Цітозар

Цитозар випускається у формі ліофілізату для приготування ін'єкційного / інфузійного розчину, у флаконах по 100 та 1000 мг активної речовини.

Виробляється фармацевтичною компанією Actavis (Італія).

Препарат призначається для досягнення ремісії та підтримуючої терапії при ряді онкологічних захворювань, переважно пов'язаних з лейкозами. Дія цитарабіну спрямована на пригнічення поділу та зростання пухлинних клітин, що робить його важливою частиною комплексної терапії.

Цитозар може застосовуватися самостійно або у комбінації з іншими протипухлинними засобами, проте найкращі результати зазвичай досягаються при призначенні комплексної терапії. Важливо, що ремісії, досягнуті з допомогою Цитозара, часто бувають короткочасними без подальшої підтримуючої терапії.

Основні показання:

• гострий нелімфобластний лейкоз – для досягнення та підтримки ремісії у дорослих і дітей;
• гострий лімфоцитарний лейкоз, хронічний мієлобластний лейкоз (на стадії бластного кризу);
• лейкозний менінгіт – для профілактики або лікування лейкозного менінгіту препарат може застосовуватися як інтратекальна монотерапія або у поєднанні з іншими препаратами, такими як метотрексат і гідрокортизон;
• лікування високоризикового лейкозу – рекомендується при рефрактерних формах лейкозу або рецидивах гострого лейкозу, у тому числі при комбінованому застосуванні високих доз з іншими хіміотерапевтичними препаратами;
• неходжкінські лімфоми у дітей – препарат застосовується у складі комбінованої схеми лікування (LSA2L2);
• експериментальне застосування при солідних пухлинах – препарат також використовувався експериментально для лікування різних новоутворень. У невеликій кількості випадків у пацієнтів із солідними пухлинами відзначалася позитивна відповідь на терапію, проте застосування Цитозару з цією метою залишається на стадії досліджень та є обмеженим.

Таким чином, Цитозар – досить ефективний засіб у терапії лейкозів і деяких інших злоякісних новоутворень, який забезпечує позитивні результати як у монорежимі, так і у складі комплексних протоколів.

Цитозар повинен призначати лише лікар із досвідом проведення протипухлинної терапії. Препарат застосовують у комбінації з іншими цитотоксичними засобами та за різними схемами дозування.

Можливі способи введення: внутрішньовенно (інфузія або ін'єкція), підшкірно та інтратекально.

Важливо! Для приготування розчину для введення у високих дозах або інтратекального застосування не рекомендується використовувати розчинники з бензиловим спиртом. Натомість використовують 0,9% розчин хлориду натрію, що не містить консервантів. Приготований розчин слід використовувати негайно або зберігати не більше 24 годин при температурі від 2 до 8 °C.

Дозування препарату визначається індивідуально залежно від конкретного захворювання, стану пацієнта та схеми лікування. Існує кілька основних режимів застосування:

• підшкірне введення – розчин для ін'єкцій з концентрацією 20 мг/мл вводять у дозі 20–100 мг/м² поверхні тіла залежно від показань і режиму дозування;
• індукція ремісії:
  • тривале застосування – 2 мг/кг/добу протягом 10 днів у вигляді болюсних ін'єкцій. За відсутності ефекту та токсичності дозу можна збільшити до 4 мг/кг;
  • переривчаста терапія – 3-5 мг/кг на день протягом 5 днів поспіль, з перервою 2-9 днів, повторюючи до ремісії чи появи токсичності;
• підтримуюче дозування – після досягнення ремісії вводять 1–2 ін'єкції на тиждень у дозі 1 мг/кг маси тіла;
• високодозна хіміотерапія – 2-3 г/м² поверхні тіла внутрішньовенно кожні 12 годин протягом 1-6 днів;
• інтратекальне застосування для лейкозного менінгіту – від 5 до 75 мг/м², зазвичай 30 мг/м² кожні 4 дні до нормалізації показників спинномозкової рідини.

Спеціальні рекомендації:

• пацієнтам з нирковою або нирковою недостатністю рекомендується зменшити дозу, препарат призначають з обережністю у менших дозах;
• у пацієнтів похилого віку підвищений ризик побічних ефектів, тому контроль стану та підтримуюча терапія є обов'язковими.

Діти

Ліки зазвичай застосовується для дорослих пацієнтів (від 18 років), але в деяких випадках може призначатися і дітям – проте з крайньою обережністю, оскільки у дітей можливі важкі побічні ефекти, у тому числі у вигляді відстроченого прогресуючого паралічу зі смертельним наслідком. Дозування для дітей аналогічне дорослим.

При призначенні препарату необхідно враховувати такі протипоказання:

• гіперчутливість до основної або будь-якої допоміжної речовини у складі;
• медикаментозне пригнічення роботи кісткового мозку;
• період вагітності та грудне вигодовування (ГВ).

При використанні препарату необхідно дотримуватися таких важливих умов і рекомендацій:

• у процесі індукції ремісії пацієнти повинні перебувати під наглядом у спеціалізованих медичних закладах, оснащених необхідним лабораторним і реанімаційним обладнанням для моніторингу побічних ефектів та підтримки під час лікування препаратом. Основний токсичний ефект Цитозару – пригнічення кісткового мозку, що призводить до лейкопенії, тромбоцитопенії, анемії, а також менш серйозних реакцій, таких як нудота, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки та виразки у ротовій порожнині;
• препарат може пригнічувати функцію кісткового мозку, і рівень цього ефекту залежить від дози. Лікування слід починати з обережністю, регулярно контролюючи рівень лейкоцитів та тромбоцитів, щоб запобігти важким ускладненням. Після припинення терапії потрібно ретельне спостереження відновленням функцій кісткового мозку;
• спостерігалися випадки анафілактичних реакцій, які можуть вимагати негайного втручання через порушення дихання та кровообігу. Необхідна готовність до реанімаційних заходів у разі виникнення;
• токсичність може зростати у пацієнтів з порушеннями функції печінки та/або нирок, особливо щодо токсичних реакцій центральної нервової системи. Таким пацієнтам рекомендовано менші дози;
• як і при застосуванні інших цитотоксичних засобів, Цитозар здатний викликати синдром лізису пухлини, що може призвести до гіперурикемії та гострої ниркової недостатності (ГНН). Необхідно контролювати рівень сечової кислоти в крові та, за необхідності, застосовувати підтримуючу терапію;
• підвищені дози Цитозару асоціюються з тяжкими токсичними реакціями, такими як неврологічні порушення, виразки травного тракту та ураження легень;
• під час лікування рекомендується профілактичне використання очних крапель з кортикостероїдами для запобігання кон'юнктивіту;
• препарат може пригнічувати імунітет. Живі вакцини пацієнтам із ослабленим імунітетом не рекомендовані, оскільки це може призвести до серйозних інфекцій. Можна використовувати інактивовані вакцини, але їхня ефективність може бути знижена.

Важливо! Цитозар чинить тератогенний ефект, тому його застосування вагітним можливе лише за умови, що потенційна користь перевищує ризик для плода. Під час лікування цитарабіном жінкам репродуктивного віку слід застосовувати відповідні засоби контрацепції. Жінкам під час грудного вигодовування препарат протипоказаний (ГВ припиняють весь період лікування).

Під час застосування Цитозару можуть спостерігатися різні небажані реакції, які потребують уваги та корекції.

Найчастіші побічні ефекти:

• з боку системи кровотворення – лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, мегалобластоз;
• з боку шлунково-кишкового тракту – нудота та блювання, стоматит, діарея, болі в животі;
• інші – алопеція, пропасниця, кон'юнктивіт, шкірні реакції.

Спеціальних обмежень щодо прийому їжі немає. Рекомендується рясне питво. Уникати вживання алкоголю.

При призначенні Цитозару необхідно враховувати можливі взаємодії:

• препарат не можна змішувати з іншими ліками;
• Цитозар не слід застосовувати разом з гепарином, інсуліном, 5-фтороурацилом, нафциліном, оксациліном, пеніциліном-G та метилпреднізолону натрію сукцинатом;
• комбінація з антибластичними засобами – підвищує цитотоксичну та імуносупресивну дію;
• дигоксин – при одночасному прийомі з цитарабіном та іншими хіміопрепаратами спостерігається зниження концентрації дигоксину у плазмі. Рекомендується контроль рівня дигоксину чи заміна на дигітоксин;
• гентаміцин – можливий антагонізм щодо Klebsiella pneumoniae при поєднанні з цитарабіном. За відсутності ефекту слід переглянути терапію;
• фторцитозин – ефективність може знижуватися при комбінованому застосуванні з цитарабіном;
• метотрексат – одночасне внутрішньовенне введення підвищує ризик тяжких неврологічних реакцій, таких як параліч і кома.

При передозуванні можуть розвинутись серйозні ускладнення, що вимагають негайного медичного втручання:

• важке пригнічення кісткового мозку;
• незворотне ураження ЦНС;
• тяжкі шлунково-кишкові розлади;
• печінкова недостатність та ін.

Лікування спрямоване на пригнічення функції кісткового мозку (повне переливання крові та тромбоцитів, застосування антибіотиків).

Для забезпечення ефективності та безпеки препарату необхідно зберігати його за температури 15-25 °С у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Приготований розчин слід використовувати негайно або зберігати не довше ніж 24 години за температури від 2 до 8 °C.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Medscape, Сytarabine
• Pubmed, Diagnosis and treatment of therapy-related acute myeloid leukemia