Флоксан

Препарат Флоксан випускається у формі таблеток по 200 мг і 400 мг.

Виробник ліків – Мустафа Невзат Ілач Санаї А.Ш. (Туреччина).

Інструкція повідомляє, що цей антибіотик ефективний тільки щодо чутливих до нього бактерій. Основні показання до призначення Флоксану:

• інфекційні ураження дихальних шляхів і ЛОР-органів (наприклад, синусити, отити, бактеріальні бронхіти);
• бактеріальні інфекції сечовивідних шляхів і нирок (уретрити, цистити, пієлонефрити, в тому числі ускладнені);
• змішані статеві інфекції (наприклад, гонорея і хламідіоз);
• ураження шкіри і м'яких тканин, викликані бактеріями.

Таблетки Флоксан не слід розжовувати – їх ковтають цілими і запивають водою. Препарат можна приймати як до їжі, так і після.

Добову дозу Флоксану і тривалість терапії лікар визначає індивідуально – залежно від тяжкості захворювання, збудника, маси тіла та індивідуальних особливостей пацієнта.

Рекомендовані «середні» дозування антибіотика – 400 мг на добу в 2 прийоми, суворо дотримуючись інтервалу 12 годин. Однак інструкція повідомляє, що добову дозу ліків можна збільшити до 600-800 мг в наступних ситуаціях:

• при важких інфекційних захворюваннях;
• у пацієнтів з великою масою тіла.

Тривалість курсу терапії в середньому становить 7-10 днів. Однак вона може варіюватися – наприклад, гостру неускладнену гонорею лікують антибіотиком за 1 день, а простатит, викликаний кишковою паличкою – протягом 6 тижнів.

Зверніть увагу: при порушеннях роботи печінки не можна приймати більше 400 мг офлоксацину на добу.

При нирковій недостатності добова доза антибіотика залежить від рівня кліренсу креатиніну:

• 50-20 мл/хв – 100 мг на добу;
• менше 20 мл/хв – по 100 мг на добу через день.

Важливо! Дітям Флоксан не призначають.

Флоксан не призначають при таких захворюваннях і станах:

• епілепсії;
• ураженнях головного мозку, при яких знижується судомний поріг (наприклад, запальних захворюваннях, після перенесеного інсульту або черепно-мозкової травми);
• тендинітах (запаленнях сухожиль) в минулому;
• недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Важливо! Флоксан (офлоксацин) протипоказаний пацієнтам з низьким рівнем цукру в крові (некомпенсованою гіпоглікемією), подовженням інтервалу QT, які приймають ліки від аритмії (IA і III класу). Також він заборонений до застосування в дитячому віці (пацієнтам молодше 18 років), вагітним і годуючим жінкам.

Якщо це можливо, перед початком лікування офлоксацином рекомендується провести бакпосів біологічної рідини (наприклад, сечі) для точного визначення збудника хвороби і його чутливості до препарату.

Зверніть увагу: в період прийому Флоксану дуже важливо вживати достатню кількість рідини.

Пацієнтам з порушеною роботою нирок або печінки офлоксацин слід призначати з обережністю. При нирковій недостатності зазвичай потрібна корекція дозування через уповільнене виведення препарату. Також слід враховувати можливість погіршення функції печінки, особливо у пацієнтів із супутніми захворюваннями цього органу.

Важливо! Описані випадки фульмінантного (блискавичного) гепатиту при застосуванні фторхінолонів, включаючи офлоксацин, – аж до розвитку печінкової недостатності з летальним результатом. Саме тому при появі таких симптомів, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж шкіри та болісність у животі, прийом препарату необхідно припинити і негайно звернутися до лікаря.

Як і будь-який антибіотик, офлоксацин може спровокувати розвиток діареї, викликаної Clostridium difficile (псевдомембранозний коліт). При підозрі на це ускладнення Флоксан слід негайно відмінити і почати відповідне лікування (наприклад, ванкоміцином або метронідазолом). У таких випадках протипоказані препарати, що уповільнюють перистальтику кишечника (лоперамід).

Під час терапії офлоксацином слід уникати впливу прямих сонячних променів і УФ-випромінювання (наприклад, у солярії), оскільки можливий розвиток фотосенсибілізації. При виникненні реакції на зразок сонячного опіку лікування необхідно припинити.

На тлі прийому фторхінолонів, включаючи офлоксацин, можливий розвиток важких алергічних і анафілактоїдних реакцій – аж до анафілактичного шоку. Важку реакцію може спровокувати навіть перша доза. При появі симптомів гіперчутливості антибіотик негайно скасовують.

Детальніше особливості застосування офлоксацину описані в інструкції.

На тлі прийому цього ліки можуть розвиватися різні небажані реакції. До них відносяться:

• частішання серцебиття;
• зниження артеріального тиску;
• порушення серцевого ритму;
• головні болі і запаморочення;
• безсоння або, навпаки, сонливість;
• неспокій і збудження;
• м'язові судоми;
• порушення координації, нестійка хода;
• галюцинації;
• поява суїцидальних думок;
• відсутність апетиту;
• нудота і блювота;
• болі в животі;
• розлад шлунку (діарея);
• підвищення рівня АЛТ і АСТ (печінкових ферментів), білірубіну;
• холестатична жовтяниця;
• запалення печінки (гепатит);
• запалення сухожиль (тендиніт);
• зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитів, еритроцитів;
• порушення слуху;
• кашель та інші.

Детальніше про можливі побічні ефекти Флоксану описано в інструкції із застосування.

Їжа не впливає на ефективність та переносимість офлоксацину, тому таблетки Флоксан можна пити незалежно від їжі.

Інструкція попереджає, що при одночасному застосуванні антибіотика з барбітуратами, включаючи анестетики, а також з антигіпертензивними засобами можливе різке зниження артеріального тиску.

Не рекомендується комбінувати офлоксацин з ліками, що подовжують інтервал QT – антиаритміками класів IA (наприклад, хініном, прокаїнамідом) і III (аміодароном, соталолом), а також трициклічними антидепресантами та антибіотиками з групи макролідів (наприклад, азитроміцином, кларитроміцином).

Зверніть увагу: при поєднанні офлоксацину з нестероїдними протизапальними засобами, похідними нітроімідазолу та метилксантинами підвищується ризик розвитку судом (через зниження судомного порогу).

Цей антибіотик, як і інші хінолони, здатний інгібувати активність ферментів цитохрому P450. У зв'язку з цим може сповільнюватися виведення препаратів, що метаболізуються через цю систему, – циклоспорину, теофіліну, метилксантинів і варфарину. Це може збільшувати їх концентрацію в крові та підвищувати ризик побічних ефектів.

При поєднанні офлоксацину з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином) потрібен регулярний контроль показника МНО (можливе його підвищення).

Одночасний прийом Флоксану з антацидами (що містять кальцій, магній або алюміній), препаратами заліза, сукральфатом і полівітамінами з цинком знижує біодоступність антибіотика. Щоб уникнути цього, рекомендується дотримуватися інтервалу не менше двох годин між прийомами офлоксацину і зазначених засобів.

Також можливі коливання рівня глюкози в крові (як підвищення, так і зниження) при сумісному застосуванні офлоксацину з інсуліном і цукрознижуючими ліками. Особливо актуально це для комбінації з глібенкламідом.

Детальніше взаємодія Флоксану (офлоксацину) з іншими лікарськими засобами описана в офіційній інструкції із застосування.

Інструкція попереджає, що при передозуванні офлоксацину можливий розвиток ряду небажаних симптомів – запаморочення, сплутаність свідомості, загальмованість, нудота, блювання і судоми. Також можуть виникати ерозійні ураження слизових оболонок.

Специфічного антидоту у офлоксацину не існує. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз при передозуванні неефективні. В якості першої допомоги проводять промивання шлунка і посилену гідратацію. Також призначається дезінтоксикаційна, десенсибілізуюча і симптоматична терапія з урахуванням можливих порушень з боку внутрішніх органів.

Важливо! При передозуванні значно підвищується ризик подовження інтервалу QT, тому таким пацієнтам необхідний контроль ЕКГ.

Таблетки Флоксан слід зберігати в темному місці при температурі не вище 25 ^оС поза доступом дітей.

• Нормативно-директивні документи МОЗ
• Державний реєстр лікарських засобів
• Єдиний довідник ліків в Україні