Цетримак - інструкція, склад, спосіб застосування

Цетримак – це ліки проти алергії. Його діюча речовина левоцетиризин належить до групи блокаторів гістамінових рецепторів. Саме гістамін відповідає за появу симптомів алергії – свербіння, висипу, чхання, сльозотечі, нежитю, набряку слизових оболонок і м'яких тканин. Цетримак блокує дію гістаміну та значно зменшує прояви алергії.

Важливо! На відміну від антигістамінних засобів першого покоління (таких, як Димедрол, Супрастин) левоцетиризин не викликає сонливості та загальмованості. Ці ефекти можливі лише за підвищеної чутливості до ліків або передозування. Також при лікуванні Цетримаком не розвивається звикання до левоцетиризину.

В інструкції із застосування препарату зазначено, від чого призначають Цетримак:

• алергічний риніт (сезонний і цілорічний);
• кропив'янка.

Також лікарі застосовують ці ліки для швидкого усунення інших симптомів алергії – сльозотечі, свербіння.

Левоцетиризин у таблетках дозволений дітям від 6 років. Рекомендовані дозування:

• діти старше 12 років і дорослі – по 5 мг (1 таблетка) 1 раз на добу;
• діти 6-11 років – по 2,5 мг один раз на добу.

Якщо в дорослих пацієнтів симптоми алергії зменшуються при прийомі 2,5 мг левоцетиризину на добу, лікарі не рекомендують збільшувати дозу препарату.

Зверніть увагу: люди похилого віку не потребують корекції / зменшення дозування Цетримаку, якщо в них немає ниркової недостатності. У разі порушення функції нирок лікарі розраховують дози левоцетиризину індивідуально з урахуванням ступеня ниркової недостатності.

Їжа не впливає на засвоюваність і ефективність ліків, тому пити таблетки можна незалежно від їди. Дітям 6-11 років Цетримак рекомендують приймати ввечері.

Дітям молодше 6 років слід пити левоцетиризин в іншій лікарській формі (суспензії, розчині, сиропі).

Цетримак не спричиняє сонливості (за дотримання рекомендованих дозувань), однак у деяких людей вона може з'явитися як індивідуальна реакція. У перші дні прийому левоцетиризину треба бути обережним за кермом.

Алкоголь може посилювати побічні ефекти ліків (сонливість, загальмованість) і непрогнозовано впливати на його ефективність. Лікарі не рекомендують поєднувати лікування левоцетиризином і вживання спиртних напоїв.

Згідно з інструкцією із застосування Цетримаку в період вагітності протипоказане. Також було встановлено, що левоцетиризин проникає в грудне молоко, тому лікарі рекомендують перервати грудне вигодовування на період лікування Цетримаком.

Зазвичай лікування цим антигістамінним препаратом добре переноситься. Однак можливі такі побічні ефекти:

• головний біль;
• сухість у роті;
• сонливість;
• болі в животі;
• слабкість, втомлюваність.

За безконтрольного прийому Цетримаку, його передозуванні в дорослих може з'явитися сонливість, а у дітей, навпаки, занепокоєння та нервове збудження, які потім змінюються загальмованістю й сонливістю.

Важливо! Антидоту (спеціальної речовини, яка блокує дію левоцетиризину) для Цетримаку немає. За передозування треба відразу промити шлунок і звернутися за медичною допомогою.

Ці ліки не можна приймати за підвищеної чутливості до левоцетиризину та тяжкої форми ниркової недостатності. Також Цетримак протипоказаний при порушенні засвоєння глюкози й галактози.

Супрастин належить до протиалергічних препаратів першого покоління. Його діюча речовина – хлоропіраміну гідрохлорид. Випускаються ліки у вигляді таблеток і розчину для ін'єкцій. 

Завдяки ін'єкційній формі Супрастин застосовується як допоміжний засіб при лікуванні набряку Квінке або анафілактичного шоку. Цей препарат спричиняє сонливість і загальмованість, характерну для всіх антигістамінних засобів першого покоління.

Вибір кращих ліків проти алергії залежить від діагнозу та індивідуальної реакції пацієнта.

Обидва препарати належать до антигістамінних засобів, що застосовуються для лікування алергічних реакцій. Але вони відрізняються складом.

Еріус – це протиалергічний препарат третього покоління. Його діюча речовина – дезлоратадин. Ліки випускаються в таблетках і сиропі, дозволені дітям з 6 місяців.

Який препарат підходить конкретному пацієнту, визначає лікар.