Диклоберл ціна в Умані

В аптеках України Диклоберл представлений у чотирьох лікарських формах:

• розчин для ін'єкцій Диклоберл N75 – випускається в ампулах по 3 мл (одна ампула містить 75 мг диклофенаку);
• супозиторії (свічки) Диклоберл – в одному супозиторії міститься 50 мг або 100 мг диклофенаку натрію;
• капсули Диклоберл Ретард по 100 мг діючої речовини. “Ретард” означає, що діюча речовина вивільняється поступово, за рахунок чого лікарський засіб діє більш тривалий час порівняно зі звичайними медикаментами;
• кишковорозчинні таблетки Диклоберл по 50 мг диклофенаку.

Важливо! Залежно від дозування, препарати лінійки Диклоберл можуть призначатися дорослим пацієнтам (від 18 років) або підліткам від 14 років. Для дітей молодшого віку ліки не застосовують.

Від чого допомагає Диклоберл? Список показань до застосування препаратів диклофенаку є досить великим. До нього входять як запальні, так і дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату, а також інші захворювання, що протікають із больовим синдромом та запаленням.

Навіщо призначають Диклоберл:

• для лікування запальних і дегенеративних форм ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартриту, спондилоартриту, вертебрального больового синдрому, позасуглобового ревматизму;
• гострих м'язово-скелетних захворювань, таких як періартрит, тендиніт, тендовагініт, бурсит;
• полегшення болів, спричинених травмами (переломом, розтягненням, вивихом);
• зменшення післяопераційних болів і набряків, зокрема після стоматологічних втручань;
• усунення болю в хребті різного походження;
• полегшення болю при гострому нападі подагри;
• усунення нападів мігрені.

В інструкції із застосування супозиторіїв і таблеток Диклоберл зазначено, що їх також застосовують у гінекології та отоларингології як додатковий препарат:

• свічки призначаються при захворюваннях жіночих статевих органів, що протікають з вираженим больовим синдромом та/або запаленням – наприклад, менструальний біль, аднексит (запалення яєчників);
• таблетки – у комплексній терапії важких ЛОР-патології, що протікають із вираженим запаленням і больовою симптоматикою (отит, фаринготонзиліт).

Застосування у дітей

Важливо! Таблетки, капсули, ін'єкції і свічки Диклоберл 100 не використовують у лікуванні дітей та підлітків молодше 18 років.

Свічки Диклоберл 50 можна застосовувати у лікуванні дітей віком від 14 років.

Важливо! Диклоберл – препарат для симптоматичного лікування, який не впливає на причини захворювання. Зазвичай його застосовують у комплексі з основним лікуванням (базисні препарати у ревматології, антибіотики при інфекційно-запальних захворюваннях тощо).

Дозування, кратність і тривалість застосування Диклоберлу насамперед залежать від тяжкості захворювання, а також від динаміки стану у відповідь на лікування. Починають терапію завжди з мінімального дозування, яке за необхідності поступово збільшують до досягнення необхідного результату.

Важливо! При короткостроковому лікуванні сумарна доза диклофенаку для дорослих має не перевищувати 150 мг на добу, незалежно від того, які лікарські форми застосовувалися, і чи до кінця куповані больові відчуття. При тривалому лікуванні добове дозування варіюється в межах 75-100 мг диклофенаку.

Як колоти уколи Диклоберл

Ін'єкції виконуються лише внутрішньом'язово, виключно у верхньозовнішній квадрант сідниці, з використанням довгих голок для глибоких ін'єкцій.

В інструкції із застосування Диклоберлу N 75 рекомендується вводити 1 ампулу препарату (доза 75 мг) за один раз. Якщо ефективність виявилася недостатньою і болючі відчуття зберігаються, за 2-3 години можна повторити ін'єкцію в тому самому дозуванні.

Альтернативою повторної ін'єкції може стати прийом таблеток чи капсул Диклоберл, або застосування ректальних свічок Диклоберл.

Як приймати таблетки Диклоберл

За не дуже виражених больових відчуттів або при тривалому курсі лікування не рекомендується перевищувати добову дозу в 75-100 мг диклофенаку натрію, яку слід розділити на 2-3 прийоми. Якщо таблетки приймаються для купірування нічних болів або усунення скутості вранці, таблетований Диклоберл можна доповнювати ректальними свічками, суворо стежачи за дотриманням добової добової дози.

За вираженого больового синдрому, зокрема у перші дні менструації, дозування може коливатися від 50 мг до 150 мг на добу, залежно від індивідуальної реакції організму. За нагальної потреби дозу можна поступово збільшити до 200 мг на добу. Лікування сильних болів Диклоберлом слід розпочинати у міру виникнення болю та продовжувати ще кілька днів, залежно від ефекту.

Диклоберл у таблетках або капсулах приймають під час їди, не розжовуючи і запиваючи половиною склянки чистої води.

Як приймати Диклоберл Ретард

Рекомендована добова доза становить 1 капсулу Диклоберл Ретард 100 мг, залежно від вираженості симптомів захворювання. При тривалій терапії зазвичай достатнім буде застосування 1 капсули Диклоберл Ретард 100 мг на добу.

Якщо симптоми захворювання найбільше виражені впродовж ночі або вранці, Диклоберл Ретард необхідно приймати ввечері

Диклоберл у капсулах або таблетках приймають під час їди, не розжовуючи і запиваючи половиною склянки чистої води.

Застосування свічок Диклоберл

Супозиторії призначені тільки для ректального введення – їх потрібно вводити в пряму кишку якнайглибше. Перед процедурою бажано очистити кишківник.

Початкова доза зазвичай становить 100-150 мг диклофенаку на добу. За не дуже сильно виражених симптомів, а також при тривалій терапії достатньо 75-100 мг на добу.

Добову дозу розподіляють на 2-3 введення.

Деякі з протипоказань до застосування Диклоберлу:

• гіперчутливість до диклофенаку натрію та/або до будь-якої допоміжної речовини ліків;
• якщо застосування ацетилсаліцилової кислоти (Аспірин та ін.) або інших нестероїдних протизапальних засобів спричиняє напади бронхіальної астми, кропив'янку, ангіоневротичний набряк, гострий риніт або поліпи в носі;
• невизначені порушення кровотворення;
• активна форма виразкової хвороби / кровотечі або рецидивна виразкова хвороба / кровотеча в анамнезі (два або більше окремих епізодів діагностованої виразки або кровотечі);
• кровотеча або перфорація (прободіння) шлунково-кишкового тракту у минулому, пов'язані з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами;
• запальні захворювання кишечника (наприклад, хвороба Крона або виразковий коліт);
• схильність до кровотеч;
• тяжкі порушення функції печінки та/або нирок;
• застійна серцева недостатність;
• захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак;
• ІІІ триместр вагітності;
• грудне вигодовування (ГВ) – дитину переводять на штучне вигодовування на весь час лікування матері.

Про інші протипоказання можна дізнатися з офіційної інструкції щодо застосування Диклоберлу (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Диклоберл – ліки, дія яких заснована на інгібуванні (пригніченні) простагландинів.

Простагландини – речовини, які синтезуються організмом у відповідь на інфекції, токсини, ушкодження. Вони відповідають за запуск реакції у відповідь — запалення, болі, температури. Але крім того простагландини беруть участь у формуванні захисної оболонки слизової оболонки шлунка і кишечника, впливають на процес зачаття та формування плода під час вагітності та інші важливі процеси організму.

Тому Диклоберл (диклофенак), як і інші НПЗЗ, негативно впливає на захисну функцію слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і може спровокувати виразкову хворобу, загострення виразкової хвороби, прободіння виразки, шлунково-кишкові кровотечі. У поодиноких випадках ці ускладнення можуть призвести до смерті. Зазвичай ризик виникнення виразки і кровотеч залежить від дозування та тривалості застосування, але також можливий і за короткочасного прийому. Тому потрібна обережність у разі призначення препаратів диклофенаку пацієнтам з наявними захворюваннями ШКТ (гастрити, гастродуоденіти, виразкова хвороба в анамнезі тощо).

У людей похилого віку зростає ймовірність розвитку побічних ефектів – шлунково-кишкових кровотеч із тяжкими наслідками, порушень роботи нирок, серцево-судинної системи.

Важливо! У разі появи тривожних симптомів з боку шлунково-кишкового тракту в період лікування Диклоберлом, терміново повідомте про це лікаря. Особливо це необхідно, якщо ви входите до групи ризику.

Важливо! Рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу ослабленим пацієнтам, пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту у ремісії, людям похилого віку або з низькою масою тіла. Приймати Диклоберл слід впродовж найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів.

Диклоберл під час вагітності може бути призначений у перших двох триместрах, але тільки якщо очікувана користь матері перевищує потенційні ризики для плода. Дозування має бути якомога найменшим, а період прийому препарату настільки коротким, щоб вдалося досягти бажаного результату, проте уникнути негативного впливу на стан плода. У ІІІ триместрі Диклоберл не призначають.

Застосування Диклоберлу при ГВ (грудному вигодовуванні) не рекомендовано, оскільки диклофенак у незначній кількості проникає у грудне молоко. Якщо лікування життєво необхідне, дитину тимчасово переводять на штучне вигодовування.

Як і інші НПЗЗ, диклофенак може знижувати здатність жінки до зачаття, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність.

Препарат може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів (їхню здатність "склеюватися" між собою), тому пацієнти з порушеннями зсідання крові повинні перебувати під ретельним наглядом. Саме пригнічення тромбоцитарної агрегації є небезпечним розвитком кровотеч при застосуванні диклофенаку.

При тривалому застосуванні препарату Диклоберл слід регулярно перевіряти функцію нирок та показники крові.

Докладніше про особливості застосування препарату можна дізнатися з офіційної інструкції (див. розділ «Особливості застосування»).

Серед симптомів побічних ефектів Диклоберлу, що часто зустрічаються, в інструкції перераховані:

• порушення роботи ШКТ – диспептичні явища, анорексія (відсутність апетиту), розлад випорожнень, здуття живота, біль у животі, виразка, перфорація, кровотеча (іноді летальна, особливо у людей похилого віку);
• гіперчутливість до препарату – свербіж шкіри, поява червоних плям, кропив'янка;
• порушення з боку серцево-судинної системи – артеріальна гіпертензія (підвищений тиск);
• порушення з боку нервової системи – головний біль, запаморочення, переднепритомний стан, підвищена збудливість або, навпаки, сонливість;
• порушення роботи печінки – тяжкість у правому підребер'ї, гіркота у роті, нудота, пожовтіння склер.

Побічні ефекти однакові для всіх форм препарату: Диклоберл свічки, капсули Ретард, таблетки. Якщо Диклоберл застосовується у розчині для ін'єкцій, також можлива поява болючості та ущільнення у місці уколу.

Важливо! Результати численних клінічних досліджень показали, що застосування Диклоберлу у будь-якій лікарській формі підвищує ймовірність розвитку серцевої аритмії, гострого інфаркту міокарда або ішемічного інсульту, особливо при тривалому застосуванні вищих добових дозувань.

Про інші побічні ефекти можна дізнатися з офіційної інструкції до препарату (див. розділ «Побічні ефекти»).

Приймяння їжі клінічно не впливає на всмоктування і системну біодоступність капсул Диклоберл Ретард, а біодоступність таблеток дещо знижує. Але натще приймати препарат не рекомендується, щоб не посилити негативний вплив на шлунок.

При одночасному вживанні препарату Диклоберл та алкоголю зростає ризик побічних реакцій, особливо з боку шлунково-кишкового тракту, центральної нервової системи та печінки. Тому Диклоберл з алкоголем поєднувати категорично не рекомендується.

Одночасне застосування диклофенаку з іншими НПЗЗ, зокрема ацетилсаліциловою кислотою (Аспірин та ін.) може підвищити ризик шлунково-кишкових виразок і кровотечі через взаємно підсилюючу дію. Тому одночасне застосування Диклоберлу з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується.

Одночасне лікування диклофенаком і кортикостероїдами підвищує ризик шлунково-кишкових виразок або кровотеч.

За одночасного застосування з диклофенаком антидепресантів з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) також підвищується ймовірність шлунково-кишкових виразок і кровотеч.

Паралельне лікування калійзберігаючими діуретиками (сечогінними засобами, які не виводять калій з організму), циклоспорином, такролімусом або триметопримом може спричинити підвищення рівня калію в сироватці крові. Тому таким пацієнтам слід проводити моніторинг рівня калію у крові.

Рекомендується бути обережним при паралельному лікуванні Диклоберлом і антитромботичними засобами або антикоагулянтами (наприклад, варфарином), оскільки їхня дія може посилитися. Це може призвести до патологічного зниження зсідання крові та загрози кровотеч.

Дізнатися про взаємодії Диклоберлу з іншими препаратами можна з офіційної інструкції (див. розділи «Взаємодії з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

Специфічних проявів передозування диклофенаку не описано.

Можлива поява таких симптомів:

• з боку ЦНС – головний біль, запаморочення, збудження, сонливість, шум у вухах і непритомність, м'язові судоми у дітей, кома;
• з боку шлунково-кишкового тракту – у разі тяжкої інтоксикації можливі біль у животі, діарея, нудота та блювання, шлунково-кишкова кровотеча, порушення функції печінки та/або нирок, гостра ниркова недостатність, ураження печінки.

У важких випадках можливе різке зниження тиску, пригнічення дихання та ціаноз, кома.

Диклофенак натрію досить швидко виводиться з організму. У разі випадкового прийому надто високої дози Диклоберлу слід прийняти активоване вугілля.

Впродовж 1 години після токсичної дози препарату може бути ефективним промивання шлунка.

У разі частих чи тривалих судом внутрішньовенно вводять діазепам.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище ніж 25° С.

• Державний реєстр лікарських засобів України – Диклоберл Ретард
• Єдиний довідник ліків в Україні – Диклоберл
• PubMed, Efficacy and safety of topical NSAIDs in the management of osteoarthritis: Evidence from real-life setting trials and surveys