Лопракс - інструкція, склад, спосіб застосування

Зазвичай Лопракс використовують для лікування різних видів інфекцій, викликаних мікробами, чутливими до цефіксиму. У перелік показань до застосування Лопраксу входять:

• гострий отит (запалення середнього вуха);
• тонзиліт (ангіна);
• синусит;
• гостра або хронічна форма бронхіту;
• фарингіт;
• запалення легенів.

Також може застосовуватися для лікування деяких інфекцій сечостатевої системи.

Препарат випускається у вигляді порошку або таблеток.

Порошок Лопракс

• приймають у вигляді суспензії (для цього потрібно долити чисту питну воду до половини обсягу флакона і ретельно струснути, а після того як порошок розчиниться, долити води до мітки) - незалежно від прийому їжі;
• якщо у пацієнта спостерігається роздратування шлунково-кишкового тракту, препарат приймають тільки під час їжі;
• як правило, призначають для лікування дітей (від півроку до 12 років) - 8 мг на 1 кілограм ваги;
• курс лікування визначається лікарем, зазвичай від 3 до 14 днів (до зникнення симптомів).

Таблетки Лопракс

Їх призначають зазвичай для дорослих і дітей старше 12 років (вага дитини повинна бути більш ніж 50 кг).

• таблетки приймають із невеликою кількістю води, їх не можна розжовувати;
• дозування призначається індивідуально, можна розділити добову дозу на два прийоми з перервою в 12 годин;
• для лікування ЛОР-захворювань та інфекцій сечовивідних шляхів зазвичай призначають 400 мг цефіксиму на день.

Слід з особливою обережністю приймати Лопракс пацієнтам, у яких є:

• алергічні реакції на будь-які ліки;
• захворювання шлунково-кишкового тракту;
• кровотечі в анамнезі.

Потрібно уточнення дозування антибіотика в разі порушення роботи нирок пацієнта - з особливою обережністю призначають його пацієнтам з нирковою недостатністю.

Зазвичай препарат добре переноситься пацієнтами, але можуть виявлятися і небажані ефекти. Наприклад, у разі тривалого прийому можливі наступні побічки:

• нудота, блювота, діарея, спазми в передній області живота;
• головні болі, втома, непритомність;
• кандидоз, генітальний свербіж;
• анорексія;
• стоматит;
• набряки обличчя і гортані, серцебиття, задишка;
• кропив'янка та інші алергічні реакції різного ступеня тяжкості;
• слабкість, гарячка.

Іноді також зазначалося виникнення жовтяниці, зниження функції нирок.

Крім того, при тривалому курсі лікування препаратом може виникнути дефіцит вітамінів групи В.

Не призначають препарат пацієнтам:

• при вагітності та годуванні груддю;
• чутливим до антибіотиків групи цефалоспоринів;
• з бронхіальною астмою;
• з нирковою недостатністю.

Не можна вживати спиртні напої під час лікування цим антибіотиком, оскільки цефалоспорини підвищують токсичність алкоголю.

У разі передозування препарату можуть виникати порушення травлення (блювота, діарея), а також непритомність. Також спостерігається посилене прояв інших побічних ефектів. У цьому випадку необхідно промити шлунок та прийняти сорбенти. При виникненні гострих анафілактичних реакцій потрібно забезпечити вільне проходження дихальних шляхів і провести відповідну терапію, що включає кисень, стероїди та адреналін.