Гелофузин - інструкція, склад, спосіб застосування

Введення розчину усуває дефіцит об'єму крові у судинах. Препарат є особливо ефективним за значних крововтрат внаслідок травм, його вводять за невідкладних станів, на етапі швидкої медичної допомоги.

Завдяки застосуванню розчину вдається підвищити артеріальний тиск, рівень кисню в крові (сатурацію), утворення сечі (діурез), серцевий викид.

Показання до застосування Гелофузину:

• лікування і профілактика абсолютної та відносної гіповолемії або шоку, які можливі при значних крововтратах (травми, хірургічні операції, геморагії, опіки);
• профілактика артеріальної гіпотензії (падіння тиску), зокрема під час епідуральної чи спінальної анестезії;
• гемодилюція зі збереженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) – дозоване розведення крові плазмозамінними розчинами;
• екстракорпоральний кровообіг за допомогою апарату “серце – легені”.

Введений розчин повинен мати температуру тіла, бути прозорим, без осаду та механічних домішок.

Гелофузин вводять внутрішньовенно відразу після з'єднання флакона-контейнера з системою для переливання інфузійних розчинів (“крапельницею”).

Інструкція із застосування Гелофузину рекомендує вводити 500 мл розчину впродовж 30 хвилин під постійним наглядом лікаря.

Важливо! Під час інфузії можуть виникати анафілактичні реакції, тому рекомендується перші 20-30 мл розчину вводити повільно.

Однак за станів, що загрожують життю, можливе швидке введення препарату під тиском зі швидкістю 500 мл за 5-10 хвилин. Швидкість можна збільшити шляхом натискання на флакон-контейнер або використовувати манжету та спеціальний інфузійний насос.

Невикористаний розчин після процедури необхідно утилізувати.

Загальна кількість препарату, що вводиться, залежить від об'єму крововтрати і може коригуватися. Під час проведення інфузійної терапії постійно моніторять показники:

• артеріального тиску;
• тиску у центральних венах;
• обсягу сечі та швидкості її виведення;
• частоти скорочень серця;
• гемоглобіну;
• процентного вмісту еритроцитів у крові (гематокрит) та інших формених елементів крові, включаючи тромбоцити.

Середні рекомендовані дозування складають:

• від 500 мл з профілактичною метою;
• до 2000 мл при тяжкій гіповолемії.

Важливо! Слід контролювати кількість протеїнів у плазмі крові та за необхідності компенсувати їхню нестачу.

Протипоказання до застосування згідно з інструкцією:

• гіперчутливість до компонентів препарату;
• збільшений об'єм циркулюючої крові (гіперволемія);
• гіпергідратація організму;
• серцева та/або ниркова недостатність у тяжких формах;
• постінфарктний період;
• порушення зсідання крові.

При змішуванні Гелофузину й інших лікарських засобів можливі взаємодії та несумісність. Заборонено вводити Гелофузин одночасно з жировими емульсіями.

Повний список можливих взаємодій викладено в офіційній інструкції із застосування препарату.

Враховуючи можливість анафілактоїдних реакцій, препарат призначають вагітним тільки коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Відсутня інформація про проникнення препарату у грудне молоко. Питання застосування розчину під час ГВ мало вивчено.

Основні побічні ефекти, які можливі при внутрішньовенному введенні розчину – алергічні реакції різної тяжкості:

• кропив'янка;
• почервоніння у ділянці шиї та обличчя;
• бронхоспазм;
• зниження артеріального тиску;
• порушення дихання та роботи серця.

У поодиноких випадках виникають і інші побічні реакції: нудота, спастичні болі в шлунково-кишковому тракті, незначне підвищення температури тіла.