Йоддицерин

Йоддицерин – це антибактеріальний засіб широкого спектру дії, що має наступні ефекти:

• антибактеріальний;
• протизапальний;
• місцевий знеболюючий.

Активна речовина препарату згубно діє на такі бактерії:

• стафілокок;
• стрептокок;
• менінгокок;
• гонокок;
• пневмокок;
• ешерихії;
• сальмонелу;
• клебсієлу;
• гемофільну паличку;
• протеї;
• фузобактерії;
• хламідії;
• мікоплазму та ін.

Йоддицерин також має противірусну активність. Препарат місцево застосовують при ураженні шкіри вірусом вітряної віспи, герпесу.

Отоларингологи призначають Йоддицерин при ангіні, отиті, гаймориті.

У дерматології та венерології Йоддицерин призначається від прищів, піодермії, герпетичних висипань на губах та шкірі, трихомоніазі, гонореї.

У стоматології використовують Йоддицерин при стоматиті, гінгівіті, пародонтиті – їм змащують ясна, слизову оболонку порожнини рота.

Йоддицерин у хірургії використовують у комплексному лікуванні:

• опіків;
• гнійних ран;
• обморожень;
• гнійних запалень м'яких тканин;
• гангрени;
• плевриту;
• перитоніту.

У гінекології препарат використовують при лактаційному маститі, ерозії шийки матки, для профілактики ускладнень штучного переривання вагітності.

Проктологи накладають пов'язки з Йоддицерином при парапроктиті у стадії інфільтрації.

Препарат не слід застосовувати пацієнтам з:

• підвищеною чутливістю до йоду;
• гіпертиреозом, аденомою щитовидної залози;
• герпетиформним дерматитом Дюрінга.

Лікарський засіб не призначають пацієнтам до та після лікування радіоактивним йодом, а також за наявності:

• печінкової та/або ниркової недостатності;
• інфаркту міокарда;
• стенокардії;
• вираженого атеросклерозу;
• глаукоми;
• інсульту;
• катаракти.

Не застосовують препарат у лікуванні пацієнтів, які перебувають у комі, а також дітей до 1 року, вагітних та жінок, які годують груддю.

Інструкція із застосування Йоддицерину містить інформацію про те, як потрібно використовувати препарат, залежно від патології.

При гнійно-запальному процесі пов'язки та компреси з 5-15 мл Йоддицерину роблять 2 або 3 рази на день на всю поверхню осередку ураження протягом 3-5 днів.

При глибоких ранах, розкритих абсцесах просочені розчином тампони вводять у рану, закривають серветкою та фіксують лейкопластиром.

Для накладання компресу Йоддицерином просочують марлеві серветки та закривають вощеним папером або поліетиленовою плівкою, фіксують пластиром.

Після промивання серозних порожнин фізіологічним розчином хлориду натрію в них за допомогою шприцу через дренаж вводять від 5 до 10 мл препарату. Процедуру повторюють до очищення порожнини від гною та появи грануляцій.

Стоматологи можуть призначати аплікації на ясна з Йоддицерином.

Під час застосування Йоддицерину можливий розвиток наступних побічних ефектів:

• алергічні реакції (свербіння, кропив'янка, набряк Квінке, дерматит);
• реакції у місці нанесення препарату (місцеве підвищення температури, почервоніння шкіри, біль, печіння);
• нудота, блювання, пронос.

За тривалого застосування препарату можуть розвинутися нежить, висипання на шкірі, сльозотеча, присмак металу в роті.

Якщо Йоддицерин наноситься на велику поверхню, внаслідок всмоктування йоду може знизитися кількість нейтрофілів у периферичній крові, розвинутися гіпертиреоз чи гіпотиреоз.

У деяких пацієнтів при застосуванні препарату виникає спазм бронхів, безсоння, запаморочення, порушується ниркова функція.

Важливо! Токсичність Йоддицерину може підвищуватися у разі одночасного застосування інших антисептиків.

Препарат не можна застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами:

• біла ртутна мазь;
• антисептики та дезінфікуючі препарати, особливо ті, що містять ртуть, ферменти, луги;
• перекис водню;
• препарати срібла, літію;
• солі алкалоїдів та катіонні антисептики;
• етанол;
• антибіотики;
• препарати дигіталісу;
• хінідин;
• нітрогліцерин.

Йоддицерин викликає сенсибілізацію (підвищену чутливість) до засобів для наркозу.

У разі передозування препарату можуть розвинутись явища йодизму. У пацієнтів з'являється нежить, сльозотеча, металевий присмак у роті, рясне виділення слини, кропив'янка.

Якщо пацієнт випадково прийняв препарат усередину, розвиваються блювання та пронос, симптоми інтоксикації організму. У цьому разі промивають пацієнту шлунок розчином натрію тіосульфату.