Моксимак

Так, Моксимак належить до антибіотиків широкого спектра дії. Моксифлоксацин ефективний щодо:

• стафілококів і стрептококів;
• гемофільної палички;
• мораксели;
• хламідій;
• мікоплазми;
• легіонел.

Інструкція із застосування препарату описує наступні показання до призначення Моксимаку:

• бактеріальний синусит (запалення приносових пазух, спричинене бактеріями);
• загострення хронічного бронхіту або ХОЗЛ (хронічного обструктивного захворювання легень);
• негоспитальна пневмонія;
• захворювання органів малого таза (запалення маткових труб, ендометрію у жінок);
• захворювання шкіри та підшкірно-жирової клітковини, що протікають з ускладненнями.

Негоспітальна пневмонія – це та, що розвинулася поза лікарнею (друга її назва – позалікарняна). Найчастіші збудники цієї хвороби – пневмококи. Якщо запалення легень діагностують під час перебування в стаціонарі, то зазвичай воно спричинене особливою «лікарняною» мікрофлорою, стійкою до лікування звичайними антибіотиками.

Зверніть увагу: Моксимак – це препарат «другої лінії» Його призначають у тих випадках, коли стандартні антибіотики (пеніциліни, макроліди або цефалоспорини є неефективними).

Моксифлоксацин у таблетках не застосовують як монотерапію при запаленні органів малого таза, оскільки останнім часом відзначається стійкість збудників гонореї до цих ліків. У таких випадках лікарі призначають їх у поєднанні з іншими антибіотиками.

Рекомендоване дозування моксифлоксацину – 400 мг на добу. Антибіотик треба приймати в один і той же час незалежно від їди. Їжа не впливає на переносимість і засвоюваність ліків.

Тривалість терапії визначає лікар, вона залежить від діагнозу:

• бронхіт і ХОЗЛ – 5-10 днів;
• бактеріальний синусит – тиждень;
• запалення легень – 10 днів;
• захворювання органів малого таза – 2 тижні.

Зверніть увагу: лікарі не призначають Моксимак у таблетках за тяжкої негоспітальної пневмонії, ускладнених інфекцій шкіри й м'яких тканин. При цих діагнозах лікування починають з внутрішньовенного введення препарату (розчин Моксимак у флаконі). Однак таблетки застосовують для продовження лікування, якщо стан пацієнта покращав.

Розчин Моксимак вводиться внутрішньовенно краплинно. Рекомендоване дозування становить 400 мг на добу. Тривалість інфузії (крапельниці) має бути не менш ніж година. Через 4 дні лікування (при негоспитальной пневмонії) чи через 6 днів (при інфекціях шкіри) лікарі зазвичай переводять пацієнтів на таблетований Моксимак, якщо відзначається позитивна динаміка, зменшення запального процесу.

Ні. Моксифлоксацин заборонено призначати до 18 років, оскільки всі фторхінолони негативно впливають на хрящову тканину в дитячому віці.

Ні. Цей препарат виявляє репродуктивну токсичність (у дослідженнях на тваринах), також він може порушити розвиток хрящової тканини в плода, тому лікарі не використовують ці ліки під час вагітності.

При годуванні груддю Моксимак також протипоказаний: він проникає в грудне молоко й може зашкодити дитині.

За лікування моксифлоксацином можлива низка побічних ефектів, саме тому він належить до антибіотиків другої лінії. Найчастіші з них:

• кандидоз (грибкове ураження ротової порожнини й піхви);
• головні болі та запаморочення;
• токсичний вплив на серце, що може призвести до виникнення тяжких аритмій;
• нудота, блювання, сильний біль у животі, діарея;
• підвищення рівнів печінкових ферментів.

Під час лікування моксифлоксацином треба уникати сонячних променів, оскільки іноді на тлі прийому цього антибіотику відзначається фотосенсибілізація (підвищена чутливість до світла).

Важливо! Зрідка лікування Моксимаком може призводити до незворотних інвалідизуючих ускладнень – наприклад, запалення та розриву сухожиль, утворення аневризми (розширення) або розшарування аорти.

Ці препарати є антибіотиками широкого спектру дії, але вони належать до різних класів і, відповідно, відрізняються ефективністю щодо деяких мікроорганізмів.

Аугментин – комбінований препарат, діючі речовини – амоксицилін і клавуланова кислота. Ліки випускаються в таблетках, порошку для приготування суспензії та розчині для ін'єкцій. Аугментин неефективний щодо хламідій і мікоплазми.

Вибір препарату залежить від діагнозу, тяжкості стану, передбачуваного або підтвердженого збудника, а також індивідуальної реакції на лікування.