Мідокалм

Ні, Мідокалм – це не антибіотик. Жодної антимікробної активності, властивої антибіотикам, препарат не має.

Толперизон – діюча речовина Мідокалму, діє на синапси нервових закінчень, розташованих у поперечносмугастих м'язах. Таким чином, Мідокалм – це засіб з вираженою міорелаксуючою дією, тобто він сприяє припиненню передачі нервового імпульсу та розслабленню скелетної мускулатури.

В інструкції до Мідокалму вказується, що препарат призначають переважно при спазмах, викликаних органічними церебральними проблемами:

• інсультом;
• розсіяним склерозом;
• енцефаломієлітом;
• ушкодженням пірамідних шляхів.

Міорелаксант Мідокалм застосовується в лікуванні патологій, що супроводжуються болючими контрактурами та спазмами скелетних м'язів, спричиненими ураженням опорно-рухового апарату, у тому числі хребетного стовпа та крижа.

Лікар може призначити Мідокалм при затисканні сідничного нерва, остеохондрозі, спондилоартрозах та артрозах колінних і кульшових суглобів (у складі комплексної терапії).

Ще одне показання Мідокалму – лікування облітерацій периферичних кровоносних судин і порушень їхньої іннервації. У даному випадку Мідокалм призначають також у складі комплексної терапії, а не як самостійний препарат.

Важливо: хоча таблетки та ін'єкційний розчин Мідокалм мають однакові показання, при гострих станах призначають ампули. Коли ж стан пацієнта нормалізується, рекомендовано перехід на таблетки.

В офіційній інструкції зазначено, що Мідокалм заборонений до застосування у дітей (в усіх випадках), а також у дорослих з гіперчутливістю до толперизону та/або до лідокаїну, якщо планується використовувати ін'єкційний розчин.

Крім того, Мідокалм має й інші протипоказання:

• надмірна втомлюваність поперечносмугастої мускулатури (міастенія);
• пухлинні процеси у вилочковій залозі;
• декомпенсовані хвороби нирок та печінки;
• період грудного вигодовування.

Вагітність не входить до переліку протипоказань, але в інструкції зазначено, що Мідокалм призначають вагітним лише у крайніх випадках, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційну небезпеку для плода.

Спосіб застосування Мідокалму залежить від його лікарської форми:

• таблетки Мідокалм приймають через 20 хвилин після їди, а недостатній прийом їжі знижує біодоступність препарату. Дозування Мідокалму підбирається лікарем на підставі переносимості ліків та їхньої ефективності у конкретного пацієнта. Добова доза може змінюватися від 150 мг до 450 мг толперизону. Таблетки слід розподілити на три прийоми;
• розчин для ін'єкцій можна вводити як внутрішньом'язово (по 1 ампулі двічі на добу), так і внутрішньовенно (одну ампулу на день, повільно). Скільки днів приймати Мідокалм, вирішує лікар після оцінки динаміки регресії симптоматики та особливостей перебігу хвороби.

Важливо: зазвичай Мідокалм легко переноситься, але у деяких пацієнтів після уколу або прийому таблетки виникає стан, схожий на легке сп'яніння, головний біль і слабкість. Ці симптоми зникають після зниження дози або тимчасового припинення лікування.

Перші ефекти від прийому таблеток Мідокалм проявляються через 20-30 хвилин.

При парентеральному (ін'єкційному) введенні ліків фармакологічна дія проявляється ще швидше – позитивні ефекти стають помітними в середньому через 5-10 хвилин.

Ліки Мідокалм мають високий профіль клінічної безпеки, а прийом навіть високих дозувань не викликає суттєвого порушення самопочуття пацієнта. Щоб з'явилася загроза життю, необхідно за один раз прийняти дуже багато таблеток. У дослідах на щурах встановлено, що смертельна доза Мідокалму у 100 разів і більше перевищує середню терапевтичну дозу.

В інструкції до Мідокалму немає згадок про сумісність алкоголю та толперизону. Проте відомо, що вживання лікарських засобів, що містять етиловий спирт, на фоні лікування Мідокалмом не впливає на ЦНС і не веде до спотворення фармакологічної дії препарату.

Важливо! Слід пам'ятати, що ліки Мідокалм метаболізуються у печінці та виводяться нирками. На ці ж органи негативно впливає й алкоголь. Тому за його вживання під час терапії зростає ризик розвитку небажаних реакцій з боку різних органів і систем.

Найчастіше побічна дія Мідокалму проявляється у вигляді алергічної реакції. Вона зазвичай виникає у людей з непереносимістю толперизону. Основні її прояви – свербіння, печіння, почервоніння та набряк м'яких тканин, уртикарний висип. Зрідка алергія протікає на кшталт анафілактичного шоку. У цьому випадку потрібна негайна медична допомога.

З інших небажаних побічних ефектів Мідокалму слід виділити:

• сонливість, головний біль, непритомний стан;
• порушення сну;
• м'язову слабкість;
• тахікардію, падіння артеріального тиску;
• диспепсію, дискомфорт у животі.

Порушення з боку інших органів і систем зустрічаються лише зрідка.

Тизалуд (тизанідин) – вітчизняний лікарський засіб. Належить до міорелаксантів, що впливають на тонус скелетної мускулатури за допомогою прямої дії на спинний мозок. За терапевтичними ефектами Тизалуд подібний до Мідокалму (толперизону), проте відрізняється від нього механізмом дії. Вирішувати, що краще, Тизалуд або Мідокалм, має лікар на підставі стану здоров'я пацієнта та його чутливості до того чи іншого лікарського засобу.

Сирдалуд (тизанідин) – ліки, ідентичні Тизалуду, з тією лише різницею, що вони виробляються за кордоном. Питання, що краще, Сирдалуд чи Мідокалм, залишається відкритим. Тільки лікар може врахувати ефективність препаратів за різних діагнозів та підібрати той, який дасть найшвидший та найбезпечніший результат.

Мускомед (тіоколхікозид) – турецький міорелаксант, представлений в аптеках України у вигляді капсул, розчину для ін'єкцій та крему для зовнішнього застосування. Показання для Мускомеду аналогічні Мідокалму, а різниця між препаратами полягає в механізмі дії, тому що у них різні діючі речовини. Самостійний вибір препарату заборонено: тільки лікар може сказати, що буде краще для пацієнта з його діагнозом – Мідокалм чи Мускомед.

Мелоксикам (мелоксикам) – це нестероїдний протизапальний засіб, який до міорелаксантів не має жодного відношення. Однак у ряді випадків лікар може призначити одночасно Мелоксикам та Мідокалм, щоб зменшити інтенсивність больового синдрому, спричиненого запаленням та спазмом скелетної мускулатури.