Бісакодил - інструкція, склад, спосіб застосування

Ні, це не рецептурний препарат. В аптеках України він відпускається без рецепта.

Препарат збільшує проникнення води в кишечник і зменшує її всмоктування, також посилює перистальтику. Це призводить до розм'якшення калових мас і прискорення їхнього виведення.

Препарат призначений для короткочасного використання при запорах.

Важливо! Бісакодил не лікує захворювання, а лише на якийсь час усуває симптоми.

Також препарат може призначатися для спорожнення кишечника перед проведенням діагностичних процедур і оперативних втручань.

Лікар може призначити Бісакодил для полегшення дефекації при геморої, анальних тріщинах і фістулах.

Спосіб застосування препарату залежить від форми випуску: таблетки або ректальні свічки.

Як пити таблетки

Для короткочасного лікування при запорі, полегшення дефекації при геморої, анальних фістулах і тріщинах інструкція із застосування рекомендує приймати засіб у таких дозуваннях:

• дорослим і дітям віком від 10 років – по 1-2 таблетки (5-10 мг) 1 раз на добу;
• дітям віком від 4 до 10 років – по 1 таблетці (5 мг) 1 раз на добу.

Для підготовки до діагностичних процедур і перед оперативними втручаннями (під наглядом лікаря) треба приймати:

• дорослим і дітям віком від 10 років – 2-4 таблетки (10-20 мг) Бісакодилу одноразово ввечері;
• дітям віком від 4 до 10 років – 1 таблетку (5 мг) увечері.

Для ефективної дефекації вранці препарат приймають всередину перед сном незалежно від прийому їжі. Таблетку треба ковтати, не розжовуючи та запиваючи склянкою води.

Як використовувати свічки (супозиторії)

Лікарі призначають по 1 супозиторію Бісакодил 1 раз на добу, зазвичай вранці.Свічки потрібно вводити в задній прохід. Після процедури рекомендується впродовж 20-30 хвилин перебувати в положенні лежачи.

Зверніть увагу: для лікування дітей свічки Бісакодил не застосовуються.

Швидкість ефекту залежить від способу застосування ліків. Таблетки починають діяти через 6-10 годин, ректальні свічки – через 1 годину.

Тривалість курсу терапії має визначати лікар. Однак цей препарат не призначений для тривалого застосування, приймати Бісакодил можна не довше 7 днів.

Ні, Бісакодил не призначений для схуднення й не застосовується з цією метою. Він використовується як симптоматичне лікування при запорі та підготовці кишечника до діагностичних досліджень.

Зверніть увагу: застосування Бісакодилу може спричинити "схуднення" через покращення дефекації при тривалому запорі. Але слід пам'ятати, що прийом препарату має бути узгоджений з лікарем, оскільки самолікування найчастіше призводить до небажаних наслідків для здоров'я.

Важливо! Якщо у вас є проблеми з вагою, насамперед необхідно звернути увагу на правильне харчування та фізичну активність. Для зниження маси тіла треба звернутися до дієтолога або сімейного лікаря – для розробки індивідуального плану схуднення, який враховуватиме ваше здоров'я й особливості організму.

Не рекомендується приймати Бісакодил і Фуросемід разом або з інтервалом менш ніж 6-8 годин між прийомами таблеток, оскільки це може призвести до надмірної втрати рідини та електролітів в організмі й спричинити такі небажані наслідки, як зневоднення, зниження рівня калію в крові, гіпотонію (зниження тиску) та інші порушення.

Зверніть увагу: якщо необхідно застосовувати обидва препарати, треба обговорити це питання з лікарем і дотримуватися його рекомендацій щодо дозування й часу прийому ліків.

Дані про сумісність препарату з алкоголем і його вплив на ефективність Бісакодилу відсутні, проте лікарі не рекомендують приймати одночасно проносне та спиртні напої.

Зверніть увагу: Бісакодил може спричинити низку побічних ефектів – таких як запаморочення й слабкість, які посилюються за одночасного вживання алкоголю. Також проносний засіб треба обережно приймати при захворюваннях печінки, а етанол може негативно впливати на цей орган.

Застосовувати препарат у період вагітності й годування груддю не рекомендується через відсутність даних про безпеку Бісакодилу для цієї групи пацієнток.

За лікування таблетками Бісакодил можуть спостерігатися такі побічні ефекти:

• порушення координації рухів, запаморочення, ортостатична гіпотензія (зниження артеріального тиску при переході у вертикальне положення), періодичні судоми литкових м'язів (крампі), слабкість і в тяжких випадках – спазм судин.

• спастичний біль у животі, дискомфорт у черевній порожнині, метеоризм, відчуття спраги, нудота, сухість у роті, блювання, подразнення прямої кишки. Також можуть виникнути кишкові кольки, діарея. За тривалого застосування препарату можливий розвиток атонії кишечника, меланозу товстого кишечника та коліту;

• порушення водно-електролітного балансу (такі як метаболічний ацидоз / алкалоз, гіпокаліємія та гіпокальціємія), особливо в людей похилого віку;

• реакції гіперчутливості, шкірні висипання, свербіння та ангіоневротичний набряк, анафілаксія (бронхоспазм, шок).

За використання ректальних свічок можуть розвиватися місцеві реакції: біль і відчуття печіння в ділянці прямої кишки.

Якщо препарат Бісакодил застосовувати у високих дозах, можуть виникнути такі симптоми: діарея, спазми в животі, електролітний дисбаланс, гіпокаліємія і функціональна атонія ободової кишки.

Тривале застосування препарату у високих дозах може спричинити хронічну діарею, біль у животі, гіпокаліємію, вторинний гіперальдостеронізм і сечокам'яну хворобу.

За передозування Бісакодилу необхідно негайно припинити прийом препарату й звернутися до лікаря.

Ці засоби ефективні за лікування запорів, однак мають свої особливості.

Бісакодил добре справляється із запорами, але це препарат для тимчасового усунення симптомів, його не рекомендують використовувати на постійній основі.

Сенаде й Сенадексин містять сенозиди кальцію А та В, це рослинні препарати. Вони допомагають стимулювати перистальтику кишечника й прискорюють його випорожнення, збільшують об’єм калових мас, дозволені дітям з 12 років. Ліки випускаються в таблетках.

Гутталакс випускається в краплях для прийому внутрішньо, містить натрію пікосульфат. Він прискорює перистальтику й розм'якшує калові маси. Дозволений дорослим і дітям з 4 років (під контролем лікаря).

Важливо пам'ятати, що вибір конкретного препарату залежить від індивідуальних особливостей кожного пацієнта, тому призначати проносні засоби має лікар.