Лефлютаб - інструкція, склад, спосіб застосування

В аптеках України ліки представлені у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою і містять 10 мг або 20 мг лефлуноміда.

Виробники – фармацевтичні компанії Медак і Хаупт Фарма (Німеччина).

Лефлютаб застосовується для лікування активних форм:

• ревматоїдного артриту – хронічного запального захворювання суглобів, що супроводжується болем, набряком і обмеженням рухливості;
• псоріатичного артриту – запального захворювання суглобів, пов'язаного з псоріазом, що характеризується болями, набряками і шкірними висипаннями.

Механізм дії лефлуноміда заснований на інгібуванні (пригніченні) синтезу піримідинів, що призводить до зниження проліферації («розмноження») активованих лімфоцитів і зменшення запального процесу.

Препарат застосовується виключно у дорослих пацієнтів (віком від 18 років).

Інструкція із застосування лікарського засобу Лефлютаб рекомендує таку схему прийому:

• початкова (навантажувальна) доза: 100 мг 1 раз на день протягом перших 3 днів (на розсуд лікаря);
• підтримуюча доза: 20 мг 1 раз на день. У разі непереносимості підтримуючої дози можливе зниження до 10 мг на добу.

Ліки приймають незалежно від їжі.

Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 4-6 тижнів після початку лікування і може посилюватися протягом 4-6 місяців.

Лефлютаб не призначається пацієнтам віком до 18 років, а також протипоказаний при:

• гіперчутливості до лефлуноміду або інших компонентів препарату;
• вагітності та в період грудного вигодовування (ГВ). Важливо! Також заборонено призначати Лефлютаб жінкам репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції;
• тяжких порушеннях функції печінки;
• тяжких імунодефіцитних станах;
• тяжких інфекціях (у тому числі при туберкульозі та ін.);
• тяжких гіпопротеїнеміях;
• помірній та тяжкій нирковій недостатності.

Перед початком лікування необхідно:

• виключити наявність активної або латентної туберкульозної інфекції;
• провести тест на вагітність у жінок дітородного віку;
• оцінити функцію печінки та нирок, а також рівень артеріального тиску;
• припинити прийом усіх потенційно гепатотоксичних (токсичних для печінки) препаратів перед початком терапії лефлуномідом.

Під час лікування слід:

• регулярно контролювати рівень печінкових ферментів (АЛТ, АСТ) – щомісяця протягом перших 6 місяців, а потім кожні 6-8 тижнів;
• при підвищенні АЛТ більш ніж у 2-3 рази від верхньої межі норми – припинити застосування препарату і почати процедуру прискореного виведення лефлуноміда з організму;
• у разі появи симптомів інфекції – провести відповідне обстеження і, при необхідності, призупинити лікування Лефлютабом;
• жінкам дітородного віку обов'язково використовувати надійні методи контрацепції під час лікування і до завершення процедури прискореного виведення препарату після його відміни;
• регулярно вимірювати артеріальний тиск, оскільки лефлуноміда може його підвищувати;
• при появі кашлю та/або задишки – обстеження на предмет інтерстиціального ураження легень (у тому числі пневмоніту), оскільки є повідомлення про випадки такого ускладнення при терапії лефлуномідом.

Специфічні групи пацієнтів

Планування вагітності. Жінкам, які планують вагітність після закінчення курсу терапії, необхідно пройти процедуру прискореного виведення лефлуноміда з організму із застосуванням холестираміну (8 г 3 рази на добу протягом 11 днів) або активованого вугілля (50 г 4 рази на добу).

Тільки після підтвердження лабораторного зниження рівня активного метаболіту менше 0,02 мг/л (у двох аналізах з інтервалом не менше 14 днів) можна безпечно планувати зачаття.

Печінка. Лефлуномід протипоказаний при вираженій печінковій недостатності, оскільки його метаболіти виводяться переважно печінкою.

Нирки. При тяжких порушеннях функції нирок препарат не рекомендується через обмеженість даних і підвищений ризик накопичення діючої речовини.

Гіпопротеїнемія. Лефлуноміди інтенсивно зв'язуються з білками плазми. При тяжких формах гіпопротеїнемії може зростати концентрація активного метаболіту у вільній формі, що підвищує ризик токсичності.

Літній вік. Клінічно значущих відмінностей у безпеці та ефективності порівняно з молодшими пацієнтами не встановлено, але рекомендовано більш ретельний моніторинг.

Інші особливості застосування детально описані в офіційній інструкції до препарату.

Найчастіше побічні реакції на препарат проявляються у вигляді:

• діареї, нудоти;
• підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ);
• головного болю;
• шкірного висипу;
• алопеції (випадання волосся).

Більш рідкісні, але серйозні побічні ефекти:

• тяжкі інфекції;
• гепатотоксичність (токсичність для печінки), в тому числі розвиток печінкової недостатності;
• тяжкі шкірні реакції (наприклад, синдром Стівенса – Джонсона);
• панцитопенія, агранулоцитоз;
• інтерстиціальна хвороба легень.

При появі будь-яких побічних ефектів необхідно негайно звернутися до лікаря.

Прийом їжі не має значного впливу на абсорбцію та ефективність лефлуноміда – його можна приймати як під час їжі, так і натщесерце.

Вживання алкоголю категорично не рекомендується протягом усього періоду лікування, оскільки підвищується ризик гепатотоксичності. Навіть помірне вживання алкоголю може спровокувати серйозні порушення функції печінки, особливо при супутньому прийомі інших потенційно токсичних препаратів.

Лефлуномід (діюча речовина Лефлютаба) може вступати в значні взаємодії з рядом препаратів, впливаючи на їх ефективність та/або збільшуючи ризик побічних ефектів. Лікарські взаємодії:

• сумісне застосування з метотрексатом або іншими гепатотоксичними препаратами збільшує ризик ураження печінки;
• лефлуномід може підвищувати концентрацію варфарину та інших кумаринових антикоагулянтів – необхідний моніторинг МНО;
• при одночасному застосуванні з рифампіцином можливе збільшення концентрації лефлуноміда в крові;
• холестирамін і активоване вугілля прискорюють виведення лефлуноміда з організму;
• ципрофлоксацин, теофілін: як інгібітори CYP1A2 можуть потенційно взаємодіяти з лефлуномідом, посилюючи його ефект.

Важливо! Лефлуномід частково метаболізується в печінці. Його взаємодія з препаратами, що впливають на активність ферментів CYP, особливо CYP2C9, може змінити як його власну активність, так і активність інших лікарських засобів. Пацієнтам, які приймають препарати з вузьким терапевтичним діапазоном, що метаболізуються CYP2C9 (наприклад, фенітоїн, толбутамід), рекомендується контролювати їх рівень у плазмі при паралельній терапії лефлуномідом.

Вакцинація. Під час лікування лефлуномідом не рекомендується проведення вакцинацій живими ослабленими вакцинами через ризик генералізованої інфекції на тлі імуносупресії (пригнічення імунітету).

Якщо пацієнту планується вакцинація, її слід провести не пізніше ніж за 6 тижнів до початку терапії Лефлютабом або через кілька місяців після завершення курсу і проведення процедури виведення препарату.

Симптоми передозування:

• діарея;
• біль у животі;
• підвищення рівня печінкових ферментів;
• лейкопенія.

При передозуванні застосування препарату негайно припиняють і проводять процедуру прискореного виведення лефлуноміда за допомогою холестираміну або активованого вугілля.

Потім проводять симптоматичну терапію і моніторинг стану пацієнта.

Препарат зберігають при температурі до 25 °C в недоступному для дітей місці.

Берегти від вологи і прямого сонячного світла.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• PubMed, Leflunomide: Traditional immunosuppressant with concurrent antiviral effects
• Drugs.com, Leflunomide

• Health-ua.com, НПВП-ризики та вибір безпечної терапії