Лоперамід

В інструкції зазначено, що Лоперамід показаний для симптоматичного лікування гострої діареї дорослих і дітей віком від 12 років, а також для полегшення симптомів, спричинених синдромом подразненого кишківника діареї у дорослих, після встановлення первинного діагнозу лікарем.

Лоперамід приймають від проносу неінфекційної природи, при синдромі подразненого кишківника, для регуляції випорожнень у хворих з колостомою.

Доцільним є застосування Лопераміду при діареї, яка супроводжує постгастрорезекційний та постхолецистектомічний синдром, хронічні запальні захворювання кишківника (включно з лімфоцитарним та колагеновим колітом), синдром короткої кишки, цукровий діабет, інтенсивні фізичні навантаження («діарея бігунів»).

Лоперамід слід застосовувати обережно у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок уповільненого пресистемного метаболізму. Лоперамід протипоказаний пацієнтам з виразковим колітом у стадії загострення, колітом, пов'язаним з терапією антибіотиками широкого спектру дії, кишковою непрохідністю, у період вагітності та годування груддю, дітям до 12 років.

Згідно з інструкцією із застосування, Лоперамід дозволено дітям віком від 12 років.

При підозрі на пронос інфекційної природи не варто пити Лоперамід. При бактеріальній інфекції основне призначення проносу — виведення токсинів та продуктів інтоксикації. Лоперамід знижує швидкість проходження вмісту по кишківнику та збільшує період абсорбції води та електролітів, що у свою чергу може погіршити стан хворого та завдати шкоди.

Лоперамід — це не антибіотик, він не діє на бактерії жодним чином. Лоперамід усуває симптоми, не впливаючи на причину діареї. Ліки Лоперамід діють за рахунок зниження перистальтики кишківника та підвищення тонусу сфінктера заднього проходу.

Для полегшення симптомів діареї можна приймати Лоперамід з антибіотиками. Дані спостережень свідчать, що Лоперамід у поєднанні з антибіотиками прискорює одужання в середньому на 1 добу.

Також буває, що прийом Лопераміду протягом 2-х діб не дає позитивних результатів, тоді потрібно звернутися за медичною допомогою для встановлення причини проносу. Якщо буде підтверджено бактеріальну природу захворювання, то після Лопераміду призначають антибіотики. Лоперамід не повинен замінити антибіотики за такої необхідності.

Таблетки та капсули Лоперамід приймають внутрішньо, повністю і запивають достатньою кількістю води. Дозування Лопераміду не відрізняється для дітей та дорослих. Прийом починають із 4 мг (2 таблетки), потім після кожного рідкого випорожнення, по 2 мг (1 таблетка). Нема різниці, коли пити Лоперамід — до їди чи після. Максимальна добова доза становить 12 мг (6 таблеток).

Ефект від Лопераміда розвивається швидко протягом 4-6 годин. Його максимальна концентрація у крові реєструється через 6 годин після перорального прийому, період напіввиведення становить 17-40 годин.

Відповідно до інструкції із застосування Лопераміду, не рекомендується застосовувати його при вагітності. В інших джерелах можна зустріти інформацію про те, що Лоперамід суворо протипоказаний у І триместрі вагітності. У II-III триместрі Лоперамід може бути призначений вагітним, якщо користь для матері більша, ніж ризик для дитини. У разі діареї при вагітності необхідна консультація з лікарем для призначення відповідного лікування.

Лікування проносу при вагітності повинне включати регідратаційну терапію (сольові розчини для пероральної регідратації) та ентеросорбенти (смекта, ентеросгель, активоване вугілля). Зазвичай таке лікування дозволяє впоратися з діареєю протягом 2 діб. Якщо цього буде недостатньо, то можливо лікар призначить антибіотики для боротьби з інфекцією.

Виробник не рекомендує приймати Лоперамід при ГВ.

Внаслідок взаємодії Лопераміду з алкоголем можливе посилення побічних ефектів препарату. Алкоголь можна пити, якщо минуло 10 і більше годин після прийому Лопераміду.

Оскільки Лоперамід практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, його застосування не призводить до центральних побічних ефектів. Вкрай рідко при використанні Лопераміду виникають наступні побічні дії: алергічні реакції, головний біль, сухість у роті, закреп (лише 1,4% випадків).

Імодіум та Лоперамід — це препарати аналоги, вони містять ідентичну діючу речовину — лопераміду гідрохлорид у концентрації 2 мг. Правда, Імодіум доступний ще й у формі пігулок, які розчиняються в ротовій порожнині і не вимагають запивання водою, вважається, що ефект від таких пігулок настає швидше. Імодіум — препарат компанії Janssen-Cilag, Франція. Лоперамід — це препарат переважно українського виробництва (Київмедпрепарат, Здоров'я, Фармекс-груп). Вартість Лопераміда десь у 8 разів нижча за Імодіум.

І Ніфуроксазид і Лоперамід показані до застосування при діареї, але вони мають абсолютно різні механізми дії. Показанням для застосування Лопераміду є неінфекційні проноси або діареї при синдромі подразненого кишківника. Ніфуроксазид — це препарат із протимікробною дією, тобто він показаний при діареї, що спричинена бактеріями. 

Оскільки прийом Лопераміду можливий з антибіотиками, лікар може призначити одночасний прийом Лопераміду і Ніфуроксазиду, але комбінацію препаратів має визначати фахівець.