Лантус - інструкція, склад, спосіб застосування

Антидіабетичний препарат Лантус Солостар у шприц-ручці застосовують щодня одноразово в один і той самий час.

Дозування інсуліну Лантус залежить від індивідуальних особливостей перебігу цукрового діабету та переважаючого типу харчування, а також від психічного стану та рівня фізичного навантаження пацієнта.

Шприцом-ручкою можна ввести від 1 до 80 ОД інсуліну. При цьому інструкція із застосування препарату докладно описує, як користуватися шприц-ручкою та робити ін'єкції.

Препарат вводиться лише під шкіру, переважно в області черевної стінки. Однак, щоб уникнути локальної ліподистрофії (зменшення товщини або повного зникнення підшкірно-жирової клітковини), місця ін'єкцій рекомендується чергувати. Крім живота, ліки можна вводити в ділянки дельтовидного м'яза, плеча, передньої поверхні стегна або в сідницю.

Ліки зберігають у холодильнику, тому перед початком використання Лантусу шприц-ручку необхідно витримати деякий час при кімнатній температурі.

ВАЖЛИВО! Після використання картриджа шприц-ручка викидається, оскільки вона не призначена для повторного застосування.

Щоб запобігти інфікуванню шкіри в місцях уколів, рекомендується користуватися спеціальними одноразовими голками для шприц-ручок Лантус Солостар, які обов'язково підлягають заміні після кожного уколу, а самі шприц-ручки мають бути строго в індивідуальному користуванні.

Так, антидіабетичний препарат Лантус Солостар може викликати низку небажаних явищ, серед яких на перше місце виходить гіпоглікемія (сильне зниження цукру в крові). Зазвичай вона виникає:

• внаслідок неправильного підбору дози інсуліну;
• під час переходу з інсуліну тваринного походження на аналоги інсуліну людини;
• прийому деяких медикаментів;
• за наявності низки ендокринних захворювань.

Крім того, падіння рівня глюкози в крові може статися у таких випадках:

• під впливом стресу;
• внаслідок вживання спиртних напоїв;
• при пропуску їди або нераціональному харчуванні;
• при високих фізичних навантаженнях;
• при зміні місця застосування препарату.

До частих побічних реакцій на препарат також відносять жирову дистрофію або, навпаки, гіпертрофію жирової тканини, набряк, почервоніння, свербіж, запалення шкіри в місцях ін'єкцій. Що ж до проблем з боку імунної системи (генералізовані алергічні реакції) та органів зору, то вони зустрічаються нечасто або зрідка.

Жінки з гестаційним діабетом і діабетом, що виник до вагітності, потребують повноцінної корекції метаболічних процесів, тому застосування гіпоглікемічних засобів є обов'язковим.

При цьому в ході численних клінічних досліджень було встановлено, що інсулін Лантус Солостар не впливає ані на перебіг вагітності, ані на розвиток плода чи стан здоров'я дитини.

Тому препарат Лантус можна застосовувати під час вагітності (або грудного вигодовування), але з урахуванням термінів гестації (у 1-му триместрі та відразу після пологів потреба в інсуліні нижча, ніж у 2-му та 3-му триместрах).

Гіпоглікемічний препарат Туджео містить той самий інсулін гларгін, але сила його втричі вища, ніж у препарату Лантус (в 1 мл Туджео міститься 300 ОД інсуліну гларгіну, у той час як в 1 мл Лантусу його лише 100 ОД).

При цьому гларгін препарату Туджео поступово виділяється в депо підшкірно-жирової клітковини, що забезпечує плавну та більш тривалу дію (більше доби).

Препарат Туджео можна вводити вранці або ввечері (а не тільки вранці), він викликає менше збільшення маси тіла та не так часто провокує гіпоглікемічні стани.

Але вибирати між цими двома препаратами має лікар, а не сам пацієнт, оскільки самостійне призначення собі антидіабетичних засобів загрожує розвитком серйозних метаболічних порушень.

Левемір – це пролонгований інсулін, діюча речовина якого – інсулін детемір. У кожному мл розчину міститься 100 ОД інсуліну детемиру.

Але при цьому важливо пам'ятати, що 1 ОД інсуліну детеміру відповідає 1 МО людського інсуліну (а у Лантусі 1 ОД інсуліну гларгіну не еквівалентна 1 МО людського інсуліну).

Добова кратність введення Левеміру коливається від 1 до 2 ін'єкцій (це залежить від дози препарату, яка вводиться).

Також вигідно відрізняє Левемір те, що він не викликає збільшення маси тіла. До того ж, його можна поєднувати з прийомом таблетованих цукрознижувальних засобів.

Таким чином, у деяких випадках вибір між інсуліном Левемір і Лантус є очевидним для лікаря, та робиться з урахуванням індивідуальних потреб пацієнта та його загального стану здоров'я.