Аміназин - інструкція, склад, спосіб застосування

Аміназин випускається у формі:

• таблеток по 25 мг, 50 мг і 100 мг;
• розчину для ін'єкцій по 25 мг/мл в ампулах по 2 мл.

Інструкція повідомляє, від чого допомагає Аміназин. Основні показання до застосування таблеток і розчину для ін'єкцій у дорослих пацієнтів:

• маніакальне збудження при біполярному розладі та психомоторне – при шизофренії;
• галюцинаторно-параноїдні та параноїдні стани;
• психоз, спричинений вживанням алкоголю;
• психічні розлади, що розвиваються на тлі епілепсії;
• пресенільний психоз, який супроводжується ажитованою депресією;
• хвороба Меньєра;
• блювання при лікуванні протипухлинними засобами на тлі променевої терапії (Аміназин застосовується як для його лікування, так і для профілактики);
• неврологічні патології з підвищенням м'язового тонусу;
• сверблячі дерматози (антипсихотик призначають у складі комплексної терапії);
• гикавка (затяжна);
• стійкий больовий синдром, включаючи пекучий біль – каузалгію (в поєднанні з анальгетиками);
• стійкі порушення сну (в комбінації зі снодійними препаратами або транквілізаторами).

Для чого ще застосовується Аміназин:

• розчин для ін'єкцій – у складі літичних сумішей в анестезіології;
• таблетки по 25 мг – при шизофренії та аутизмі в дітей віком від 5 років.

Як приймати таблетки Аміназин 25 мг: всередину, починаючи з мінімального ефективного дозування й поступово збільшуючи його за показаннями.

Стартова доза для дорослих пацієнтів – 25-75 мг (в 2-3 прийоми), ефективна підтримувальна – 75-300 мг (в 3-4 прийоми).

При затяжній гикавці лікарі рекомендують приймати по 25-50 мг нейролептика 3-4 рази на день. Літнім пацієнтам, а також при супутніх захворюваннях серця й судин, печінки дозу треба зменшувати в 2-3 рази.

Добова доза хлорпромазину в дітей віком від 5 років зазвичай становить 1/3-1/2 дози дорослого пацієнта (максимальна – 75 мг).

Аміназин у таблетках по 50 мг і 100 мг призначають дорослим і дітям віком від 12 років. Рекомендовані дозування ліків при різних захворюваннях / станах описані в інструкції. Максимальна разова доза хлорпромазину – 300 мг, добова – 1,5 г.

Розчин для ін'єкцій Аміназин вводиться внутрішньом'язово й внутрішньовенно. Дозування психіатр підбирає індивідуально з урахуванням захворювання та стану пацієнта. За внутрішньом'язового введення максимальна разова доза хлорпромазину становить 150 мг, добова – 600 мг, внутрішньовенного – 100 мг і 250 мг відповідно.

Рекомендовані дозування Аміназину (розчину) для дітей:

• 1-5 років – разова доза становить 200-500 мкг/кг маси тіла;
• старше 5 років з вагою до 23 кг – 40 мг на добу;
• 5-12 років з масою тіла від 23 до 46 кг – 75 мг на добу.

Інструкція описує такі протипоказання до застосування Аміназину:

• вади серця в стадії декомпенсації та тяжкі серцево-судинні патології;
• інсульт, тромбоемболічне захворювання, пізні стадії ревмокардиту, міокардіодистрофія;
• бронхоектатична хвороба в тяжкій формі;
• мікседема –набряковий синдром, який розвивається при зниженні функції щитовидної залози (гіпотиреозі);
• ураження печінки й нирок;
• хвороби кровотворних органів;
• повільні нейроінфекції (розсіяний склероз та інші);
• виразки травного тракту під час загострення;
• підвищення внутрішньоочного тиску (закритокутова глаукома) та інші.

Докладніше протипоказання до застосування Аміназину (таблеток, розчину) описані в інструкції.

Аміназин треба з обережністю призначати пацієнтам з:

• порушеннями роботи печінки й нирок;
• раком молочної залози;
• алкогольною інтоксикацією;
• захворюваннями серця й судин;
• хворобою Паркінсона;
• схильністю до підвищення внутрішньоочного тиску (глаукомою);
• епілепсією;
• патологіями органів дихання (особливо в дітей);
• симптомним збільшенням передміхурової залози;
• ревматизмом і ревмокардитом;
• цукровим діабетом;
• підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень.

Літні та ослаблені пацієнти мають знаходитися під лікарським наглядом у період лікування, оскільки в них може надто знижуватися артеріальний тиск.

У дітей частіше розвиваються екстрапірамідні симптоми, особливо в перші 4 дні лікування.

Важливо! Якщо на тлі терапії Аміназином підвищується температура (без ознак застуди чи ГРВІ), треба припинити прийом препарату й негайно звернутися до лікаря, оскільки це може бути проявом злоякісного нейролептичного синдрому.

У період лікування хлорпромазином необхідно контролювати роботу печінки й нирок, протромбіновий індекс, регулярно виконувати загальний аналіз крові.

Докладніше особливості застосування Аміназину описані в інструкції.

На тлі лікування Аміназином можуть розвиватися різні небажані реакції, особливо за тривалого застосування:

• зміни психіки;
• розмитість зору;
• акатизія (виражене рухове занепокоєння);
• порушення терморегуляції;
• безсоння, збудження (в дуже поодиноких випадках);
• зниження артеріального тиску;
• почастішання серцебиття (тахікардія);
• холестаз (застій жовчі) з розвитком жовтяниці;
• зниження рівня лейкоцитів у крові, агранулоцитоз;
• фотосенсибілізація (чутливість до сонячного світла);
• різні порушення менструального циклу;
• підвищення рівня пролактину в крові;
• імпотенція та інші.

Детальніше побічні дії Аміназину описані в інструкції із застосування.

Таблетки Аміназин треба приймати після їди. Ефективність і переносимість розчину для ін'єкцій не залежать від прийому їжі.

Низка препаратів впливає на концентрацію хлорпромазину в крові:

• зменшують – барбітурати, антациди, що містять алюміній і магній;
• збільшують – сульфадоксин / піриметамін, хлорохін.

Аміназин також може впливати на вміст у крові деяких ліків –іміпраміну, фенітоїну.

Хлорпромазин взаємодіє з різними препаратами:

• доксепіном – може спричинити розвиток життєзагрозливої ​​лихоманки;
• діазоксидом – значно підвищує рівень глюкози в крові;
• карбонатом літію – призводить до появи екстрапірамідних симптомів, ураження нирок;
• гуанетидином, серцевими глікозидами, леводопою – знижує їхню ефективність аж до повного нівелювання терапевтичної дії (наприклад, гіпотензивної в гуанетидину);
• гіпотензивними ліками – спричиняє зниження артеріального тиску, розвиток ортостатичної гіпотензії;
• амфетамінами – взаємодіє як антагоніст;
• ефедрином – зменшує його судинозвужувальну дію;
• епінефрином – спотворює його фармакотерапевтичні ефекти.

Докладніше взаємодія Аміназину з іншими лікарськими засобами описана в інструкції.

Основні симптоми передозування Аміназину:

• нестійка ходьба;
• нечітке мовлення;
• уповільнене серцебиття;
• зниження тиску (стійка гіпотензія);
• виражена слабкість;
• утруднення дихання;
• сплутаність свідомості, ослаблення рефлексів;
• зниження температури тіла;
• тривала депресія;
• токсичний гепатит (він розвивається пізніше).

Наслідки тривалого застосування Аміназину у високих дозах (1-1,5 г на добу) – жовтяниця, анемія, зниження рівня лейкоцитів і лімфоцитів, пігментація шкіри, помутніння рогівки та / або кришталика.

Специфічного антидоту Аміназину немає. Для симптоматичної терапії лікарі застосовують сиднокарб, циклодол, тропацин, кордіамін, кофеїн, мезатон та інші ліки.

Смертельна доза Аміназину в інструкції не описана.

Зберігати таблетки та розчин для ін'єкцій Аміназин треба при температурі не вище 25 оС в недоступному для дітей місці.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні