Цефтріаксон

Препарат використовується для лікування широкого переліку захворювань, що викликаються чутливими до цефалоспоринів патогенами. До них належать:

• інфекції органів черевної порожнини;
• захворювання нирок та сечовивідних шляхів;
• інфекції статевих органів, зокрема гонорея;
• сепсис;
• менінгіт;
• інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин і шкіри;
• інфекції дихальних шляхів, у тому числі пневмонія та ін.

При гаймориті, ангіні, бронхіті та деяких інших захворюваннях лікар може призначити Цефтріаксон, але лише за умови, що збудник хвороби чутливий саме до цефтріаксону. Чутливість визначається лабораторним способом.

Також антибіотик Цефтріаксон може використовуватися для профілактики інфекцій при хірургічних втручаннях на органах черевної порожнини та під час гінекологічних процедур, але лише у випадках потенційного чи відомого бактеріального зараження.

ВАЖЛИВО: призначати антибіотик Цефтріаксон може тільки лікар після проведення бакпосіву та визначення чутливості патогену до цього препарату. Неправильне застосування антибіотика може спровокувати розвиток резистентності (нечутливості) як до конкретного препарату, так і до антибіотиків взагалі.

Необхідне дозування препарату визначає лікар.

Щоб приготувати розчин для внутрішньом'язової ін'єкції, необхідно до флакону з порошком додати 3,5 мл 1%-го розчину лідокаїну.

Для приготування розчину для внутрішньовенної інфузії використовуються розчин глюкози, вода для ін'єкцій або будь-який інший розчин, який не містить іонів кальцію.

ВАЖЛИВО: приготований для внутрішньом'язової ін'єкції розчин в жодному разі не можна колоти внутрішньовенно!

Готовий розчин зберігає свою стабільність протягом 6 годин за кімнатної температури, та протягом 24 годин за температури 2-8° С. Під час зберігання розчин може змінювати колір, що не впливає на його якість.

Препарат поставляється у вигляді порошку для приготування розчину. Після розведення розчин вводиться внутрішньом'язово або внутрішньовенно.

Внутрішньом'язові ін'єкції проводять у сідничний м'яз. Колоти потрібно глибоко, а вводити розчин дуже повільно, оскільки швидке введення є болючим, а після ін'єкції в місці уколу утворюється “шишка”.

При внутрішньовенній ін'єкції готовий розчин вводиться повільно від 2 до 4 хвилин.

При внутрішньовенних інфузіях 2 г Цефтріаксону розводять у 40 мл одного з розчинів, що не містять іони кальцію (вода для ін'єкцій, 0,9% хлорид натрію, 5% або 10% глюкози та ін.). Введення триває щонайменше півгодини.

Тривалість курсу ін'єкцій залежить від перебігу хвороби та ефективності терапії.

Важливо! Щоб уникнути розвитку антибіотикорезистентності, не можна припиняти курс лікування без консультації з лікарем.

Дозування для дорослих

У загальному випадку дорослим призначається 1-2 г антибіотика Цефтріаксону щодобово. Тяжкі або спричинені збудниками з помірною чутливістю до Цефтріаксону інфекції допускають збільшення добового дорослого дозування до 4 г.

Дозування для дітей

Новонародженим до 2 тижнів препарат вводиться з розрахунку 20-50 мг Цефтріаксону на 1 кг ваги щодоби.

Дітям від 2 тижнів до 12 років добова доза підбирається з розрахунку 20-80 мг Цефтріаксону на 1 кг маси тіла.

Дітям старше 12 років або з вагою понад 50 кг препарат призначається у дорослому дозуванні.

Застосовувати препарат у вагітних можна у першому триместрі, але тільки в тому випадку, якщо користь для здоров'я матері перевищує потенційний ризик для розвитку плода.

Щодо використання Цефтріаксону в період ГВ, слід зазначити: діюча речовина проникає у грудне молоко у незначних кількостях. Щоб уникнути розвитку у дитини діареї та грибкової інфекції слизових оболонок, необхідно відмовитися або від грудного вигодовування на період застосування препарату, або від прийому антибіотика Цефтріаксону.

Важливо! Призначати препарат вагітним і жінкам, які годують груддю, може лише лікар і тільки на підставі вагомих причин. Не займайтеся самолікуванням, це може бути небезпечним не лише для вашого здоров'я, а й для розвитку плода / дитини.

Інструкція із застосування не містить прямої заборони на таку комбінацію. Але алкоголь негативним чином впливає на весь організм, а поєднання будь-яких антибіотиків з алкоголем надає підвищене навантаження на печінку, підшлункову залозу, нирки та ін. Тому, щоб уникнути розвитку важких побічних ефектів, варто відмовитися від вживання будь-яких спиртовмісних напоїв на весь курс лікування.

Антибіотики Цефтріаксон і Медаксон засновані на однаковій діючій речовині – цефтріаксоні. Діюча речовина Зацефу – цефтазидим.

Незважаючи на те, що всі ці препарати належать до однієї групи, різниця в діючій речовині, а також можлива різниця у допоміжних компонентах, протипоказаннях і побічних ефектах не дає можливості порівнювати їхню ефективність.

Якщо лікар призначив вам Цефтріаксон – дотримуйтесь цього призначення. Замінювати препарат на будь-який інший засіб може тільки фахівець і лише на підставі вагомих причин.

Як і всі інші антибактеріальні препарати, Цефтріаксон має низку побічних ефектів. Серед найпоширеніших слід зазначити такі:

• діарея;
• дисбактеріоз;
• підвищення рівня печінкових ферментів;
• шкірні висипання;
• біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).

Якщо вас турбує інтенсивність цих або будь-яких інших побічних ефектів – не скасовуючи прийом зверніться за медичною допомогою.

Це ін'єкційні препарати з однаковою діючою речовиною – цефтріаксоном. Тобто принципових відмінностей вони не мають.