Ендоксан - інструкція, склад, спосіб застосування

В аптеках України Ендоксан представлений у двох лікарських формах:

• порошок для приготування ін'єкційного розчину у флаконах із вмістом діючої речовини циклофосфаміду 200 мг, 500 мг і 1 г в одному флаконі;
• таблетки у цукровій оболонці, що містять 50 мг циклофосфаміду.

Виробник – Бакстер Онколоджі ГмбХ (Німеччина).

Для чого застосовується Ендоксан, повідомляє офіційна інструкція з його застосування.

Важливо! І у вигляді внутрішньовенних вливаннях, і у вигляді таблеток препарат застосовують переважно у складі комбінованої хіміотерапії, тобто разом з іншими препаратами для лікування раку (антинеопластичними засобами – протипухлинними цитостатиками).

Таблетки Ендоксан

У таблетованій формі ліки застосовують:

• для ад'ювантної терапії раку молочної залози після резекції пухлини або ампутації залози (мастектомії);
• у паліативній терапії раку молочної залози з метастазами;
• при аутоімунних захворюваннях із загрозливим життям прогресуванням – важких прогресуючих формах вовчакового нефриту та гранулематозу Вегенера. Важливо! У цих випадках лікування має проводитися лише під контролем лікаря, який має досвід подібної терапії та використання циклофосфаміду (Ендоксану).

Ін'єкційне введення

Внутрішньовенні вливання препарату призначаються у таких ситуаціях:

• гострий лімфобластний лейкоз – для індукції ремісії та у консолідуючій терапії;
• хвороба Ходжкіна – для індукції ремісії;
• при неходжкінських лімфомах (у цьому разі Ендоксан може застосовуватися не тільки у складі комбінованої терапії, а й як монотерапія – залежно від типу та стадії хвороби);
• при хронічному лімфоцитарному лейкозі (ХЛЛ) у разі відсутності ефекту стандартної терапії хлорамбуцилом / преднізоном;
• плазмоцитома – для індукції ремісії (у поєднанні з преднізоном);
• для ад'ювантної терапії раку молочної залози після резекції пухлини або ампутації залози (мастектомії);
• поширений рак молочної залози – у паліативній терапії;
• поширений рак яєчників;
• саркома Юінга;
• остеосаркома;
• нейробластома;
• рабдоміосаркома у дітей;
• дрібноклітинний рак легень;
• люпус-нефрит і гранулематоз Вегенера у важких прогресуючих формах.

Крім того, внутрішньовенні вливання Ендоксану показані у рамках підготовки до алогенної трансплантації кісткового мозку у таких випадках:

• тяжкі апластичні анемії – як монотерапія або у комбінаціях з антитромбоцитарним глобуліном;
• гострий мієлоїдний та гострий лімфобластний лейкоз, хронічний мієлоїдний лейкоз – у комбінаціях з опроміненням всього тіла або з бусульфаном.

Дозування підбирається лікарем-онкологом індивідуально для кожного пацієнта, залежно від діагнозу та мети лікування.

Дози для дорослих і дітей зазвичай ідентичні.

Важливо! Для пацієнтів з порушеннями функції нирок (будь-якого ступеня) та/або тяжкою печінковою дисфункцією потрібне зниження дозування.

Режим дозування за різних діагнозів детально розписаний в офіційній інструкції щодо застосування препарату. Самостійно використовувати Ендоксан у будь-якій формі категорично заборонено.

Важливо! При призначенні Ендоксану необхідно враховувати його можливі небажані взаємодії з іншими ліками. Докладний список таких взаємодій міститься у відповідному розділі інструкції.

Важливо! Під час застосування препарату пацієнтам заборонено їсти грейпфрути або пити грейпфрутовий сік. Крім того, слід утриматися від вживання алкоголю, оскільки він знижує терапевтичний ефект препарату, а також посилює деякі його побічні ефекти (нудоту та блювання).

Вкрай важливо вчасно приймати протиблювотні препарати, а також підтримувати гігієну ротової порожнини, щоб уникнути розвитку стоматиту (мукозиту ротової порожнини) або для зменшення його симптомів.

Препарат у будь-якій формі (таблетки, внутрішньовенні вливання) протипоказаний за таких захворювань і станів, як:

• індивідуальна чутливість до циклофосфаміду, його метаболітів або допоміжних речовин у складі ліків;
• тяжкі порушення функції кісткового мозку, включаючи мієлосупресію, особливо у пацієнтів, які раніше отримували терапію цитотоксичними препаратами та/або радіотерапію;
• запалення сечового міхура (цистит);
• непрохідність сечовивідних шляхів, порушення відтоку сечі;
• будь-які інфекції в активній формі;
• вагітність і грудне вигодовування (ГВ).

Важливо! Якщо планується підготовча терапія Ендоксаном перед алогенною трансплантацією кісткового мозку, необхідно заздалегідь з'ясувати специфічні протипоказання щодо її проведення (вік 50-60 років, метастази у кістковому мозку та ін.).

Як і будь-який протипухлинний цитотоксичний препарат для хіміотерапії онкологічних захворювань, циклофосфамід (Ендоксан) має величезну кількість особливостей застосування. Нижче представлені лише деякі з них, а інші докладно описані в офіційній інструкції до ліків.

Фактори ризику токсичного впливу препарату та їх віддалені наслідки можуть бути протипоказаннями до застосування Ендоксану, якщо він не застосовується для лікування захворювання, що загрожує життю. У таких випадках необхідна індивідуальна оцінка співвідношення потенційного ризику та очікуваної користі.

Ліки слід з крайньою обережністю застосовувати для ослаблених і літніх пацієнтів, а також для тих, хто попередньо пройшов курс радіотерапії.

Необхідно ретельне медичне спостереження, якщо у пацієнта ослаблений імунітет, є цукровий діабет, хронічні захворювання печінки та/або нирок та/або серця.

Важливо! У пацієнтів із діабетом під час лікування циклофосфамідом необхідно проводити ретельний моніторинг метаболізму глюкози.

Вкрай важливо вчасно приймати протиблювотні препарати, а також підтримувати гігієну ротової порожнини, щоб уникнути розвитку стоматиту (мукозиту ротової порожнини) або для зменшення його симптомів.

Під час лікування Ендоксаном існує ризик розвитку:

• анафілактичних реакцій, перехресної чутливості з іншими алкілуючими засобами;
• мієлосупресії, імуносупресії, інфекцій;
• токсичного впливу на нирки та сечовидільну систему;
• кардіотоксичності (токсичність для серця);
• легеневої токсичності;
• вторинних злоякісних новоутворень;
• венооклюзійної хвороби печінки (ВОХП)
• генотоксичності. Препарат чинить генотоксичну і мутагенну дію на соматичні клітини та чоловічі та жіночі гамети. Під час лікування жінки мають уникати вагітності, а чоловіки – зачаття. Чоловікам необхідно почекати щонайменше півроку після закінчення лікування циклофосфамідом, перш ніж робити спроби зачаття дитини;
• негативного впливу на фертильність. Препарат пригнічує овогенез і сперматогенез, що може призвести до стерильності в осіб обох статей.

Ці та інші небезпечні й специфічні особливості застосування Ендоксану докладно описані в офіційній інструкції щодо його застосування.

Як і будь-який протипухлинний цитотоксичний препарат для хіміотерапії онкологічних захворювань, циклофосфамід (Ендоксан) здатний надавати побічні дії різного ступеня тяжкості.

Найчастіше побічні ефекти проявляються у вигляді:

• розвитку інфекцій;
• мієлосупресії;
• лейкопенії, нейтропенії, тромбоцитопенії, агранулоцитозу, анемії, панцитопенії, зниження рівня гемоглобіну, фебрильної нейтропенії та нейтропенічної лихоманки;
• імуносупресії (пригнічення імунітету);
• анорексії (відсутності апетиту);
• стоматиту. Вкрай важливо вчасно приймати протиблювотні препарати, а також підтримувати гігієну ротової порожнини, щоб уникнути розвитку стоматиту (мукозиту ротової порожнини) або для зменшення його симптомів;
• діареї чи запору;
• нудоти. блювання;
• порушення функції печінки;
• алопеції (випадання волосся);
• циститу, мікро- та макрогематурії, геморагічного циститу (зокрема зі смертельним наслідком в окремих випадках);
• порушення сперматогенезу;
• підвищення температури, ознобу, астенії, підвищеної стомлюваності, загального дискомфорту, запалення слизових оболонок.

Побічні ефекти, що розвиваються нечасто, рідко, дуже рідко або з невідомою частотою, описані у відповідному розділі офіційної інструкції щодо застосування препарату.

Під час застосування Ендоксану пацієнтам заборонено їсти грейпфрути або пити грейпфрутовий сік.

На весь період лікування слід утриматися від вживання алкоголю, оскільки він знижує терапевтичний ефект препарату, а також посилює деякі його побічні ефекти (нудоту та блювання).

Ефективність циклофосфаміду (Ендоксану) може знижуватися за одночасного застосування:

• апрепітанта;
• бупропіону;
• бусульфану;
• ципрофлоксацину;
• хлорамфеніколу;
• флуконазолу, ітраконазолу;
• прасугрела;
• сульфонамідів;
• тіотепи;
• ондансетрону (зменшення AUC високих доз циклофосфаміду).

Дія циклофосфаміду (Ендоксану) може посилюватися, що збільшує концентрацію цитотоксичних метаболітів і здатне призводити до посилення побічних ефектів, при одночасному застосуванні:

• алопуринолу;
• хлоралгідрату;
• циметидину;
• дисульфіраму;
• гліцеральдегіду;
• індукторів печінкових в позапечінкових мікросомальних ферментів людини (ферментів цитохрому Р450 та ін.);
• інгібіторів протеази.

Ендоксан призначають з обережністю або не призначають взагалі при одночасному застосуванні:

• інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) – ризик лейкопенії;
• наталізумабу;
• паклітакселу – посилення гематотоксичності (токсичність для крові);
• тіазидних діуретиків;
• зидовудину;
• антрациклінів, цитарабіну, пентостатину, трастузумабу, променевої терапії зони серця – посилення кардіотоксичності (токсичність для серця);
• аміодарону, гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (Г КСФ), гранулоцитарно-макрофагального колонієстимулюючого фактора (ГМ КСФ) – посилення легеневої токсичності;
• амфотерицину, індометацину – посилення нефротоксичності (токсичність для нирок);
• азатіоприну – посилення гепатотоксичності (токсичність для печінки аж до некрозу печінки);
• бусульфану – підвищення ризику розвитку венооклюзійної хвороби печінки та мукозиту (стоматиту);
• інгібіторів протеази – підвищення ризику розвитку мукозиту (стоматиту);
• алопуринолу, гідрохлортіазиду – посилення мієлосупресивного ефекту;
• деяких інших ліків.

Інші лікарські взаємодії докладно описані у відповідному розділі офіційної інструкції щодо застосування препарату.

Передозування циклофосфаміду може спровокувати серйозні наслідки з проявами дозозалежної токсичної дії у вигляді:

• мієлосупресії;
• уротоксичносты;
• кардіотоксичності (у тому числі із серцевою недостатністю);
• хворобою печінкових вен;
• стоматиту.

Пацієнт, який отримав надмірну дозу препарату, потребує ретельного медичного спостереження щодо розвитку токсичних ефектів, включаючи гематотоксичність (токсичність для крові).

Специфічний антидот циклофосфаміду невідомий. Використовується діаліз.

Циклофосфамід та його метаболіти виводяться діалізом. При передозуванні, у тому числі внаслідок спроби суїциду або ненавмисного прийому надмірної дози, потрібен швидкий гемодіаліз.

Докладніша інформація про лікування передозування міститься в офіційній інструкції.

І таблетки, і порошок для приготування ін'єкційного розчину слід зберігати у недоступному для дітей місці за температури до 25 оС.

Важливо! При транспортуванні або зберіганні порошку для ін'єкцій він може розплавлятися через температурні коливання. Розплавлений циклофосфамід візуально відрізняється й виглядає як прозора або жовта в'язка рідина, яка зазвичай проявляється у зв'язаній фазі або у вигляді крапель на стінках флакона. Використовувати розплавлений циклофосфамід для приготування ін'єкційного розчину категорично заборонено.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• PubMed, Cyclophosphamide and cancer: golden anniversary
• Drugs.com, Cyclophosphamide (oral and injection)
• MedlinePlus, Cyclophosphamide

• Healthline, Cyclophosphamide | Side Effects, Warnings, Dosage, and More
• Health-ua.com, Практичний посібник з діагностики та лікування раку молочної залози Національної загальної мережі боротьби з злоякісними новоутвореннями (NCCN) США, 2009 р.