Диклоберл

Список, від чого допомагає Диклоберл, досить великий. До нього входять як запальні, так і дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату, а також інші захворювання, що протікають із больовим синдромом та запаленням. Найбільш ефективний Диклоберл за таких патологій:

• ревматоїдні захворювання – артрит, спондиліт, остеоартрит, спондилоартрит;
• проблеми з м'язами та/або суглобами – тендиніт, тендовагініт, періартрит, бурсит;
• біль, спричинений травмою, переломом, розтягненням, вивихом;
• больовий синдром після операції, ортопедичних чи стоматологічних втручань;
• біль у хребетному стовпі різного походження;
• гострий напад подагри;
• мігрень.

Крім того, добре себе зарекомендував Диклоберл при запаленні яєчників (аднекситі) та менструальних болях.

В інструкції із застосування Диклоберлу вказано ще одне застосування препарату. Його можна використовувати у комплексному лікуванні тяжкої ЛОР-патології, що протікає з вираженим запаленням та больовою симптоматикою (отит, фаринготонзиліт).

Диклоберл при геморої, проктиті та інших запальних захворюваннях кишечника не призначається, тому що ці стани належать до протипоказань для його застосування.

Важливо: таблетки, уколи та свічки Диклоберл 100 застосовуються за однакових патологічних станів, проте їх не використовують у лікуванні дітей та підлітків молодше 18 років. Виняток становлять ректальні свічки Диклоберл 50, які можна застосовувати у лікуванні дітей віком від 14 років.

Дозування, кратність і тривалість застосування Диклоберлу в першу чергу залежать від тяжкості захворювання, а також від динаміки стану у відповідь на лікування. Починають терапію завжди з мінімального дозування, яке за необхідності поступово збільшують до досягнення необхідного результату.

Уколи Диклоберл N75 роблять одноразово у кількості 75 мг (1 ампула). Якщо досягнутий результат недостатній і біль не йде, через 2-3 години можна повторити ін'єкцію в тій же дозі. Альтернативою повторного парентерального введення препарату може стати прийом таблеток / капсул Диклоберл, або застосування ректальних свічок Диклоберл.

В інструкції із застосування щодо того, як колоти Диклоберл, вказано, що це можна робити лише внутрішньом'язово. Причому важливо знати, куди і як колоти уколи Диклоберл – це роблять строго у верхній квадрант сідниці, використовуючи довгі голки для глибоких ін'єкцій. В іншому випадку можливий розвиток паралічів, парестезій та слабкості м'язів.

Важливо: дозування Диклоберлу має не перевищувати 150 мг на добу, незалежно від того, яка лікарська форма застосовувалася і чи до кінця куповані болючі відчуття.

Застосування Диклоберлу в таблетках залежить від проблеми, яку необхідно вирішити за їхньою допомогою:

• У разі не дуже виражених больових явищ або при тривалому курсі лікування не рекомендується перевищувати добову дозу в 75-100 мг диклофенаку натрію, яку слід розділити на 2-3 прийоми. Якщо таблетки приймаються від нічних болів або для усунення скутості вранці, таблетований Диклоберл можна доповнювати ректальними свічками, суворо стежачи за дотриманням рекомендованої добової дози.
• При вираженому больовому синдромі у перші дні менструації дозування може коливатися від 50 до 150 мг на добу, залежно від індивідуальної реакції організму. За необхідності дозу можна поступово збільшити до 200 мг на добу. Лікування Диклоберлом слід розпочинати у міру виникнення болю та продовжувати ще кілька днів, залежно від ефекту.

Застосування Диклоберлу ретард у капсулах загалом аналогічно до таблетованого препарату. Існують деякі правила, що стосуються як капсул, так і таблеток:

• рекомендована доза становить 100 мг на добу (1 капсула), особливо якщо потрібне тривале лікування;
• при короткочасному лікуванні Диклоберлом можна пити від 75 до 150 мг на добу, залежно від виразності запалення та больових відчуттів;
• якщо Диклоберл застосовується з метою усунення нічного болю або ранкової скутості, препарат п'ють під час вечері, але не більше ніж 150 мг на добу;

Якщо лікування таблетками Диклоберл або капсулами Диклоберл ретард потребує пацієнт з неконтрольованою гіпертонією або іншими серцево-судинними проблемами, добова доза має бути знижена до 100 мг або менше, особливо у разі тривалого застосування препарату (понад 1 місяць).

Важливо: Диклоберл у таблетках або капсулах приймають під час їди, не розжовуючи та запиваючи половиною склянки чистої води.

В інструкції із застосування Диклоберлу вказується можливість тривалого лікування препаратом. У деяких випадках курс прийому ліків у вигляді таблеток або капсул може досягати 4 тижнів. Однак тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами, у тому числі Диклоберлом, може призвести до розвитку побічних ефектів, тому рекомендувати застосування Диклоберлу має право лише фахівець після ретельного обстеження пацієнта.

Важливо: Диклоберл в уколах не застосовують довше двох днів. Якщо потрібна більш тривала терапія, переходять інші форми препарату – капсули, таблетки чи ректальні свічки.

У цілому ліки добре переноситься пацієнтами, побічні ефекти виникають нечасто. Більшість "побічок" розвиваються лише за наявності непереносимості препарату, у разі прийому медикаменту у кількості, що перевищує рекомендовану добову дозу, або за тривалого застосування Диклоберлу.

Серед симптомів побічних дій Диклоберлу, що зустрічаються найчастіше, в інструкції перераховані:

• гіперчутливість до препарату – свербіння шкіри, поява червоних плям, кропив'янка;
• головний біль, запаморочення, переднепритомний стан, підвищена збудливість або, навпаки, сонливість;
• порушення роботи ШКТ – диспепсичні явища, анорексія (відсутність апетиту), розлади випорожнень, невеликі кровотечі, здуття живота, метеоризм;
• порушення роботи печінки – тяжкість у правому підребер'ї, гіркота в роті, нудота, пожовтіння склер.

Якщо Диклоберл застосовується в розчині для ін'єкцій, можлива поява болю та ущільнення у місці уколу.

Важливо: результати численних клінічних досліджень переконливо показали, що застосування Диклоберлу у будь-якій лікарській формі підвищує ймовірність розвитку серцевої аритмії, гострого інфаркту міокарда або ішемічного інсульту, особливо у випадках тривалого застосування вищих добових дозувань.

Одноразовий прийом Диклоберлу спільно з алкоголем, як правило, не викликає побічних ефектів, хоча й можуть виникнути неприємні відчуття у шлунку, особливо якщо використовувалися пероральні форми препарату.

Зазвичай симптоматика обмежується нудотою та несильними болями в епігастральній ділянці. Тим не менш, зловживання алкоголем на тлі лікування Диклоберлом з великою ймовірністю призведе до розвитку небажаних ефектів. Найбільш частими серед них будуть виразка слизової оболонки шлунка та шлунково-кишкові кровотечі. Крім того, поєднання Диклоберлу з алкоголем може викликати головний біль, слабкість, непритомність.

В інструкції із застосування Диклоберлу вказується, що у перших двох триместрах вагітності жінка може приймати цей медикамент, якщо його призначив лікар.

Дозування має бути за можливістю мінімальним, а час прийому препарату настільки коротким, щоб вдалося досягти бажаного результату, але при цьому уникнути негативного впливу на стан плода. Можливі патології плода під впливом високих доз диклофенаку – передчасне закриття аортальної протоки та вади розвитку передньої черевної стінки.

Крім цього, неправильне застосування Диклоберлу при вагітності (особливо на пізніх термінах) може викликати викидень або пригнітити скорочувальну здатність матки, що призведе до затримки самостійного розродження або подовження часу пологів.

Через вказані причини лікування Диклоберлом під час вагітності (в 1 та 2 триместрах) допускається, якщо очікувана користь для жінки вища за можливий ризик для плода. У 3 триместрі відбувається активне формування внутрішніх органів, тому щоб уникнути вад їхнього розвитку, Диклоберл не призначають.

Призначення Диклоберлу при ГВ (грудному вигодовуванні) можливе, тому що диклофенак натрію хоча й потрапляє в грудне молоко, але його кількості настільки малі, що не становлять небезпеки для здоров'я немовляти.

Ревмоксикам, як і Диклоберл, належить до НПЗЗ, проте його діюча речовина – мелоксикам. Ревмоксикам випускається у вигляді таблеток, розчинів для ін'єкцій та ректальних супозиторіїв, що дозволяє підібрати найбільш ефективну форму для усунення хворобливих явищ за максимально короткий термін.

У цілому Ревмоксикам та Диклоберл «працюють» за схожим механізмом, але спектр показань Ревмоксикаму є більш обмеженим. Ці ліки використовуються для усунення больового синдрому та запалення при ураженнях опорно-рухової системи – ревматоїдному артриті, остеоартрозі, анкілозуючому спондиліті.