Вода для ін'єкцій - інструкція, склад, спосіб застосування

У воді для ін'єкцій відсутні всі органічні та неорганічні домішки, мікроорганізми й продукти їхньої життєдіяльності. Це безбарвна прозора хімічно нейтральна рідина, без смаку та запаху, з рН 5,0-6,8.

Вона повинна відповідати всім вимогам, що висуваються Державною Фармакопеєю України (ДФУ) до води очищеної, та бути апірогенною. Апірогенність води – це відсутність у ній як мікроорганізмів, так і продуктів їхнього розпаду, що за парентерального введення призводять до підвищення температури тіла.

Вода для ін'єкцій фармакологічно індиферентна, вона не чинить лікувальної чи профілактичної дії. Мета її застосування – розчинити лікарські й діагностичні речовини для парентерального введення.

Цей засіб не входить у хімічні реакції з лікарськими засобами, не чинить побічної дії. Однак воду для ін'єкцій у чистому вигляді не можна вводити всередину судин через низький осмотичний тиск. У розчинів, що вводяться, і крові він повинен бути однаковим. В іншому випадку може виникати гемоліз – руйнування еритроцитів.

Спочатку необхідно визначити кількість використовуваного розчинника (води). Для зручності застосування воду для ін'єкцій випускають:

• в ампулах по 2, 5, 10 або 20 мл;
• у флаконах по 100, 200 мл та 400 мл;
• у контейнерах різного об'єму від 100 мл до 5000 мл.

ВАЖЛИВО! Приготування розчину (розкриття флаконів і ампул, наповнення шприца та флакона з лікарською речовиною) проводять в асептичних умовах. Слід суворо дотримуватись рекомендованих пропорцій розведення.

Як розвести цефтріаксон лідокаїном і водою для ін'єкцій: згідно з інструкцією для приготування розчину для внутрішньом'язового введення 1 г сухої речовини розчиняють у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну, а для внутрішньовенного – на 1 г цефтріаксону використовують 10 мл води для ін'єкцій.

Це різні рідини, що відрізняються методами очищення, питомою електропровідністю, показником апірогенності. Показання до застосування в них також різні. Очищена вода використовується в приготуванні нестерильних розчинів.

Воду для ін'єкцій отримують з водопровідної або очищеної води за допомогою спеціального обладнання. В основі отримання лежить метод зворотного осмосу.

Зверніть увагу: щоб бути впевненим в якості розчинника, потрібно використовувати продукцію перевірених виробників. Вода для ін'єкцій має відповідати встановленим нормам, оскільки вона є основою для приготування багатьох інфузійних препаратів.

Необхідно суворо дотримуватись вимог інструкції до розведення лікарських засобів, розчин яких необхідно приготувати. Якщо вказані кілька розчинників, використовують будь-який. Але водночас необхідно враховувати їх особливості: наприклад, новокаїн і лідокаїн іноді можуть спричиняти алергічні реакції аж до анафілактичного шоку. Оптимальний розчинник обирає лікар.

Деякі люди помилково вважають, що вода для ін'єкцій і фізрозчин – одне й те саме. Фізіологічний розчин – це 0,9% розчин натрію хлориду. Щоб його приготувати, необхідно взяти 0,9 г (900 мг) порошку NaCl і 100 мл води для ін'єкцій. Саме така пропорція забезпечує необхідний осмотичний тиск розчину, аналогічний до біологічних рідин (кров, сльоза).

Будучи фармакологічно індиферентною, вода для ін'єкцій не чинить жодної дії та не має протипоказань до застосування. Але вона повинна використовуватися тільки для приготування розчинів тих лікарських препаратів, в інструкції до застосування яких зазначена вода для ін'єкцій (як розчинник). 

Наприклад, як розводити амікацин: як розчинники рекомендовані ізотонічний розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози та розчин Рінгера. Воду для ін'єкцій як розчинник для цього антибіотика використовувати не можна.