Піразинамід - інструкція, склад, спосіб застосування

В аптеках України Піразинамід представлений у формі таблеток по 500 мг піразинаміду.

Виробники – українські фармацевтичні компанії Дарниця, Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод.

Відпускається з аптек строго за рецептом.

Піразинамід проникає в гранульоми та інгібує мікобактерії туберкульозу (паличку Коха) шляхом перетворення в активні метаболіти – піразинову кислоту та її гідроксильовану форму.

Препарат застосовується в комплексі з іншими протитуберкульозними засобами при:

• легеневому туберкульозі;
• туберкульозному менінгіті;
• туберкульозі кісток, сечостатевих органів;
• казеозних ураженнях (лімфаденіт, туберкулома).

Важливо! Таблетки приймають після їди (якщо лікар не призначив інакше), запиваючи водою (не соком, не молоком, не іншими напоями!).

Стандартне дозування при інтенсивній фазі лікування дорослим (від 18 років) – 20–30 мг піразинаміду на 1 кг маси тіла 1 раз на добу (зазвичай 1,5–2 г), але не більше 2,5 г на добу.

При підтримуючій терапії – 30–40 мг/кг до 3 разів на тиждень, максимум до 2,4 г.

Підліткам від 15 років – 20–30 мг/кг 1 раз на добу, максимум 1,5 г; підтримуюча доза – до 60 мг/кг 2–3 рази на тиждень. У виняткових випадках можливе призначення піразинаміду дітям від 3 років або від 6 років (залежно від клінічної ситуації) вагою від 20 кг, тоді дозування підбирає лікуючий лікар.

Літнім пацієнтам та/або при захворюваннях печінки та/або нирок – дозу знижують до 15 мг/кг або призначають прийом через день.

Тривалість лікування – в середньому 6–8 місяців. Може продовжуватися до 2 років за показаннями (стійкі форми туберкульозу).

Важливо! Категорично заборонено переривати лікування без дозволу лікаря – туберкульоз може повернутися в більш важкій формі.

Згідно з офіційною інструкцією, препарат не призначають пацієнтам віком до 15 років. У виняткових випадках можливе призначення піразинаміду дітям від 3 років або від 6 років з масою тіла не менше 20 кг (залежно від клінічної ситуації), тоді дозування підбирає лікуючий лікар.

Також Піразинамід протипоказаний при:

• індивідуальній непереносимості;
• вагітності та грудному вигодовуванні (ГВ);
• тяжких печінкових та/або ниркових захворюваннях;
• виразковій хворобі ШКТ в активній фазі;
• подагрі / підвищеному рівні сечової кислоти;
• порфірії;
• епілепсії;
• психозах.

Застосування Піразинаміду вимагає особливого контролю, особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки, подагрою, порушеннями пуринового обміну та у осіб похилого віку.

Препарат слід з обережністю застосовувати при печінковій недостатності та пацієнтам з факторами ризику (алкоголізм, гепатотоксичні препарати). Рекомендується контролювати печінкові тести і сечову кислоту кожні 2-4 тижні.

Для зниження токсичності можливий прийом метіоніну, ліпокаїну, вітаміну В12 або глюкози.

Піразинамід може спровокувати загострення порфірії. Необхідна обережність при лікуванні.

Функція печінки. Оскільки препарат має гепатотоксичність, особливо у високих дозах або при тривалому застосуванні, – необхідний регулярний лабораторний моніторинг (АЛТ, АСТ, білірубін). При перших ознаках гепатиту (підвищення ферментів, жовтяниця, нудота, втрата апетиту) препарат відміняють.

Контроль сечової кислоти. Піразинамід пригнічує екскрецію (виведення) сечової кислоти, що може призвести до гіперурикемії. У пацієнтів з подагрою або схильністю до підвищеного рівня уратів ризик загострення захворювання зростає. Необхідна крайня обережність при подагрі, можливе застосування алопуринолу. При гострому нападі подагри показано відміну препарату.

Літні пацієнти та пацієнти з супутніми захворюваннями. Необхідна корекція дози, особливо при поєднанні з іншими протитуберкульозними засобами, щоб знизити ризик кумулятивної гепатотоксичності (накопичувальна токсичність для печінки).

Цукровий діабет. Можливі труднощі в контролі рівня глюкози, особливо при одночасному застосуванні з інсуліном або похідними сульфонілсечовини.

Ниркова недостатність. При порушеннях функції нирок доза коригується або збільшується інтервал між прийомами. При нирковій недостатності можливе накопичення препарату – контроль функції нирок обов'язковий.

Вагітність і грудне вигодовування. У ці періоди препарат протипоказаний, оскільки достовірні дані про його безпеку для плода і новонародженого відсутні.

Важливо! Через можливі побічні ефекти з боку ЦНС (запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості) слід уникати керування транспортом або складними механізмами під час лікування піразинамідом.

Інші особливості застосування представлені в офіційній інструкції до ліків.

У зв'язку з токсичністю піразинаміду побічні реакції під час лікування можливі з боку багатьох органів і систем організму:

• ШКТ: нудота, блювання, діарея, болі, металевий присмак у роті, загострення виразки (при вже існуючому загостренні піразинамід протипоказаний), гепатомегалія, жовтяниця;
• ЦНС: запаморочення, головний біль, безсоння, дратівливість; рідко – сплутаність свідомості, галюцинації, судоми;
• серцево-судинні: гіпотензія, тахікардія, відчуття жару;
• картина крові: тромбоцитопенія, сидеробластична анемія, вакуолі еритроцитів, спленомегалія;
• сечовидільна система: інтерстиціальний нефрит, дизурія, рабдоміоліз, підвищення уратів;
• шкіра: висип, свербіж, фотосенсибілізація, акне;
• опорно-руховий апарат: артралгії, міалгії (біль у суглобах / м'язах); відомі рідкісні випадки рабдоміолізу.

Важливо! Необхідно негайно повідомляти лікаря про будь-які побічні ефекти, що виникають.

Таблетки приймають після їжі або під час сніданку, запиваючи водою.

У період лікування піразинамідом заборонено вживання алкоголю через високий ризик тяжкого ураження печінки.

Препарат підсилює ефект ізоніазиду, рифампіцину та етамбутолу, але підвищує гепатотоксичність при сумісному прийомі. Рифампіцин, ізоніазид, етамбутол: застосовується в стандартних режимах першої лінії. Рекомендується моніторинг печінкових показників.

З ізоніазидом – знижує його концентрацію у пацієнтів з повільним метаболізмом.

З пробенецидом, аллопуринолом, сульфінпіразоном – піразинамід зменшує їх ефект, підвищує ризик токсичних реакцій, підвищення рівня сечової кислоти.

З фторхінолонами (офлоксацином, ломефлоксацином) – підсилює протитуберкульозну дію (синергізм проти мікобактерій туберкульозу).

З етіонімідом, особливо при діабеті – підвищується ризик гепатотоксичності, потрібен частий контроль функції печінки.

З фенітоїном – підвищує його концентрацію, можлива інтоксикація (запаморочення, атаксія, ністагм, тремор) – необхідний контроль фенітоїнемії.

З гіпоглікемічними засобами (для зниження цукру в крові) – піразинамід збільшує їх дію, слід знизити дозу при необхідності. Це стосується оральних гіпоглікемічних препаратів та інсуліну.

Антикоагулянти: можливі коливання їх ефекту, особливо при ураженні печінки. Необхідний контроль МНО при прийомі варфарину.

Симптоми: токсичне ураження печінки, загострення побічних ефектів, нудота, блювання, диспепсія, нервові порушення, загострення подагри.

Лікування: негайно промити шлунок, прийняти активоване вугілля, забезпечити рясне пиття. Симптоматична терапія; при серйозних порушеннях – гемодіаліз.

Таблетки зберігають у сухому та недоступному для дітей місці при температурі 2–25 °C, в оригінальній упаковці;

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• PubMed, Pyrazinamide Safety, Efficacy, and Dosing for Treating Drug-Susceptible Pulmonary Tuberculosis: A Phase 3, Randomized Controlled Clinical Trial
• PubMed, Metabolism and Hepatotoxicity of Pyrazinamide, an Antituberculosis Drug
• Drugs.com, Pyrazinamide
• Drugs.com, Rifampin, Isoniazid, and Pyrazinamide
• Health-ua.com,Потенційні нові схеми лікування мультирезистентного туберкульозного менінгіту