Аспаркам - інструкція, склад, спосіб застосування

В аптеках України Аспаркам представлений двома лікарськими формами:

• таблетки (по 175 мг магнію аспарагінату та калію аспарагінату);
• розчин для ін'єкцій (в одному мл міститься 40 мг магнію аспарагінату та 45,2 мг калію аспарагінату).

Інструкція докладно описує, від чого допомагає Аспаркам (таблетки та розчин для ін'єкцій). Основне показання до застосування препарату – це додаткова терапія при:

• серцевих захворюваннях (після перенесеного інфаркту, при серцевій недостатності);
• різних аритміях (наприклад, суправентрикулярних і шлуночкових);
• лікуванні препаратами наперстянки (серцевими глікозидами).

Для чого ще приймають Аспаркам: цей препарат у таблетках використовують для збільшення кількості калію та магнію, які надходять з їжею.

Як приймати Аспаркам: по 1-2 таблетки 3 рази на добу. За потреби можна збільшувати добову дозу препарату до 9 таблеток.

Аспаркам у вигляді розчину вводять лише внутрішньовенно краплинно– повільно, після попереднього розведення 10-20 мл ліків в 50-100 мл 5% розчину глюкози. Повторну дозу можна вводити через 4-6 годин.

Інструкція описує такі протипоказання до призначення Аспаркаму:

• підвищені рівні калію та магнію в крові (гіперкаліємія й гіпермагніємія);
• ниркова недостатність – гостра та хронічна;
• знижене виділення сечі (олігурія) або її відсутність (анурія);
• порушення провідності в серці – AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня;
• недостатність кори надниркових залоз – хвороба Аддісона;
• кардіогенний шок;
• підвищена чутливість до компонентів препарату.

Аспаркам треба з обережністю застосовувати при захворюваннях і станах, які небезпечні розвитком гіперкаліємії (наприклад, тяжке зневоднення, значне пошкодження тканин при опіках), а також при міастенії гравіс.

За тривалого застосування Аспаркаму необхідно регулярно визначати рівні калію та магнію в крові, виконувати ЕКГ.

Цей препарат не призначають пацієнтам з виразками шлунка або дванадцятипалої кишки.

За відгуками терапія Аспаркамом зазвичай добре переноситься, але інструкція описує такі можливі побічні дії препарату:

• почастішання дефекації (при застосуванні високих доз Аспаркаму);
• сухість в роті;
• біль в животі;
• нудота й блювання;
• печія;
• ерозії та виразки травного тракту;
• порушення провідності в серцевому м'язі;
• зниження артеріального тиску.

Інші можливі «побочки» Аспаркаму:

• парестезії (порушення чутливості);
• зміна рефлексів;
• судоми;
• алергічні реакції (почервоніння шкіри обличчя, свербіння, висипання);
• пригнічення дихання;
• відчуття жару.

Як правильно пити Аспаркам, описує інструкція із застосування. Оскільки шлунковий сік може зменшувати ефективність препарату, приймати таблетки треба після їди.

Ризик гіперкаліємії зростає за одночасного застосуванні Аспаркаму з такими препаратами:

• калійзберігаючими діуретиками (спіронолактоном);
• бета-блокаторами (бісопролол, небіволол);
• інгібіторами АПФ (раміприл, еналаприл);
• циклоспорин.

Аспаркам гальмує всмоктування тетрацикліну (в таблетках), фториду натрію та солей заліза, знижує ефективність стрептоміцину, поліміксину В, неоміцину.

Докладніше взаємодія Аспаркаму з іншими лікарськими засобами описана в інструкції із застосування.

Випадки передозування Аспаркаму невідомі. Однак при введенні високих доз можливі симптоми:

• гіперкаліємії (загальна слабкість, нудота й блювання, пронос, біль у животі, уповільнення серцебиття, порушення орієнтації, м'язова слабкість аж до паралічу, відчуття смаку металу в роті);
• гіпермагніємії (зниження артеріального тиску, нудота й блювання, нечітка мова, двоїння в очах, аритмія, судоми та інші).

Аспаркам треба зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС в недоступному для дітей місці.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні