Глюкоза - інструкція, склад, спосіб застосування

Препарат випускається у формах:

• розчинів для внутрішньовенних інфузій в ампулах і флаконах, концентрація – 5%, 10%, 40%;
• таблеток по 500 і 1000 мг.

Виробники – Біофарма, Галичфарм, Новофарм, Дарниця, Юрія-Фарм та багато інших.

Глюкозу в таблетках приймають всередину , а у вигляді розчину використовують для внутрішньовенного введення. Вона може застосовуватися як базовий засіб для розведення порошкоподібних лікарських препаратів для внутрішньовенного введення (зазвичай в інструкціях до таких препаратів вказується, чи їх можна розбавляти глюкозним розчином).

Розчин глюкози можна комбінувати з розчинами хлоридів натрію та калію, розчином Рінгера і різними лікарськими препаратами.

Застосування глюкози доцільно:

• як джерело вуглеводів (енергії);
• при зневодненні різної етіології (зокрема внаслідок діареї, ниркової недостатності та ін.);
• для відновлення опірності організму після операцій;
• при шоці, колапсі;
• при різних отруєннях, включаючи алкогольні;
• при блюванні різного походження;
• при гіпоглікемії – дефіциті глюкози у складі крові.

У складі комплексного лікування призначається розчин глюкози за таких патологій, як:

• печінкова кома;
• цироз печінки;
• геморагічний діатез;
• гепатити;
• ниркова недостатність та ін.

Важливо! Іноді використовується глюкоза при ацетоні (ацетонемічний синдром) у дітей. Її використовують при дезінтоксикації або після неї. Однак більшість досвідчених лікарів сьогодні не рекомендують такий спосіб лікування ацетону, віддаючи перевагу Регідрону (в його складі міститься глюкоза) і подібним розчинам, а також підсолодженій воді, компоту з сухофруктів та ін.

Як пити глюкозу в таблетках або застосовувати розчин для внутрішньовенних інфузій, повідомляє офіційна інструкція до кожного конкретного препарату.

Так, внутрішньовенно глюкоза вводиться зі швидкістю щонайбільше 70 крапель на хвилину. Необхідна концентрація (5%, 10% тощо) та обсяги введення залежать від мети лікування, але добова доза зазвичай має не перевищувати 2 л.

Середні дози для дорослих, залежно від захворювання і концентрації розчину, становлять від 50 до 500 мл за одне введення у вену.

Інструкція із застосування глюкози у таблетках по 500 мг містить наступні рекомендації:

• дозування для одноразового прийому – від 0,5 до 5 г (1-10 таблеток); у разі потреби дози можуть бути збільшені за призначенням лікаря;
• приймати таблетки можна як ковтаючи цілими, так і розжовуючи, розсмоктуючи, розламуючи;
• прийом таблеток має відбуватися не пізніше години-півтори до їди, оскільки глюкоза може знижувати апетит.

Ще одне призначення глюкози для пиття – відновлення вуглеводного балансу у спортсменів після тренувань. З цією метою слід приймати по 6-7 таблеток в одному літрі чистої води. Після розчинення слід випивати по одній склянці з інтервалом у декілька хвилин.

Протипоказання до застосування препаратів глюкози залежить від лікарської форми.

Наприклад, таблетки по 500 мг не можна застосовувати у дітей до 6 років, а також вагітним і жінкам, які годують груддю. У той же час в інструкції до таблеток по 1000 мг зазначено, що їх можна застосовувати під час вагітності та грудного вигодовування (ГВ), але вони заборонені до 3 років.

Розчин глюкози 10% для інфузій протипоказаний при:

• внутрішньочерепних і внутрішньоспінальних крововиливах, крім станів, пов'язаних з гіпоглікемією (зниженням цукру в крові) та необхідністю парентерального харчування (минаючи шлунок);
• тяжкій гіпертонічній дегідратації;
• підвищеній індивідуальній чутливості до декстрози (D-глюкози);
• діабетичній комі з гіперглікемією;
• гіперосмолярній комі;
• синдромі мальабсорбції глюкозо-галактози;
• одночасному введенні препаратів крові.

Розчин 40% протипоказаний при:

• внутрішньочерепних і внутрішньоспінальних крововиливах, ішемічному інсульті, крім станів, пов'язаних з гіпоглікемією (різким зниженням глюкози в крові);
• тяжкій дегідратації (зневодненні), включаючи алкогольний делірій;
• підвищеній індивідуальній чутливості до глюкози та/або інших складових лікарського засобу;
• алергії на кукурудзу та її продукти;
• цукровому діабеті та інших станах, що супроводжуються гіперглікемією (підвищеним рівнем глюкози у крові);
• анурії (відсутності утворення сечі);
• синдромі мальабсорбції глюкозо-галактози;
• одночасному введенні препаратів крові.

Як бачимо, перед застосуванням глюкози у будь-якій лікарській формі необхідно уважно вивчити інструкцію саме до конкретного препарату.

Особливості застосування препаратів глюкози залежить від лікарської форми. Нижче наведено деякі з них.

Таблетки по 500 мг

Не призначаються дітям до 6 років, а також під час вагітності та грудного вигодовування.

Таблетки по 1000 мг (1 г)

Не призначаються дітям до 3 років.

Не рекомендуються до призначення при зниженій толерантності до глюкози.

За тривалого застосування високих дозувань необхідно контролювати рівень цукру в крові.

Під час вагітності та грудного вигодовування призначення можливе (за показаннями).

Розчин глюкози 5%

З крайньою обережністю застосовується при внутрішньочерепних і внутрішньоспінальних крововиливах.

За тривалого застосування потрібен регулярний контроль рівня цукру в крові.

При застосуванні високих доз, за необхідності, призначають підшкірне введення інсуліну з розрахунку 1 ОД на 4-5 г глюкози.

Для профілактики гіпоосмолярності плазми розчин можна поєднувати із введенням ізотонічного розчину натрію хлориду.

Під час вагітності та грудного вигодовування призначення можливе (за показаннями).

Розчин 10%

При тривалому застосуванні потрібен регулярний контроль рівня цукру в крові.

При застосуванні високих доз, за необхідності, призначають підшкірне введення інсуліну з розрахунку 1 ОД на 4-5 г глюкози.

Під час вагітності та грудного вигодовування призначення можливе, якщо потенційна користь для жінки перевищує можливі ризики для плода / грудної дитини.

Розчин 40%

З обережністю призначається при:

• порушенні толерантності до вуглеводів будь-якого походження;
• тяжкій недостатності харчування;
• дефіциті тіаміну (вітаміну В1);
• гіпофосфатемії (знижений рівень фосфору);
• гемодилюції;
• сепсисі;
• травмі;
• шоці;
• метаболічному ацидозі;
• тяжкому зневодненні.

Під час лікування необхідний контроль водно-електролітного балансу та рівня глюкози у сироватці крові.

У разі тривалого застосування 40% розчину глюкози необхідно контролювати рівень цукру в крові. Для кращого засвоєння глюкози за нормоглікемічних станів введення розчину бажано комбінувати з підшкірним введенням інсулінукороткої дії з розрахунку 1 ОД на 4-5 г глюкози (сухої речовини).

Не рекомендується застосування розчину у гострому періоді тяжкої черепно-мозкової травми (ЧМТ), а також при гострому порушенні мозкового кровообігу. Препарат здатний посилювати пошкодження структур мозку і погіршувати перебіг захворювання (крім випадків корекції гіпоглікемії – тобто необхідності “підняти цукор” у крові).

При гіпокаліємії (зниженому рівні калію) введення розчину необхідно комбінувати з одночасною корекцією дефіциту калію через небезпеку посилення гіпокаліємії. 

При гіпотонічній дегідратації необхідно комбінувати введення розчину з одночасним введенням сольових гіпертонічних розчинів.

Заборонено використовувати розчин підшкірно та внутрішньом'язово – він призначений лише для внутрішньовенного введення.

Ліки містять натрій, тому з обережністю призначаються пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Вагітність і грудне вигодовування (ГВ). Застосування 40% розчину глюкози вагітним жінкам з нормоглікемією (нормальним вмістом цукру в крові) може призвести до гіперглікемії плода, спровокувати метаболічний ацидоз. Останнє важливо брати до уваги, особливо якщо дистрес плода чи гіпоксія вже зумовлені іншими перинатальними факторами.

Важливо! Введення глюкози жінці під час пологів може впливати на внутрішньоутробне вироблення інсуліну, провокуючи ризик розвитку гіперглікемії плода і метаболічного ацидозу або гіпоглікемії у новонародженого у зв'язку з «феноменом рикошету».

Особливості небажаних реакцій на препарати глюкози залежить від лікарської форми. Нижче наведено деякі з них.

Таблетки по 1000 мг (1 г)

При гіперчутливості можуть спричинити алергічні реакції.

Розчин 5%

При проведенні масивних інфузій можуть виникати порушення електролітного балансу та загальні реакції організму у вигляді:

• гіпокаліємії, гіпофосфатемії, гіпомагніємії, гіпонатріємії (зниження рівнів калію, фосфору, магнію, натрію в організмі);
• гіперволемії – підвищення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) і плазми;
• гіперглікемії – підвищення рівня цукру в крові;
• алергічних реакцій – гіпертермії, висипу на шкірі, ангіоневротичного набряку, шоку;
• нудоти центрального походження (зрідка).

У разі розвитку побічних реакцій введення препарату припиняють і надають симптоматичну допомогу.

Розчини 10% та 40%

Можливі побічні ефекти у вигляді:

• сплутаності чи втрати свідомості;
• гіпокаліємії, гіпофосфатемії, гіпомагніємії (зниження рівнів калію, фосфору, магнію в організмі);
• гіперволемії – підвищення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та плазми;
• гіперглікемії – підвищення рівня цукру в крові;
• поліурії, глюкозурії;
• полідипсії, нудоти;
• припливів і почервоніння шкіри; алергічних реакцій – гіпертермії, висипу на шкірі, ангіоневротичного набряку, шоку;
• у місці введення: болю у місці введення; подразнення вен, флебіту, венозного тромбозу.

У разі розвитку побічних реакцій введення препарату припиняють і надають симптоматичну допомогу.

Важливо! Введення розчину глюкози на тлі дефіциту тіаміну (вітаміну В1), наприклад у пацієнтів з алкогольним делірієм (“білою гарячкою” після запоїв), може спровокувати розвиток дефіцитних станів, зокрема енцефалопатії Верніке.

При тяжкій недостатності харчування (виснаженні) можливі затримка натрію, набряки, зокрема набряк легень, застійна серцева недостатність.