Магнію сульфат - інструкція, склад, спосіб застосування

Розрізняють дві лікарські форми сульфату магнію:

• порошок для перорального застосування (всередину) у розчиненому вигляді та для постановки клізм;
• розчин для ін'єкцій (250 мг/мл).

Випускають сульфат магнію такі фармкомпанії, як Віола, Галичфарм, Юрія-Фарм, Дарниця, Лекхім та інші.

Список того, від чого допомагає сульфат магнію, досить широкий. Залежно від способу введення відрізняються й показання до застосування.

Для чого призначають сульфат магнію в порошку

Сульфатний магнієвий порошок – лікарський засіб, який використовується для полегшення акту дефекації при запорах, а також як антидот для екстреної допомоги при отруєнні барієвою сіллю.

Для чого призначають сульфат магнію в ампулах

Список показань до застосування розчину магнію сульфату для ін'єкцій (парентеральної форми) значно ширший, ніж у порошку для прийому всередину. Дану форму призначають за таких захворювань і станів, як:

• різке підвищення артеріального тиску (гіпертонічний криз);
• порушення серцевого ритму з почастішанням скорочень серця;
• стенокардія напруги;
• судинний синдром;
• тяжкі ускладнення періоду вагітності (прееклампсія, еклампсія);
• запобігання передчасним пологам (у складі комплексної терапії);
• недостатній вміст магнію в організмі, а також збільшена потреба у ньому;
• отруєння солями барію та важких металів, зокрема свинцю, та ін.

Повний перелік показань міститься у відповідному розділі офіційної інструкції із застосування.

Дозування і режим прийому залежать від діагнозу та ступеня тяжкості симптомів.

Як приймати сульфат магнію в порошку

Для лікування запорів і отруєнь барієм використовується порошок магнію сульфату, з якого готують розчин для прийому всередину. Препарат підходить для лікування дорослих, а в педіатричній практиці застосовується лише після відповідної рекомендації лікаря та виключно для дітей віком від 6 років.

Як правильно розводити магнію сульфат при запорах, детально описано в інструкції. Дозування порошку становить від 10 до 30 г для дорослих і від 5 до 10 г для дітей. Необхідну дозу розводять у половині склянки води. Приймають препарат за 30 хвилин до їди або на ніч.

При хронічних запорах магнію сульфат можна як пити, так і використовувати приготовлений розчин для постановки клізм. Концентрація речовини для клізми має бути нижчою: 1 пакетик (10 г) порошку необхідно розчинити в 500 мл води.

При отруєнні барієм дозування для вживання всередину становить 20-25 г порошку, розведеного у 200 мл води.

Важливо! Як пити сульфат магнію і в якому дозуванні – визначає лікар. Але в жодному разі порошок не може бути рекомендований для постійного прийому.

Як застосовувати сульфат магнію у вигляді розчину для ін'єкцій

Застосовується для внутрішньом'язового чи внутрішньовенного (краплинного або струминного) введення. Дозування і періодичність введення препарату визначаються лікарем індивідуально для кожного пацієнта.

Важливо! Для внутрішньовенного введення вміст ампул розводять фізрозчином чи розчином глюкози.

Розглянемо основні дозування за патологій, що згадуються в інструкції:

• помірний дефіцит магнію – 1 г магнію сульфату внутрішньом'язово з інтервалом у 6 годин;
• тяжкий дефіцит магнію – дозування сульфату магнію збільшується на 250 мг на кожний кілограм маси тіла пацієнта та вводиться внутрішньом'язово частинами протягом 4 годин. Для внутрішньовенного застосування при даному стані препарат розводять розчином хлориду натрію і вводять крапельно. У таких випадках добова доза обмежена 18 г речовини;
• артеріальна гіпертензія (підвищений тиск) – препарат вводять внутрішньом'язово, до 20 мл в одній ін'єкції. Можлива курсова терапія тривалістю до 20 днів;
• гіпертонічний криз – розчин вводять внутрішньовенно струминно або внутрішньом'язово по 10-20 мл із постійним моніторингом артеріального тиску;
• аритмії – для усунення порушень серцевого ритму використовують внутрішньом'язові ін'єкції розчину. Іноді можлива й складніша схема терапії з внутрішньовенним способом введення препарату.

Сульфат магнію протипоказано приймати за таких захворювань і станів, як:

• підвищена індивідуальна чутливість до сульфату магнію або до будь-якого з допоміжних компонентів ліків;
• артеріальна гіпотензія (знижений тиск);
• виражена брадикардія (частота серцевих скорочень менше ніж 55 ударів на хвилину);
• атріовентрикулярна блокада;
• стани, зумовлені дефіцитом кальцію та/або пригніченням дихального центру;
• кахексія;
• порушення функцій нирок;
• виражена ниркова та/або печінкова недостатність;
• міастенія;
• злоякісні новоутворення;
• вік до 6 років (пероральні форми);
• вагітність (пероральні форми), грудне вигодовування.

Препарат не можна використовувати постійно.

Сульфат магнію може надавати седативну дію, тому пацієнтам слід бути обережними при керуванні автомобілем і заняттях, які вимагають підвищеної уваги та концентрації.

З обережністю слід застосовувати препарат при міастенії та захворюваннях органів дихання. При тривалому застосуванні лікарського засобу рекомендується моніторинг серцево-судинної системи, сухожильних рефлексів, функції нирок і частоти дихання.

Внутрішньовенне введення магнію сульфату слід проводити повільно: при високій швидкості введення можливий розвиток надлишку магнію – гіпермагніємії (симптоми – нудота, парестезії, седативний ефект, гіповентиляція аж до апное, зниження глибоких сухожильних рефлексів).

Одночасне парентеральне введення вітаміну В6 та (іноді) інсуліну підвищують ефективність терапії магнієм.

За необхідності одночасного внутрішньовенного введення магнію сульфату та препаратів кальцію їх слід вводити у різні вени, враховуючи при цьому, що рівень магнію залежить від рівня кальцію в організмі.

Важливо! У пацієнтів старшого віку (65+) і пацієнтів з тяжкими порушеннями функцій нирок дозування сульфату магнію має не перевищувати 20 г сульфату магнію впродовж 48 годин.

Пацієнтам з олігурією або тяжкими порушеннями функцій нирок не слід вводити розчин внутрішньовенно швидко.

Інфекції сечовивідних шляхів прискорюють випадання осаду аміачно-магнієвих фосфатів, при цьому тимчасово не рекомендується лікування препаратами магнію.

При порушенні виведення магнію після парентерального введення препарату (уколи) можливий розвиток гіпермагніємії (надлишку магнію в організмі).

Магнію сульфат здатний надавати побічні дії, які можуть проявлятися з боку практично всіх органів і систем:

• розлади травлення у вигляді нудоти та блювання;
• збільшення добового діурезу (об'єму сечі);
• пригнічення дихання,
• зменшення концентрації кальцію, фосфатів у крові;
• дегідратація (зневоднення);
• пригнічення діяльності центральної нервової системи аж до непритомності;
• психічні розлади у вигляді змін настрою, виникнення тривожності;
• падіння рівня артеріального тиску (гіпотензія);
• уповільнення частоти серцевих скорочень (ЧСС), у тяжких випадках – до повної зупинки серця;
• алергічні реакції, що іноді включають набряк Квінке, анафілактичний шок;
• шкірні реакції (кропив'янка, висипання, свербіж);
• втрата тонусу м'язової тканини;
• підвищення температури, озноб, головний біль, підвищене потовиділення.

Якщо після прийому засобу відзначається погіршення самопочуття, якнайшвидше зверніться по медичну допомогу.

Пероральні форми сульфату магнію (порошок) слід приймати натще або за півгодини до їди. Ін'єкційні форми препарату можна застосовувати незалежно від їди.

Одночасне парентеральне введення вітаміну В6 та (іноді) інсуліну підвищують ефективність терапії магнієм.

За необхідності одночасного внутрішньовенного введення магнію сульфату та препаратів кальцію, їх слід вводити у різні вени, враховуючи при цьому, що рівень магнію залежить від рівня кальцію в організмі.

Сульфат магнію може вступати у взаємодію з багатьма лікарськими засобами, серед яких слід зазначити такі як:

• пероральні антикоагулянти (таблетки для розрідження крові);
• серцеві глікозиди;
• фенотіазини;
• ципрофлоксацин;
• тетрациклін;
• стрептоміцин;
• тобраміцин;
• препарати кальцію;
• етанол (алкоголь);
• саліцилат;
• анальгетики;
• міорелаксанти;
• пропафенон.

Якщо ви приймаєте будь-які лікарські засоби, обов'язково повідомте про це лікаря.

Магнію сульфат при перевищенні рекомендованих доз може спричиняти гіпермагніємію – надлишок магнію в організмі. Симптоми передозування залежать від ступеня гіпермагніємії і включають:

• зниження глибоких сухожильних рефлексів;
• подовження інтервалу PQ та розширення комплексу QRS на ЕКГ;
• втрату глибоких сухожильних рефлексів;
• пригнічення дихального центру;
• порушення провідності серця;
• зупинку серця.

Крім того, передозування магнію сульфату може включати такі симптоми, як гіпергідроз (підвищене потовиділення), тривожність, загальмованість, поліурія (збільшення об'єму сечі), атонія матки.

У разі підозри на гостре передозування слід негайно звернутися по медичну допомогу.

Специфічний антидот – препарати кальцію (кальцію хлорид або глюконат), які слід вводити внутрішньовенно повільно.

При помірному передозуванні можливе призначення фуросеміду (сечогінного засобу).

У тяжких випадках показаний перитонеальний діаліз або гемодіаліз, а також призначення симптоматичних засобів, які коригують функції серцево-судинної та центральної нервової систем.

Ліки слід зберігати в аптечній упаковці у недоступному для дітей місці за температури до 25 оС.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Drugs.com, Magnesium sulfate
• Pubmed, Is magnesium sulfate for prevention or only therapeutic in preeclampsia? 
• E-lactation, Сульфат магнію