислоти слід переконатися в достатній гідратації всіх пацієнтів, включаючи пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції нирок.

Необхідно уникати гіпергідратації у пацієнтів із ризиком розвитку серцевої недостатності.

Стандартні метаболічні показники, пов’язані з гіперкальціємією, такі як рівень кальцію, фосфатів і магнію, потрібно ретельно перевірити після початку терапії золедроновою кислотою. Якщо виникає гіпокальціємія, гіпофосфатемія або гіпомагніємія, може бути необхідна короткочасна коригувальна терапія.

Неліковані пацієнти із гіперкальціємією зазвичай мають деякі порушення функції нирок, тому необхідний ретельний моніторинг показників функції нирок.

Пацієнти, які одержують терапію золедроновою кислотою, не повинні одночасно приймати інші препарати, що містять золендронову кислоту.

Пацієнти, які одержують терапію золедроновою кислотою, також не повинні застосовувати будь-які інші бісфосфонати.

Порушення функції нирок

При вирішенні питання про застосування золедронової кислоти хворим з гіперкальціємією, обумовленою злоякісною пухлиною, на тлі порушення функції нирок слід оцінити стан хворого і зробити висновок про те, чи переважає потенційна користь від лікування над можливим ризиком.

Приймаючи рішення про лікування пацієнтів з метастазами у кістки з метою запобігання симптомам, пов’язаним із захворюваннями хребта, потрібно враховувати, що ефект від застосування препарату починає проявлятися через 2 - 3 місяці.

Були повідомлення щодо ниркових дисфункцій, пов’язаних із застосуванням бісфосфонатів. Фактори, які збільшують можливість порушення функції нирок, включають дегідратацію, вже наявне порушення функції нирок, багаторазові цикли застосування золедронової кислоти або інших бісфосфонатів, а також застосування нефротоксичних засобів або проведення інфузії в коротший термін, ніж було рекомендовано. Хоча при введенні золедронової кислоти у дозі        4 мг протягом не менше 15 хв ризик зменшується, порушення функції нирок можливе. Випадки погіршення ниркових функцій, прогресування до ниркової недостатності та потреби в діалізі спостерігались у пацієнтів після введення початкової дози або однократної дози золедронової кислоти 4 мг.

Підвищення рівня креатиніну в сироватці крові спостерігається також у деяких пацієнтів, які постійно приймають препарат у рекомендованих дозах для запобігання виникненню симптомів, пов’язаних із захворюваннями хребта, хоча це відбувається досить рідко.

Перед прийомом кожної дози золедронової кислоти у пацієнтів необхідно оцінювати рівень креатиніну в сироватці крові. Після початку лікування пацієнтам із метастазами в кістки та жінкам із ранньою стадією раку молочної залози в постменопаузальному періоді під час лікування інгібіторами ароматази (AIs) для запобігання втраті маси кісткової тканини та переломам кісток при незначних або помірних порушеннях функції нирок рекомендуються нижчі дози золедронової кислоти. У разі погіршення функції нирок терапію золедроновою кислотою слід відмінити. Пацієнтам, у яких спостерігається порушення функції нирок під час лікування, прийом препарату можна відновлювати лише тоді, коли рівень креатиніну повернеться до початкового значення у межах 10 % початкової величини. Терапію золедроновою кислотою варто відновлювати в тій самій дозі, що застосовувалась до переривання лікування.

Через можливий вплив бісфосфонатів, у тому числі золедронової кислоти, на функцію нирок, у зв’язку з відсутністю розгорнутих даних з клінічної безпеки щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (креатинін сироватки >400 мкмоль/л або >4,5 мг/дл для пацієнтів з гіперкальціємією, що індукована пухлиною, та креатинін сироватки >265 мкмоль/л або             >3 мг/дл для пацієнтів з метастазами в кістки та у жінок з ранньою стадією раку молочної залози в постменопаузальному періоді під час лікування інгібіторами ароматази (AIs) для запобігання втраті маси кісткової тканини та переломам кісток відповідно) і лише обмеженими фармакокінетичними даними щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв), застосування золедронової кислоти пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю не рекомендується.

Порушення функції печінки

Відсутні певні рекомендації для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки доступні лише обмежені клінічні дані.

Остеонекроз щелепи

Повідомлялося про остеонекроз щелепи переважно в онкологічних пацієнтів, які одержують схеми лікування, що включають бісфосфонати, у тому числі й золедронову кислоту.

Багато з цих пацієнтів отримували також хіміотерапію і кортикостероїди. Більшість зафіксованих випадків були пов’язані зі стоматологічними процедурами, такими як видалення зуба. Багато хто з пацієнтів мав ознаки місцевої інфекції, включаючи остеомієліт.

Початок лікування або новий курс лікування варто відкласти у пацієнтів з незагоєними відкритими ураженнями м’яких тканин в ротовій порожнині, за винятком медичних надзвичайних ситуацій. До початку лікування бісфосфонатами пацієнтам із супутніми факторами ризику рекомендується провести стоматологічний огляд з відповідним профілактичним стоматологічним лікуванням та індивідуальною оцінкою користі та ризику.

Необхідно враховувати нижчезазначені фактори ризику для оцінки індивідуальних ризиків розвитку остеонекрозу щелепи:

˗         активність бісфосфонатів (більший ризик у разі застосування більш активних складових), спосіб введення (більший ризик у разі парентерального введення) та кумулятивна доза;

˗         рак, супутні захворювання (наприклад, анемія, коагулопатії, інфекція), паління;

˗         супутня терапія: хіміотерапія, застосування інгібіторів ангіотензину, променева терапія шиї та голови, застосування кортикостероїдів;

˗         дентальні захворювання в анамнезі, недостатня гігієна порожнини рота, періодонтичні захворювання, інвазивні дентальні процедури (наприклад, видалення зуба) та неприпасований зубний протез.

До початку лікування бісфосфонатами потрібно проводити огляд порожнини рота з відповідною стоматологічною профілактикою.

Під час терапії цим пацієнтам по можливості слід уникати інвазивних стоматологічних процедур.

Всі пацієнти повинні дотримуватись гігієни порожнини рота, проходити регулярні огляди у стоматолога та негайно повідомляти про будь-які небажані реакції з боку ротової порожнини, такі як рухомість зубів, біль та набряк, незагойні виразки або виділення, при застосуванні золедронової кислоти. Під час лікування варто проводити інвазивні стоматологічні процедури тільки після ретельного аналізу, і запобігати їх проведенню у безпосередньо близький час від введення золедронової кислоти. Стоматологічна операція може погіршити стан пацієнтів у яких під час терапії бісфосфонатами розвинувся остеонекроз щелепи. Відсутні дані щодо пацієнтів, які потребують стоматологічних процедур, щоб визначити, знижує ризик розвитку остеонекрозу щелепи припинення лікування бісфосфонатами чи ні.

Режим лікування для пацієнтів, у яких виникає остеонекроз щелепи, повинні розробляти в тісній співпраці лікуючий лікар і лікар-стоматолог або хірург-стоматолог, що мають досвід лікування пацієнтів з остеонекрозом щелепи. Слід розглянути можливість тимчасової відміни золедронової кислоти до нормалізації стану та максимального зменшення факторів ризику.

Остеонекроз інших анатомічних структур

Остеонекроз зовнішнього слухового проходу спостерігався при прийомі бісфосфонатів, в основному під час тривалої терапії. Можливі фактори ризику остеонекрозу зовнішнього слухового проходу включають засосування стероїдів та хіміотерапію та/або місцеві фактори ризику, такі як інфекції або травми. Можливість остеонекрозу зовнішнього слухового проходу слід розглянути у пацієнтів, які отримують бісфосфонати та скаржаться на симптоми з боку органів слуху, в тому числі на хронічні інфекції вуха.

Окрім того, були отримані одиничні повідомлення щодо розвитку остеонекрозу інших анатомічних структур, включно з кульшовим суглобом та стегновою кісткою.

Кістково-м’язовий біль

Під час постмаркетингових досліджень повідомлялося про сильний, іноді інвалідизуючий біль у кістках, суглобах та/або м’язах у пацієнтів, які застосовують бісфосфонати. Проте такі повідомлення були поодинокими. Ця категорія препаратів включає і золедронову кислоту. Час до початку появи симптомів варіював від одного дня до декількох місяців від початку лікування. У більшості пацієнтів після припинення лікування зменшувалася вираженість симптомів. У цієї категорії пацієнтів відзначали рецидив симптомів, якщо лікування відновлювали тим же лікарським засобом або іншим бісфосфонатом.

Атиповий перелом стегнової кістки

Атипові підвертлюгові і діафізарні переломи стегнової кістки були зареєстровані під час терапії бісфосфонатами, насамперед у пацієнтів, які отримували тривале лікування остеопорозу. Ці поперечні або короткі косі переломи можливі в будь-якому місці вздовж стегна від трохи нижче малого вертлюга до трохи вище надвиростків. Ці переломи виникають після мінімальної травми чи без неї, і деякі пацієнти відчувають біль у стегні або паху, що часто асоціюється із рентгенологічними ознаками стрес-перелому, за кілька тижнів або місяців до виникнення повного перелому стегна. Переломи часто двобічні, тому другу стегнову кістку потрібно обстежити у пацієнтів, які отримують бісфосфонатну терапію і які перенесли перелом стегнової кістки. Також повідомлялося про погане зрощення таких переломів. На підставі індивідуальної оцінки ризику і користі слід вирішити питання про припинення бісфосфонатної терапії для пацієнтів у разі підозри на атипові переломи стегна.

Під час лікування бісфосфонатами пацієнтам потрібно повідомити лікаря про будь-який біль у тазу, стегні або паху, і кожного пацієнта з такими симптомами потрібно обстежити на наявність неповного перелому стегнової кістки.

Гіпокальціємія

Повідомлялось про гіпокальціємію у пацієнтів, які застосовували золедронову кислоту. Спостерігалися випадки серцевих аритмій та неврологічні реакції (включаючи епілептичні напади, заціпеніння та тетанію), вторинні до тяжкої гіпокальціємії. Повідомлялось про випадки тяжкої гіпокальціємії, що потребує госпіталізації. У деяких випадках гіпокальціємія може загрожувати життю.

Застереження, пов’язані з допоміжними речовинами

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності і годування груддю.

Період вагітності

Немає достатніх даних про застосування золедронової кислоти вагітним жінкам. Дослідження репродуктивної функції у тварин показали репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Жінкам репродуктивного віку варто рекомендувати користуватися контрацептивними засобами під час лікування золедроновою кислотою.

Період годування груддю

Невідомо, чи потрапляє золедронова кислота у грудне молоко.

Фертильність

Вплив золедронової кислоти оцінювали у тварин для потенційних несприятливих ефектів на репродуктивну функцію і F1 генерацію. Це призвело до збільшення розглянутих фармакологічних ефектів, пов’язаних з гальмуванням мобілізації кальцію з кісток, результатом чого були перинатальна смертність через гіпокальціємію, специфічний вплив бісфосфонатів, патологічні пологи і дострокове припинення дослідження. Таким чином, ці результати виключають визначення остаточного впливу золедронової кислоти на репродуктивну здатність людини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Побічні реакції препарату, такі як запаморочення та сонливість, можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами, тому необхідна обережність під час керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами в період застосування золедронової кислоти.

 

Спосіб застосування та дози.

Золедронову кислоту вводять тільки лікарі, які мають досвід внутрішньовенного введення бісфосфонатів. Перед початком лікування золедроновою кислотою пацієнту слід видати інструкцію для медичного застосування та пам’ятку.

Профілактика симптомів, пов’язаних з ураженням кісткової тканини, у пацієнтів зіі злоякісними новоутвореннями на пізніх стадіях з ураженням кісток

Дорослі і пацієнти літнього віку

Рекомендована доза золедронової кислоти становить 4 мг у вигляді інфузії кожні 3 - 4 тижні.

Пацієнтам також необхідне щоденне застосування препаратів кальцію перорально у дозі        500 мг і 400 МО вітаміну D на добу.

Призначаючи лікування пацієнтам із метастатичним ураженням кісток для профілактики симптомів, пов’язаних з ураженням кісткової тканини, слід враховувати, що початок ефекту від лікування настає через 2 - 3 місяці.

Лікування гіперкальціємії, обумовленої злоякісною пухлиною

Дорослі і пацієнти літнього віку

Рекомендована доза золедронової кислоти становить 4 мг у вигляді одноразової інфузії. Перед введенням і під час введення золедронової кислоти слід забезпечити достатню гідратацію пацієнта.

Порушення функції нирок

Гіперкальціємія, обумовлена злоякісною пухлиною

Лікування гіперкальціємії, обумовленої злоякісною пухлиною, у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок можливелише після ретельної оцінки ризику застосування препарату та очікуваної користі. Клінічний досвід застосування препарату пацієнтам із рівнем креатиніну в сироватці крові >400 мкмоль/л або >4,5 мг/дл, відсутній. Пацієнтам із гіперкальціємією, обумовленою злоякісною пухлиною, з рівнем креатиніну в сироватці крові <400 мкмоль/л або <4,5 мг/дл, корекція дози не потрібна.

Профілактика симптомів, пов’язаних з ураженням кісткової тканини, у пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями на пізніх стадіях

На початку лікування препаратом пацієнтів із множинною мієломою або метастатичним ураженням кісток внаслідок солідної пухлини слід визначити рівень креатиніну в сироватці крові і кліренс креатиніну. Кліренс креатиніну розраховується за формулою Кокрофта-Голта, виходячи зіз рівня креатиніну в сироватці крові. Золедронова кислота не рекомендується пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок до початку терапії (кліренс креатиніну           <30 мл/хв). Клінічні дослідження щодо застосування золедронової кислоти пацієнтам з із рівнем креатиніну в сироватці крові ≥265 мкмоль/л або ≥3 мг/дл не проводилися.

Пацієнтам із метастатичним ураженням кісток при порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості до початку терапії (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) рекомендуються такі дози препарату:

Початковий рівень кліренсу креатиніну (мл/хв)

Рекомендована доза препарату (мг)*

 

>60

4 мг

50 - 60

3,5 мг*

40 - 49

3,3 мг*

30 - 39

3 мг*

*Дози розраховані для заданої AUC = 0,66 мг•год/л (кліренс креатиніну 75 мл/хв). Для пацієнтів із порушеннями функції нирок передбачається зменшення дози до такого рівня, при якому досягається така AUC, як і в пацієнтів із кліренсом креатиніну 75 мл/хв.

Після початку терапії рівень креатиніну в сироватці крові слід вимірювати перед введенням кожної дози золедронової кислоти. У разі порушення функції нирок лікування слід відмінити. У процесі проведених досліджень порушення функції нирок було визначене таким чином:

˗          для пацієнтів з нормальним початковим рівнем креатиніну в сироватці крові (<1,4 мг/дл або <124 мкмоль/л) - підвищення на 0,5 мг/дл або 44 мкмоль/л;

˗          для пацієнтів зі зміненим початковим рівнем креатиніну в сироватці крові (>1,4 мг/дл або >124 мкмоль/л) - підвищення на 1 мг/дл або 88 мкмоль/л.

Під час досліджень терапію золедроновою кислотою відновлювалилише після повернення рівня креатиніну до початкового рівня (з відхиленням у межах 10 % початкової величини). Терапію золедроновою кислотою слід відновлювати у тій же дозі, що й до переривання лікування.

Педіатричні популяції

Безпека та ефективність золедронової кислоти у дітей віком від 1 до 17 років не з’ясована. Немає рекомендацій щодо способу застосування лікарського засобу дітям.

Спосіб приготування розчину для інфузій

Для внутрішньовенного введення.

Розчин готують в асептичних умовах: 4 мг ліофілізату золедронової кислоти розчиняють у 5 мл води для ін’єкцій, обережно струшують до повного розчинення.

Отриманий розчин розводять у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Готовий розчин золедронової кислоти для інфузій вводять у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії протягом щонайменше 15 хвилин.

Пацієнтам із порушеннями функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості рекомендовані знижені дози препарату Золедронова кислота.

Приготування знижених доз золедронової кислоти

Набрати відповідний об’єм відновленого розчину, як вказано нижче:

- 4,4 мл відповідає 3,5 мг;

- 4,1 мл відповідає 3,3 мг;

- 3,8 мл відповідає 3 мг.

Необхідний об’єм відновленого розчину золедронової кислоти слід розвести у 100 мл стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози для внутрішньовенної інфузії. Доза вводиться як одноразова внутрішньовенна інфузія протягом не менше 15 хвилин.

Розчин золедронової кислоти не можна змішувати з розчинами для інфузій, що містять кальцій або інші двовалентні катіони, такими як лактатний розчин Рінгера, і необхідно вводити у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії з використанням окремої інфузійної системи.

Перед введенням золедронової кислоти і після цього потрібно забезпечити достатню гідратацію пацієнта.

 

Діти.

Безпека та ефективність застосування золедронової кислоти дітям не встановлена.

 

Передозування.

Клінічний досвід терапії гострого передозування золедронової кислоти обмежений. Повідомлялося про помилкове застосування золедронової кислоти у дозі до 48 мг. Пацієнти, яким застосували дозу препарату, що перевищує рекомендовану, повинні знаходитися під постійним медичним наглядом, оскільки можливе порушення функції нирок (у т. ч. ниркова недостатність), зміна електролітного складу сироватки (у т. ч. концентрації кальцію, фосфатів і магнію). При виникненні гіпокальціємії показано проведення інфузії кальцію глюконату за клінічними показниками. Лікування симптоматичне.

 

Побічні реакції.

Протягом трьох днів після застосування препарату Золедронова кислота зазвичай повідомлялося про гострофазні реакції, симптоми яких включали біль у кістках, гарячку, слабкість, артралгію, міалгію, озноб і артрити з набряками суглобів. Ці симптоми зазвичай зникають протягом декількох днів.

При застосуванні золедронової кислоти виявлено такі важливі побічні реакції:

порушення функції нирок, некроз щелепи, гострофазні реакції, гіпокальціємія, фібриляція передсердь, анафілаксія, інтерстиціальна хвороба легенів.

Інформація про частоту небажаних реакцій при застосуванні золедронової кислоти у дозі 4 мг ґрунтується головним чином на даних, отриманих при проведенні тривалої терапії. Небажані реакції, пов’язані із застосуванням золедронової кислоти, подібні до тих, про які повідомлялося при застосуванні інших бісфосфонатів, і можуть розвиватися приблизно у третини всіх пацієнтів.

Інформація про нижчевказані побічні реакції була зібрана під час проведених досліджень, переважно після тривалого лікування золедроновою кислотою.

Побічні реакції класифіковані за частотою їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна оцінити, виходячи з наявних даних).

З боку системи крові та лімфатичної системи: часто - анемія; нечасто - тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко - панцитопенія.

З боку імунної системи:нечасто - реакції підвищеної чутливості; рідко - ангіоневротичний набряк.

З боку психіки:нечасто - занепокоєність, розлади сну; рідко - сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - запаморочення, парестезії, смакові розлади, гіпестезія, гіперестезія, тремор, сонливість; дуже рідко - епілептичні напади, заціпеніння та тетанія (вторинні до гіпокальціємії).

З боку органів зору:часто - кон’юнктивіт; нечасто - помутніння зору, склерит та запалення очної ямки; рідко - увеїт; дуже рідко - епісклерит.

З боку серцево-судинної системи: нечасто - артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, фібриляція передсердь; артеріальна гіпотензія, що спричинює синкопе та циркуляторний колапс; рідко - брадикардія, серцева аритмія (вторинна до гіпокальціємії).

З боку дихальної системи: нечасто - диспное, кашель, бронхоконстрикція; рідко - інтерстиціальна хвороба легенів.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, анорексія; нечасто - діарея, запор, абдомінальний біль, диспепсія, стоматит, сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірних тканин:нечасто - свербіж, висипання (включаючи еритематозні та макулярні висипання), підвищена пітливість.

З боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини: часто - біль у кістках, міалгія, артралгія, генералізований біль; нечасто - м’язові судоми, остеонекроз щелепи; дуже рідко - остеонекроз зовнішнього слухового проходу (несприятливі реакції, типові для бісфосфонатів), стегнової кістки і кісток таза.

З боку нирок та сечостатевої системи: часто - ниркові порушення; нечасто - гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія; рідко - набутий синдром Фанконі.

Загальні порушення і реакції у місці застосування препарату:часто - гарячка, грипоподібний стан (включаючи стомленість, озноб, нездужання і припливи); нечасто - реакції у місці ін’єкції (включаючи біль, подразнення, припухлість, затвердіння), астенія, периферичний набряк, біль у грудях, збільшення маси тіла, анафілактичні реакції/шок, кропив’янка; рідко - артрит та набряк суглобів як симптоми гострофазової реакції.

Відхилення лабораторних показників:дуже часто - гіпофосфатемія; часто - підвищення рівня креатиніну і сечовини у крові, гіпокальціємія; нечасто - гіпомагніємія, гіпокаліємія; рідко - гіперкаліємія, гіпернатріємія.

Порушення функції нирок

При застосуванні золедронової кислоти повідомлялося про порушення функції нирок. На підставі аналізу даних з безпеки, отриманих у процесі реєстраційних досліджень застосування золедронової кислоти для попередження небажаних явищ, пов’язаних з ураженням кісткової тканини, у пацієнтів з поширеними злоякісними захворюваннями частота порушень функції нирок, які вважалися пов’язаними зі золедроновою кислотою, була такою: множинна мієлома - 3,2 %, рак простати - 3,1 %, рак молочної залози - 4,3 %, рак легень та інші солідні пухлини - 3,2 %. Фактори, що підвищують ризик порушення функції нирок, включають дегідратацію, наявне порушення функції нирок, багаторазові курси лікування золедроновою кислотою або іншими бісфосфонатами, а також одночасне застосування інших нефротоксичних засобів або скорочення рекомендованого часу інфузії. Повідомлялося про випадки порушення функції нирок, прогресування ниркової недостатності і виникнення необхідності проведення гемодіалізу при першому або одноразовому застосуванні золедронової кислоти у дозі 4 мг.

Остеонекроз щелепи

Про випадки остеонекрозу (в основному щелепи) повідомлялося переважно у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримували золедронову кислоту. Багато хто з цих пацієнтів мав прояви місцевої інфекції, включаючи остеомієліт. Більшість випадків були пов’язані зі стоматологічними процедурами, такими як видалення зуба. Остеонекроз щелепи має багато встановлених факторів ризику, зокрема діагностований рак, супутня терапія (наприклад хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди) та супутні захворювання (наприклад анемія, коагулопатії, інфекції, захворювання ротової порожнини). Хоча причинно-наслідкового зв’язку не доведено, цим пацієнтам рекомендовано уникати інвазивних стоматологічних процедур.

Фібриляція передсердь

У процесі дослідження ефективності і безпеки золедронової кислоти для пацієнток з постменопаузальним остеопорозом загальна частота розвитку фібриляції передсердь становила 2,5 % у групі пацієнток, які отримували золедронову кислоту в дозі 5 мг, і 1,9 % у групі плацебо. Частота розвитку фібриляції передсердь, що супроводжувалась важкими гемодинамічними порушеннями, складала 1,3 % та 0,6 % для золедронової кислоти 5 мг та плацебо відповідно. Подібний дисбалас не спостерігався в інших клінічних дослідженнях золедронової кислоти, в тому числі під час застосування лікарського засобу в дозі 4 мг один раз на 3-4 тижні у пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Причина виникнення підвищеної частоти розвитку фібриляції передсердь в даному дослідженні невідома.

Гострофазові реакції

Ці небажані реакції включають гарячку, міалгію, головний біль, біль у кінцівках, нудоту, блювання, діарею, артралгію, а також артрит, які можуть починатися протягом перших 3 днів після інфузії золедронової кислоти. Зазначені реакції називають «грипоподібним» синдромом або синдромом «після отримання препарату».

Атипові переломи стегнової кістки

Протягом періоду постреєстраційного застосування рідко повідомлялося про такі реакції, як гострі підвертлюгові та діафізальні переломи стегнової кістки (небажана реакція на бісфосфонати).

Побічні реакції, зумовлені гіпокальціємією

Гіпокальціємія є важливим ідентифікованим ризиком при застосуванні золедронової кислоти за зареєстрованими показаннями. Дані досліджень свідчать про зв’язок між терапією золедроновою кислотою, повідомленнями про гіпокальціємію та розвитком вторинної серцевої аритмії. Крім того, є дані про зв’язок між гіпокальціємією та повідомленнями про вторинні неврологічні реакції, включаючи епілептичні напади, заціпеніння та тетанію.

 

Термін придатності.2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Несумісність.

Ліофілізат препарату Золедронова кислота підлягає розведенню у стерильному 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози. Препарат не можна змішувати з розчинами для інфузій, що містять кальцій або інші двовалентні катіони, такими як лактатний розчин Рінгера, і необхідно вводити у вигляді одноразової інфузії з використанням окремої системи для інфузій.

Дослідження зі скляними флаконами, а також кількома типами інфузійних пакетів та інфузійних систем, виготовлених із полівінілхлориду, поліетилену та поліпропілену (попередньо заповнених 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози), показали відсутність несумісності з вищезазначеними пакувальними матеріалами.

 

Упаковка.По 4 мг золедронової кислоти у флаконі. По 1 флакону у картонній пачці.

 

Категорія відпуску.За рецептом.

 

Виробник. РУП «Бєлмедпрепарати».

 

Мiсцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

220007, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Фабриціуса, 30.

Товар добавлен в корзину
Посмотреть корзину