Зитрокс Таблетки

В інструкції із застосування Зитроксу зазначено, що препарат ефективний для боротьби з інфекціями, спричиненими мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину. Серед них:

• інфекції вуха, горла, носа (бактеріальної природи);
• інфекції дихальної системи (бронхіт, негоспітальна пневмонія);
• шкірні інфекції (мігруюча еритема, бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози, неускладнена форма акне вульгаріс);
• прості форми генітального хламідіозу та ін.

Інфузійна терапія необхідна при лікуванні позалікарняної пневмонії та запальних захворювань органів малого тазу.

Зитрокс протипоказаний людям з чутливістю до азитроміцину, еритроміцину або інших макролідних, кетолідних антибіотиків, а також до інших компонентів лікарського засобу.

Зитрокс може бути призначений при ангіні лише за певних обставин. Препаратом першої лінії для терапії ангіни визнано пеніциліновий антибіотик, захищений клавулановою кислотою. Але якщо у пацієнта з ангіною є протипоказання до лікування пеніцилінами або виявлено представників атипової мікрофлори, то може бути призначений Зитрокс.

Таблетки п'ють перорально 1 раз на добу між їдою (за 60 хвилин до або 120 хвилин після їжі). Таблетки ковтають повністю, не розжовуючи.

Для терапії інфекцій ЛОР-органів, шкіри та дихальних шляхів приймають по 500 мг на добу. Курс прийому – 3 дні.

Для лікування акне вульгаріс сумарна рекомендована доза – 6 г. При цьому перші 3 дні приймають по 500 мг, а потім – по 500 мг на тиждень, протягом 9 тижнів.

Для терапії мігруючої еритеми необхідна сумарна доза 3 г. При цьому першого дня приймають 1 г, потім по 500 мг на добу з 2-го по 5-й дні лікування.

Для терапії ІПСШ, збудники яких чутливі до азитроміцину, доза Зитроксу – 1 г одноразово.

Зитрокс дозволено до застосування дорослим та дітям, у яких маса тіла ≥ 45 кг.

Стан пацієнтів із суттєвими порушеннями роботи нирок (швидкість клубочкової фільтрації менш ніж 10 мл/хв.) при терапії Зитроксом необхідно постійно контролювати.

Препарат не варто призначати для лікування людей із тяжкими порушеннями роботи печінки.

Зазвичай прийом Зитроксу добре переноситься: лише менше ніж 1% пацієнтів припиняють прийом ліків через негативні наслідки.

Найбільш поширеними «побічками» є діарея (у 5% людей), нудота (3%), біль у животі та блювання (3%).

У пацієнтів похилого віку існує можливість порушення електричної провідності серця, розвитку серцевої аритмії та аритмії torsade de pointes.

На жаль, дослідження з безпеки Зитроксу для лікування вагітних жінок не проводилися. Тести, проведені на тваринах, встановили, що азитроміцин здатний проходити через плацентарний бар'єр, але не чинить тератогенного впливу на плід. Тому застосування Зитроксу вагітними жінками – спірне питання. Лікарі призначають його вагітним лише якщо немає альтернативних варіантів лікування.