Метафін - інструкція, склад, спосіб застосування

Метафін випускається у формі таблеток по 5 мг, 10 мг або 25 мг метадону гідрохлориду. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, МКЦ, магнію стеарат.

Виробник – фармацевтична компанія ТДВ ІнтерХім, Україна (Одеса).

Діюча речовина метадон – синтетичний опіоїдний агоніст (μ-рецептори); має аналгетичну та седативну дію, а також «блокує» ефекти короткодіючих опіоїдів, знижуючи абстиненцію / тягу до наркотику. Початок знеболювальної дії відзначається через 30–60 хвилин після прийому, тривалість дії досягає 36–48 годин.

Таблетки Метафін (метадон) застосовуються у дорослих пацієнтів (від 18 років) при:

• опіоїдній залежності: детоксикація та підтримуюче лікування (замісна терапія);
• болю помірного / сильного ступеня, коли неопіоїдні засоби неефективні (для 5 мг і 10 мг).

Метафін, як і інші препарати метадону, призначається тільки дорослим пацієнтам (віком від 18 років).

Таблетки приймають тільки перорально, запиваючи склянкою води. Важливо! Під час лікування обов'язкова психологічна / соціальна підтримка пацієнта.

Підбір дози – завжди індивідуальний і під медичним наглядом. В офіційній інструкції вказані стандартні дозування для різних ситуацій.

Детоксикація при опіоїдній залежності

Детоксикацію починають з 20–30 мг метадону одноразово (не можна перевищувати 30 мг як стартову дозу!).

Через 2–4 години слід оцінити пік ефекту; при збереженні абстиненції можна додати ще 5–10 мг.

Підсумкова доза першого дня зазвичай становить до 40 мг.

Протягом першого тижня проводиться корекція доз за піком дії (через 2–4 години після прийому).

Часто адекватна стабілізуюча доза близько 40 мг на добу. Після 2–3 днів лікування проводиться поступове зниження (індивідуально; амбулаторно – повільніше, стаціонарно допустиме зниження по 20% на добу).

Термін детоксикації з поступовим зниженням дози – до 180 днів. ([Ліки Контроль][2])

Підтримуюча терапія (замісна)

Дозування метадону слід титрувати до дози, при якій немає опіоїдних симптомів протягом 24 годин, знижується тяга до наркотику і блокуються ейфоричні ефекти при самовведенні опіоїдів.

Орієнтовні дози: індивідуально до 80 мг на добу (зазвичай менше). Максимум – 120 мг на добу.

При лікуванні вагітних слід прагнути до мінімально достатніх доз (зазвичай менше 80 мг на добу). На пізніх термінах вагітності може знадобитися додавання 10–20 мг або дроблення дози на 2 прийоми.

Скасування препарату після підтримуючої терапії

Скасовувати Метафін слід повільно (тижні або місяці), знижуючи дозу приблизно на 10% від встановленої підтримуючої дози кожні 10–14 днів.

Важливо! Пацієнта необхідно попередити про високий ризик рецидиву після припинення терапії.

Больовий синдром (тільки таблетки Метафін 5 мг і 10 мг)

У перші 3–5 днів зазвичай застосовують 2,5–10 мг кожні 4 години. Потім фіксована доза кожні 8–12 годин.

Літнім пацієнтам – як правило, 1 раз на добу; починати слід з менших доз.

Для дози 2,5 мг потрібна відповідна лікарська форма (не Метафін).

Препарат не призначається пацієнтам віком до 18 років, а також при:

• гіперчутливості до будь-яких складових компонентів;
• залежності від неопіоїдних речовин та/або «легких» опіоїдів (кодеїн, петидин тощо);
• пологах;
• пригніченні дихання; обструктивних захворюваннях дихальних шляхів;
• загостренні астми;
• гіперкапнії;
• паралітичній кишковій непрохідності (в тому числі при медикаментозній гіпотонії ШКТ);
• підвищеному внутрішньочерепному тиску (ВЧТ), черепно-мозкових травмах (ЧМТ);
• феохромоцитомі;
• діареї при псевдомембранозному коліті (може розвиватися на тлі прийому ряду антибіотиків) або при отруєнні;
• одночасному прийомі інгібіторів моноаміноксидази (іМАО) + протягом 2 тижнів після їх відміни.

Метфін (метадон в таблетках) застосовується виключно внутрішньо.

Цей опіоїдний агоніст має досить багато особливостей застосування, в тому числі небезпечних для життя. Застосовувати його без медичного контролю категорично заборонено.

Важливо! Через тривалий T½ можлива кумуляція (накопичення препарату) і відстрочене пригнічення дихання. Різка відміна може викликати абстинентний синдром. При відновленні лікування слід починати з низьких доз і підвищувати їх повільно.

Серцеві ризики. Існує ризик подовження інтервалу QT і розвитку піруетної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes), особливо при високих дозах. Слід розглянути ЕКГ-моніторинг до початку лікування у пацієнтів з факторами ризику і перед підвищенням до більш ніж 100 мг/добу + повторно – через 1 тиждень після підвищення. Оцінити рівень електролітів (на предмет зниження рівнів калію і магнію), виключити супутні препарати, що подовжують інтервал QT.

Дихання / астма / гіпоксія. Головний ризик – пригнічення дихання; особливо у літніх / ослаблених пацієнтів / при гіпоксії / гіперкапнії.

Печінка / нирки / ендокринні ефекти. Необхідна обережність при порушеннях функції печінки та/або нирок. Можливі гіпоадреналізм, гіпогонадизм при тривалому застосуванні.

Гострий біль. Підтримуючі дози при залежності не забезпечують ефективне знеболювання – потрібні додаткові анальгетики (часто – більш високі дози опіоїдів через толерантність).

Водіння / механізми. Можлива виражена сонливість / зниження концентрації (особливо на початку терапії). Заборонено водити авто і працювати з механізмами до стійкої стабілізації.

Вагітність / пологи / ГВ

Метадон проникає в слину, молоко, амніотичну рідину, кров пуповини.

Важливо! Дані щодо абсолютної безпеки у вагітних відсутні; підвищений ризик мертвонародження та небажаних явищ у новонародженого (пригнічення дихання, низька маса, неонатальний абстинентний синдром). Під час вагітності можливі низькі плазмові рівні / підвищений кліренс препарату, іноді потрібне підвищення дози або дробовий прийом (див. розділ «Режим дозування»). Застосовувати під суворим наглядом і після інформування пацієнтки про ризики. Під час пологів препарат протипоказаний (ризик пригнічення дихання у новонародженого / дистрес плода, аспірація у матері). Новонароджених, експонованих опіоїдами за 4 тижні до пологів, слід спостерігати мінімум 2 тижні на предмет абстиненції.

Грудне вигодовування. Метадон потрапляє в молоко в низьких концентраціях; допустимість ГВ – за оцінкою фахівця, з урахуванням того, чи отримує жінка підтримуючі дози метадону і чи не вживає заборонені речовини. При ГВ доза повинна бути мінімальною ефективною; матір слід поінформувати про ознаки седації / дихальних порушень у дитини. При вимушеному припиненні ГВ – відлучати немовля від грудей поступово, щоб не спровокувати у нього абстиненцію.

Найбільш небезпечні побічні реакції на Метфін (метадон) – пригнічення дихання, виражена гіпотензія, зупинка серця / апное / шок (описані летальні випадки).

Часті – запаморочення, седативний ефект, нудота/блювання, гіпергідроз; при необхідності – зниження дози.

Інші можливі побічні ефекти можуть проявлятися з боку практично всіх систем організму. Повний список таких реакцій представлений в офіційній інструкції до препарату.

Препарат приймають незалежно від їжі, через рівні проміжки часу. Під час лікування слід враховувати, що метадон вступає в багато лікарських взаємодій:

• іМАО – протипоказані під час лікування + 2 тижні після їх відміни (ризик пригнічення ЦНС / дихання, колапс та ін.);
• бензодіазепіни, снодійні, антипсихотики, інші опіоїди, алкоголь – адитивна депресія ЦНС / дихання (описані летальні випадки у осіб, які зловживають бензодіазепінами);
• інгібітори CYP3A4 (макроліди, азоли, анти-ВІЛ та ін.), флувоксамін / сертралін, вориконазол, грейпфрутовий сік – підвищують рівні метадону, зростає ризик токсичності / QT. Може знадобитися корекція дози.
• індуктори CYP (рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій) – знижують рівні метадону в плазмі, що може спровокувати синдром відміни;
• ципрофлоксацин – можливе зростання рівня метадону і седація / дихальна депресія;
• препарати, що подовжують інтервал QT (класи I/III антиаритміків, деякі нейролептики, ТЦА, деякі БКК) і засоби, що викликають зниження рівнів калію / магнію (діуретики, проносні, мінералокортикоїди) – підсумовування ризику аритмій;
• серотонінергічні препарати (СІЗЗС / СІЗЗСН, ТЦА, триптани, протиблювотні та ін.) – ризик серотонінового синдрому;
• опіоїдні антагоністи (налоксон / налтрексон), змішані агоністи-антагоністи (бупренорфін, пентазоцин) – можуть спровокувати гостру абстиненцію. Інтервал між застосуванням бупренорфіну і метадону повинен становити мінімум 20 годин.

Інші лікарські взаємодії описані в офіційній інструкції до препарату.

Передозування Метафіну (метадону) вкрай небезпечне для життя.

Симптоми: пригнічення дихання (синдром Чейна – Стокса, ціаноз), виражена сомноленція аж до коми, міоз, м'язова слабкість, холодна липка шкіра, брадикардія, гіпотензія. При тяжкому передозуванні – апное, судинна недостатність, зупинка серця; можлива гіпоглікемія.

При передозуванні слід:

• звільнити дихальні шляхи і забезпечити вентиляцію;
• опіоїдні антагоністи (налоксон / налмефен) титрувати з обережністю, враховуючи коротший T½ антагоніста (1–3 год) і тривалий T½ метадону (36–48 год) – можлива повторна інтоксикація, потрібні повторні болюси / інфузія і тривале спостереження.

Важливо! У фізично залежних пацієнтів опіоїдні антагоністи можуть спровокувати гостру відміну – слід застосовувати мінімально ефективні дози.

Підтримуючі заходи: кисень, інфузії, вазопресори – за показаннями.

Препарат зберігають в оригінальній упаковці, при температурі до 25 °C, в недоступному для дітей місці.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Ліки Контроль
• National Library of Medicine, Methadone maintenance therapy versus no opioid replacement therapy for opioid dependence
• National Library of Medicine, Methadone maintenance treatment
• Psychiatry Online, Medication-Assisted Treatment With Methadone: Assessing the Evidence