Бронхолітин

Зазвичай призначається Бронхолітин при сухому кашлі (непродуктивному, тобто який не супроводжується виділенням мокроти).

Інструкція із застосування препарату містить наступні показання для його прийому:

• гострі респіраторні захворювання (ГРЗ), але тільки якщо серед клінічних симптомів є вологий кашель;

• бронхіти з гострим і хронічним перебігом;

• трахеїт, трахеобронхіт;

• бронхоектази;

• бронхіальна астма (поза гострого нападу);

• хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) та ін.

ВАЖЛИВО! Бронхолітин для дітей бажано застосовувати з 10-річного віку. Якщо дитина молодша, можливість лікування Бронхолітином слід узгодити з педіатром. Для дітей віком до 3 років препарат категорично протипоказаний.

Сироп від кашлю Бронхолітин приймають у таких дозуваннях:

• дорослі пацієнти і діти старше 10 років - 10 мл за один прийом 3-4 рази на день;

• діти від 3 до 10 років - по 5 мл тричі протягом дня (для дітей від 3 до 5 років дозу сиропу розводять у 10 мл чистої води прямо перед прийомом).

Тривалість курсу лікування для всіх вікових груп - 5-7 днів. При необхідності після консультації лікаря курс може продовжуватися після тижневої перерви.

Як приймати Бронхолітин у таблетках:

• одноразова доза для дорослих - 40 мг активної речовини. Приймати її слід 3-4 рази в день. При важких формах захворювань разову дозу збільшують до 80 мг, при цьому максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг;

• дітям старше 4 років Бронхолітин у таблетках призначається в дозі 10 мг за один прийом 2-3 рази на день. Максимальна добова доза для дитини - не більше 40 мг.

Препарат з обережністю призначають пацієнтам, що страждають захворюваннями печінки та/або нирок. У таких випадках дозування препарату повинні бути зниженими, їх визначає лікуючий лікар.

Як було сказано вище, відмінності між цими двома формами випуску стосуються їх складу: в сиропі присутні два активних компоненти (глауцин та ефедрин), а в таблетках - лише глауцин. Оптимальну форму Бронхолітину порекомендує лікар на підставі наявного діагнозу, анамнезу, віку пацієнта та інших важливих факторів