Іринотекан

Іринотекан випускається у формі концентрату для приготування розчину для інфузій по 20 мг в 1 мл у флаконах по 2 мл, 5 мл або 15 мл (40 мг, 100 мг або 300 мг діючої речовини відповідно).

Іринотекан є напівсинтетичним похідним камптотецину, він пригнічує активність ферменту ДНК-топоізомерази I і таким чином чинить потужну протипухлинну дію.

Основні показання до застосування цього ліки:

• поширений рак товстої та / або прямої кишки – Іринотекан може використовуватися в комбінації з 5-фторурацилом (5-ФУ) і фолієвою кислотою (ФК) у пацієнтів, які раніше не отримували хіміотерапію, або самостійно, якщо 5-фторурацил не проявив достатньої ефективності;
• метастатичний колоректальний рак – онкологи призначають Іринотекан у комбінації з бевацизумабом, 5-фторурацилом і фолієвою кислотою як терапію першої лінії або з цетуксимабом (при метастатичному раку з диким типом гена KRAS). Також використовується схема «іринотекан + капецитабін», за показаннями вона може бути доповнена бевацизумабом.

Спосіб введення Іринотекану – інфузія в центральну або периферичну вену.

Розчин для інфузій повинен готуватися в асептичних умовах, при виявленні будь-якого осаду після розведення концентрату його слід обов'язково утилізувати.

Для приготування розчину Іринотекан каліброваним шприцом відміряють необхідну кількість концентрату і вводять в інфузійний мішок об'ємом 250 мл / флакон з 0,9% розчином NaCl або 5% розчином глюкози.

Рекомендовані дозування антинеопластичного препарату згідно з інструкцією:

• монотерапія іринотеканом – 350 мг/м2 внутрішньовенно інфузійно протягом 30-90 хвилин 1 раз на 3 тижні;
• комбінована хіміотерапія «іринотекан + 5-ФУ + ФК» – 180 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю 30-90 хвилин 1 раз на 14 днів (5-фторурацил і фолієву кислоту вводять після інфузії іринотекану).

Особливості підбору дози протипухлинного лікарського засобу та корекції терапії при появі побічних ефектів Іринотекану детально описані в інструкції із застосування.

Важливо! Лікування продовжують до тих пір, поки прогресує захворювання, або до появи симптомів неприпустимої токсичності препарату.

Іринотекан не використовується при наступних захворюваннях або станах:

• індивідуальна гіперчутливість пацієнта до основної діючої речовини та / або допоміжних компонентів ліків;
• вагітність і період грудного вигодовування;
• хронічні запальні процеси в травному тракті, обструкція кишечника (кишкова непрохідність);
• виражена недостатність кісткового мозку;
• гіпербілірубінемія (підвищення рівня білірубіну в 3 рази і більше від верхньої межі норми);
• загальний стан пацієнта більше 2 балів (за класифікацією ВООЗ).

Також іринотекан не можна застосовувати одночасно з препаратами звіробою та живими атенуйованими вакцинами.

На тлі лікування Іринотеканом нерідко виникає таке побічне явище, як «відстрочена діарея». Зазвичай вона починається через добу і більше після інфузійного введення ліків. При розладі стільця пацієнти повинні негайно проконсультуватися з лікарем і почати відповідну терапію.

До групи ризику розвитку відстроченої діареї входять пацієнти:

• з індексом стану здоров'я 2;
• жінки;
• з гіперлейкоцитозом;
• яким раніше опромінювали область живота (проводили променеву терапію).

При появі першого епізоду діареї необхідно якомога більше пити (рідина обов'язково повинна містити електроліти), а також приймати протидіарейні препарати. Лікування зазвичай проводиться в тому відділенні, де пацієнту вводили Іринотекан, а після виписки пацієнт повинен отримати ліки від діареї (лоперамід), щоб почати приймати їх відразу, як тільки виникне така необхідність.

Важливо! Без лікування діарея може призвести до вираженого водно-електролітного дисбалансу і смерті.

Якщо розлад стільця супроводжується зниженням кількості нейтрофілів (нейтропенія), лікарі обов'язково доповнюють терапію лоперамідом антибіотиками широкого спектра дії.

У деяких випадках пацієнта необхідно госпіталізувати – наприклад, якщо діарея триває більше двох діб, незважаючи на лікування лоперамідом, супроводжується підвищенням температури або протікає настільки важко, що потрібна внутрішньовенна регідратація (інфузійне введення рідини).

Іринотекан може негативно впливати на систему крові – наприклад, зменшувати кількість нейтрофілів, які призначені для боротьби з інфекцією. При вираженій нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 1000 клітин / мм3 і лихоманці лікарі негайно починають антибіотикотерапію препаратами широкого спектру дії (ліки вводяться внутрішньовенно і в умовах стаціонару).

Зверніть увагу: при тяжких гематологічних розладах дозу іринотекану в подальшому зменшують. Для їх контролю і своєчасного виявлення пацієнт щотижня здає загальний аналіз крові.

Антинеопластичні препарати часто провокують нудоту і блювоту. З профілактичною метою вони повинні отримувати протиблювотні ліки перед кожним введенням Іринотекану.

Перед початком терапії і протягом усього її періоду необхідно регулярно контролювати рівень білірубіну в крові.

Найбільш поширені побічні ефекти Іринотекану – відстрочена діарея і зміни з боку системи крові (зниження кількості еритроцитів, тромбоцитів і нейтрофілів).

Зверніть увагу: ймовірність появи і тяжкість нейтропенії залежать від введеної дози ліків. Ця небажана реакція розвивається в середньому через 8 днів і носить оборотний характер.

Також до частих побічних ефектів ліків відноситься гострий холінергічний синдром тяжкого ступеня. Він проявляється звуженням зіниць, підвищеною пітливістю і посиленим слиновиділенням, болями в животі, ранньою діареєю.

Інші можливі побічні дії Іринотекану:

• астенія;
• підвищення температури тіла на тлі нейтропенії;
• закрепи;
• підвищення рівня білірубіну;
• тромбози та емболії;
• підвищення артеріального тиску;
• ішемія міокарда або його інфаркт;
• зниження апетиту;
• оборотне випадання волосся та інші.

Детальніше про побічні ефекти Іринотекану описано в інструкції із застосування.

Оскільки Іринотекан вводиться у вигляді внутрішньовенної інфузії, його ефективність та переносимість не залежать від їжі.

Фармакокінетика цього лікарського засобу не змінюється при одночасному його застосуванні з 5-фторурацилом і фолієвою кислотою, а також з бевацизумабом, однак це не виключає можливого підвищення токсичності такої терапії.

Важливо! При призначенні декількох протипухлинних засобів підвищується ризик мієлосупресії та інших побічних ефектів іринотекану.

Іринотекан слід з обережністю комбінувати з такими ліками:

• антагоністами вітаміну К – підвищується ризик кровотечі;
• імуносупресантами (наприклад, циклоспорином або такролімусом) – можливе надмірне пригнічення імунної системи, а також розвиток проліферації лейкоцитів;
• блокаторами нейром'язової передачі – така комбінація може збільшувати тривалість нейром'язової блокади, викликаної суксаметонієм.

Детальніше взаємодія іринотекану з іншими лікарськими засобами описана в інструкції із застосування.

Інструкція попереджає, що перевищення рекомендованої дози в 2 рази може призвести до смерті пацієнта. До найбільш значущих побічних реакцій відносяться виражена нейтропенія і важка діарея.

В даний час антидоту для іринотекану не існує. При появі діареї слід негайно розпочати відповідну терапію, щоб запобігти зневодненню та інфекційним ускладненням.

Концентрат для приготування розчину для інфузій Іринотекан слід зберігати в сухому місці при температурі не вище 25 оС поза доступом дітей. Заморожувати його не можна.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні