Сорбіт

Широко відоме застосування при цукровому діабеті. За поживною цінністю його прирівнюють до глюкози, але сорбіт практично не засвоюється організмом, не збільшує рівень глюкози в крові, а отже й не викликає викиду інсуліну.

Як жовчогінний засіб при хронічному холециститі, стимулятор жовчоутворення. Сорбіт викликає скорочення жовчного міхура і цим може покращувати відтік жовчі, хоча саме для цієї мети застосовується досить обмежено.

Часто використовується Сорбіт для тюбажу або сліпого зондування. Порошок використовують для очищення печінки, жовчного міхура та жовчовивідних проток. У цьому разі потрібно суворо враховувати протипоказання, а перед проведенням процедури у домашніх умовах необхідно проконсультуватися з лікарем.

Сорбіт призначається при запорах як проносний засіб, механізм дії заснований на підвищенні осмотичного тиску в кишечнику, збільшенні обсягу та розм'якшенні калових мас. На відміну від сольових проносних, діє м'яко, не подразнюючи слизові оболонки шлунково-кишкового тракту, проте може посилювати прояв клінічної картини синдрому подразненого кишечника (СПК). Сорбіт можна використовувати як проносне і як клізми (притягуючи воду в товсту кишку, він стимулює руху кишечника).

Через високу калорійність (енергетична цінність 100 г сорбіту дорівнює 260 кКал) Сорбіт не рекомендовано використовувати як засіб для схуднення, а вживання його у великих кількостях може викликати ожиріння.

Добова доза становить 30 грамів, які зазвичай розділяють на прийоми 2-3 рази на день по 5-10 грамів. Перевищення рекомендованої норми може надати проносного ефекту.

Може спричинити проносну дію, нудоту, блювання, алергію.