Месакол - інструкція, склад, спосіб застосування

В інструкції із застосування препарату Месакол вказані наступні показання: неспецифічний виразковий коліт (НВК) від легкого до помірного ступеня тяжкості, хвороба Крона.

Месакол приймають для досягнення та підтримки ремісії виразкового коліту. Ремісія характеризується зникненням симптомів хвороби, відновленням цілісності слизової оболонки кишечника.

Месакол – це не антибіотик, а препарат 4-аміносаліцилової кислоти. Він має протизапальну дію та, на відміну від антибіотиків, не впливає на бактерії.

Виразковий коліт – це запальне захворювання кишечника, яке провокується генетичними факторами і впливом навколишнього середовища. Месакол знижує активність запального процесу за рахунок інгібування ліпооксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти і, відповідно, гальмування синтезу та звільнення простагландинів, лейкотрієнів, цитокінів у слизовій оболонці кишечника, а також його антиоксидантних властивостей.

Препарат пов'язує вільні радикали. Дія Месаколу спрямована лише на слизовий та підслизовий шари кишечника.

В інструкції із застосування немає згадок про застосування Месаколу при дивертикульозі. Але останнім часом дедалі більше досліджень вивчають вплив Месаколу на стан пацієнтів із дивертикулезом. У результаті дослідження було встановлено, що після застосування Месаколу при дивертикульозі 12% пацієнтів відзначили рецидив загострення, але після лікування без Месаколу про рецидив повідомили 22-30% пацієнтів.

Терапевтичний ефект Месаколу при дивертикульозі пов'язаний із протизапальною дією та здатністю стримувати реактивні кисневі метаболіти, з якими взаємодіють кишкові бактерії. Це призводить до зміни їхньої життєдіяльності та забезпечує відновлення нормальної мікрофлори товстої кишки.

Препарат не підходить пацієнтам із чутливістю до будь-якого з компонентів ліків Месакол, а також до саліцилатів.

Протипоказанням до призначення Месаколу є:

• виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки;
• геморагічний діатез;
• тяжкі порушення функції печінки та нирок (кліренс <30 мл/хвилину);
• дитячий вік до 6 років.

Месакол містить лактозу, тому він протипоказаний людям із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Таблетки приймають всередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, за 1 годину до їди.

При НВК у стадії загострення рекомендована добова доза Месаколу становить 4 мг на добу, розділені на кілька прийомів. У стадії ремісії підтримуюча доза – 2 мг/добу, її можна розділяти на кілька прийомів. 

При хворобі Крона дозування Месаколу у стадіях і загострення, і ремісії становить до 4 мг/добу, розділених на декілька прийомів.

Увага! Під час лікування Месаколом важливо дотримуватись достатнього питного режиму.

Тривалість курсу лікування визначається індивідуально. У середньому ремісія настає за 8-12 тижнів застосування Месаколу.

В інструкції із застосування немає інформації щодо можливості застосування Месаколу при гастриті. Крім того, Месакол протипоказано приймати при виразковій хворобі шлунка. Тому питання можливості застосування Месаколу при гастриті краще обговорити з лікарем.

В інструкції до Месаколу немає інформації щодо впливу спиртних напоїв на ефективність ліків. З іншого боку, відомо, що вживання алкоголю індукує оксидативний стрес, що збільшує концентрацію запальних цитокінів і підвищує проникність кишкової стінки для бактеріальних ендотоксинів. Ці події можуть спричинити загострення неспецифічного виразкового коліту (НВК). Тому пацієнтам із НВК рекомендується уникати вживання алкоголю під час лікування Месаколом.

Месакол може надавати такі побічні дії, як: нудота, блювання, діарея, біль у ділянці шлунка, висипання на шкірі, головний біль.

Прояв небажаних реакцій може бути й більш тяжким, наприклад алергічні реакції, агранулоцитоз, лейкопенія, імпотенція.

Препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автомобілем або іншими механізмами, але важливо враховувати, що одним з побічних ефектів є запаморочення.

Месакол і Салофальк містять однакову діючу речовину месаламін (месалазин), але відрізняються лікарськими формами, що у цьому разі є дуже важливим.

Месакол – це кишковорозчинні таблетки по 400 мг, вкриті оболонкою, що складається з акрилу. Вивільнення активного компонента відбувається переважно у шлунку.

Салофальк виробляють у формах:

• гастрорезистентних гранул пролонгованої дії по 500 або 1000 мг у саше;
• таблеток кишковорозчинних, вкритих оболонкою, по 250 мг, 500 мг;
• супозиторіїв ректальних по 250 мг, 500 мг, 1000 мг;
• суспензії ректальної у клізмі по 4 г/60 мл.

Крім широкого вибору лікарських форм, всмоктування Салофальку у таблетках вважається ефективнішим за рахунок покриття з еудрагіту. Таке покриття робить всмоктування активного компонента в шлунку неможливим, завдяки чому основна частина діючої речовини потрапляє в місце призначення – кишечник.

На це питання можна відповісти з повною впевненістю, що Месакол (месалазин) є більш ефективним, ніж Сульфасалазин. Месалазин – більш сучасний, безпечний та дієвий препарат.

Сульфасалазин відкрили на початку 40-х років минулого століття. У шлунку він розпадається на месалазин і сульфапіридин. Месалазин має протизапальну активність, а сульфапіридин відповідальний за виникнення побічних ефектів (нудоти, блювання, свербежу, запаморочення, головного болю). Частота побічних ефектів за застосування сульфасалазину сягає за деякими даними 55%, становлячи у середньому 20-25%.