Сидокард

Ліки випускаються у формі таблеток з такою концентрацією діючої речовини молсидоміну:

• 2 мг;
• 4 мг.

Виробник – Київський вітамінний завод.

Інформація про те, від чого допомагає Сидокард, міститься в інструкції із застосування. Так, вона повідомляє, що препарат застосовується:

• при ішемічній хворобі серця (ІХС);
• для профілактики нападів стабільної та нестабільної стенокардії. Важливо! Не можна приймати препарат при гострих стенокардичних нападах;
• у складі комбінованого лікування хронічної серцевої недостатності.

Інструкція із застосування препарату Сидокард містить загальну інформацію щодо режиму дозування, але в кожному окремому випадку кардіолог може змінювати схему лікування для максимальної ефективності.

З метою профілактики стенокардичних нападів у 1-й та 2-й дні лікування призначається 1-2 мг від 4 до 6 разів впродовж доби. Якщо необхідно, потім доза підвищується до 2-4 мг від 2 до 3 разів впродовж доби.

Доза призначається індивідуально і залежить від форми хвороби, стадії, вираженості симптомів. Зазвичай допустима добова доза – 2-4 мг. Але в деяких випадках допускається збільшення дози до 6-8 мг, поділених на 3-4 прийоми.

Важливо! Добова доза має не перевищувати 12 мг.

Таблетки приймають під час або відразу після їди, запиваючи достатньою кількістю чистої води.

Тривалість курсу терапії контролюється лікарем і залежить від багатьох факторів, зокрема від того, як протікає хвороба.

Інструкція із застосування повідомляє, що таблетки Сидокард протипоказано приймати за таких захворювань і станів, як:

• гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату;
• гострий ангінозний напад;
• гострі напади стенокардії;
• гостра недостатність кровообігу, включаючи шок (зокрема кардіогенний);
• судинний колапс;
• тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний тиск нижче ніж 100 мм рт. ст.);
• глаукома, особливо закритокутова;
• гостра стадія інфаркту міокарда, особливо зі зниженням артеріального тиску;
• одночасне застосування інгібіторів фосфодіестерази 5 (ФДЕ-5) (силденафіл, варденафіл, тадалафіл та інші препарати, схожі за дією з Віагрою);
• токсичний набряк легень;
• зниження центрального венозного тиску;
• період вагітності та грудного вигодовування (ГВ);
• вік до 18 років.

Не застосовувати для лікування гострих нападів стенокардії.

З обережністю призначати при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, констриктивному перикардиті, зниженні тиску у шлуночках серця, при стенозі аорти або мітральному стенозі.

Важливо! При вираженому порушенні функції печінки (збільшення бромсульфалеїнової проби на 20–50%) підвищується концентрація молсидоміну в плазмі та збільшується період напіввиведення, що потребує корекції дози препарату.

Особливої ​​уваги при лікуванні лікарським засобом Сидокард вимагають пацієнти:

• після геморагічного інсульту мозку, з порушеннями мозкового кровообігу, підвищеним внутрішньочерепним тиском;
• з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда,
• з глаукомою;
• зі схильністю до гіпотензивних реакцій або за наявності гіпотензії (низького тиску).

При тривалому застосуванні нітратів рекомендується включати до схеми лікування молсидомін (Сідокард) для запобігання розвитку толерантності (стійкості) до нітратів.

Важливо! Пацієнтам похилого віку з функціональною недостатністю печінки та/або нирок лікарський засіб призначають у менших дозах.

Цей лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозним синдромом мальабсорбції.

Інструкція із застосування препарату Сидокард повідомляє, що він може надавати такі побічні ефекти, як:

• головний біль (зазвичай незначний, зникає в процесі подальшого лікування); запаморочення;
• підвищена стомлюваність;
• уповільнена швидкість психомоторних і рухових реакцій (найчастіше на початку лікування);
• слабкість;
• нудота, втрата апетиту, діарея, блювання;
• виражене зниження артеріального тиску, рідко – до розвитку колапсу.

Якщо після прийому препарату відзначається погіршення самопочуття або поява небажаних явищ, якнайшвидше зверніться по медичну допомогу.

Таблетки приймають під час або відразу після їди, запиваючи достатньою кількістю чистої води.

При одночасному застосуванні молсидоміну з периферичними вазодилататорами, антагоністами іонів кальцію, гіпотензивними засобами посилюється гіпотензивний ефект (зниження тиску).

При одночасному застосуванні молсидоміну з ацетилсаліциловою кислотою (Аспірин, Кардіомагніл тощо) посилюється антиагрегантний (протитромботичний) ефект.

Під час лікування молсидоміном протипоказано застосування силденафілу (Віагра, Максігра тощо) та інших подібних препаратів – тадалафілу, аванафілу та ін. Вони посилюють гіпотензивну (знижуючу тиск) дію молсидоміну, внаслідок чого може виникнути незворотня гіпотензія та посилення ішемії міокарда. У разі необхідності прийому молсидоміну після лікування силденафілом чи подібними до нього засобами це можна зробити лише через 24 години після завершення прийому таких засобів.

Якщо ви приймаєте будь-які лікарські засоби або добавки, обов'язково повідомте про це лікаря.

Симптоми передозування Сидокардом можуть включати:

• брадикардію чи тахікардію (уповільнення чи прискорення серцевого ритму);
• слабкість;
• сильний головний біль і запаморочення;
• артеріальну гіпотензію (зниження тиску);
• у важких випадках – колапс.

Специфічного антидоту немає, лікування – симптоматичне. Також необхідно вжити заходів, спрямованих на швидке виведення лікарського засобу з організму (промивання шлунка, форсований діурез).

Ліки слід зберігати в аптечній упаковці у недоступному для дітей місці за температури до 25 оС.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Pubmed, Molsidomine dosage 
• Drugs.com, Molsidomine (International)
• Pubchem, Molsidomine