Цефотаксим-Віста порошок для розчину для ін'єкцій фл 1г №10: ціни та характеристики

Склад

діюча речовина: cefotaxime;

1 флакон містить цефотаксиму натрію 1,048 г, що відповідає цефотаксиму 1 г.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або злегка жовтого кольору, гігроскопічний.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Цефотаксим.

Код АТХ J01D D01.

Показання

Для лікування таких серйозних інфекцій, спричинених або, найімовірніше, спричинених мікроорганізмами, чутливими до цефотаксиму:

· Бактеріальна пневмонія (цефотаксим не діє проти бактерій, що викликають атипову пневмонію, або проти різних інших бактеріальних штамів, які можуть викликати атипову пневмонію, включаючи P. аeruginosa (див. розділ «Фармакодинаміка»)).

· Ускладнені інфекції нирок та верхніх сечовивідних шляхів.

· Серйозні інфекції шкіри та м’яких тканин.

· Інфекції статевих органів, спричинені гонококами, особливо коли застосування пеніциліну виявилося неефективним або не підходить.

· Внутрішньочеревні інфекції (включаючи перитоніт): при лікуванні внутрішньочеревних інфекцій слід застосовувати цефотаксим у поєднанні з антибіотиком, який діє проти анаеробних мікроорганізмів.

· Гострий бактеріальний менінгіт (особливо викликаний H. influenzae, N. meningitis, S. pneumonie, E. coli, Klebsiella spp.).

· Хвороба Лайма або кліщовий бореліоз (зокрема II та III стадії).

· Бактеріємії, пов’язані або імовірно пов’язані з однією з перерахованих інфекцій (якщо інфекція спричинена грамнегативними бактеріями, даний лікарський засіб слід поєднувати з іншим відповідним антибіотиком).

· Ендокардит (якщо інфекція спричинена грамнегативними бактеріями, даний лікарський засіб потрібно поєднувати з іншим відповідним антибіотиком).

Для періопераційної профілактики інфекційних ускладнень (до/після хірургічних операцій, зокрема на товстій і прямій кишках (колоректальна хірургія), на шлунково-кишковому тракті, передміхуровій залозі, у сечостатевій системі, акушерсько-гінекологічних операцій у пацієнтів із вираженим ризиком післяопераційних інфекцій). Необхідно брати до уваги офіційні рекомендації щодо правильного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та до інших β-лактамних антибіотиків.

Протипоказання для застосування розчинів, що містять лідокаїн:

· підвищена чутливість до лідокаїну або іншого місцевого анестетика амідного типу;

· атріовентрикулярні блокади без встановленого водія ритму;

· тяжка серцева недостатність;

· внутрішньовенне введення;

· дитячий вік до 1 року (внутрішньом’язове введення).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні з нефротоксичними лікарськими засобами (аміноглікозиди) та сильнодіючими діуретиками (етакринова кислота, фуросемід), колістином, поліміксином підвищується ризик розвитку ниркової недостатності. У цих пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок.

Цефотаксим несумісний з розчинами інших антибіотиків, їх потрібно вводити окремо. При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії та цефотаксиму ці лікарські засоби діють синергічно.

Під час лікування цефотаксимом може знижуватись ефективність пероральних контрацептивів, тому в цей період необхідно використовувати додаткову контрацепцію. Цефотаксим не слід застосовувати разом із бактеріостатичними антибіотиками (наприклад, із тетрациклінами, еритроміцином і хлорамфеніколом), оскільки можливий антагоністичний ефект.

При сумісній терапії розчини цефотаксиму не слід змішувати з розчинами аміноглікозидів, їх необхідно вводити окремо.

Одночасне застосування ніфедипіну підвищує біодоступність цефотаксиму на 70 %. Пробенецид блокує канальцеву секрецію цефотаксиму та подовжує його період напіввиведення, це збільшує експозицію цефотаксиму приблизно вдвічі і знижує нирковий кліренс приблизно на 50 % при терапевтичних дозах.

Внаслідок широкого терапевтичного діапазону застосування цефотаксиму не потрібно коригувати дозування пацієнтам із нормальною функцією нирок.

Пацієнтам із порушеннями функції нирок може знадобитися коригування дозування. Лікарський засіб Цефотаксим-Віста не слід застосовувати разом із лідокаїном:

· при внутрішньовенному введенні;

· дітям віком до 30 місяців;

· пацієнтам із гіперчутливістю до лідокаїну в анамнезі;

· пацієнтам із блокадою серця;

· пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю.

Вплив на результати лабораторних досліджень

Під час терапії цефалоспоринами можлива поява хибнопозитивної проби Кумбса, це явище може також виникнути під час лікування цефотаксимом і може завадити дослідженню крові перехресним методом.

Рекомендується використання глюкозооксидазних методів визначення рівня цукру в крові через можливість розвитку хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів (Бенедикта, Фелінга або Клінікеста). Можливість знижувати кліренс цефотаксиму існує для мезлоциліну та азлоциліну.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб застосовувати для внутрішньовенного струминного і краплинного та внутрішньом’язового введення.

Для внутрішньовенного струминного введення 1 г порошку розчинити у 8 мл стерильної води для ін’єкцій. Вводити повільно протягом 3‑5 хвилин через можливий розвиток аритмії, що загрожує життю, при введенні цефотаксиму через центральний венозний катетер.

Для внутрішньовенної інфузії 1 г або 2 г порошку розчинити у 40‑100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчині глюкози. Тривалість інфузії становить 50‑60 хвилин. Для внутрішньом’язового введення 1 г порошку розчинити у 4 мл стерильної води для ін’єкцій або 1 % розчині лідокаїну та вводити глибоко у сідничний м’яз. У разі застосування лідокаїну суворо протипоказано внутрішньовенне введення лікарського засобу.

Лікування може бути розпочато до того, як буде відомий результат антибіотикограми. Цефотаксим чинить синергічну дію у комбінації з аміноглікозидами.

Дозування. Дозування та спосіб введення залежать від тяжкості інфекції, чутливості мікроорганізму та стану пацієнта.

Тривалість лікування.

Тривалість застосування лікарського засобу Цефотаксим-Віста залежить від клінічного стану пацієнта і змінюється залежно від перебігу хвороби. Лікування повинно тривати не менше 10 днів, якщо інфекція викликана Streptococcus pyogenes (парентеральна терапія може бути замінена пероральною терапією до закінчення 10‑денного періоду).

Дорослі та підлітки (віком від 12 до 16‑18 років).

Зазвичай застосовують по 1 г цефотаксиму кожні 12 годин. При серйозних інфекціях добову дозу можна збільшити до 12 г. Добові дози до 6 г можна розділити щонайменше на два окремі введення з інтервалом у 12 годин. Вищі добові дози слід розділити щонайменше на 3 або 4 окремі введення з інтервалом у 12 годин. Вищі добові дози потрібно розділити щонайменше на 3 або 4 окремі введення з інтервалом у 8 або 6 годин відповідно.

(див. Таблиця 2 оф. інструкції)

Немовлята і діти (віком від 28 днів до 11 років).

Зазвичай 50‑100 мг/кг маси тіла на добу, залежно від тяжкості інфекції (до 150 мг), розділені на 2‑4 рівні дози (кожні 12‑6 годин).

Таблиця 3 може бути орієнтиром для дозування.

(див. Таблиця 3 оф. інструкції)

Недоношені та доношені новонароджені (віком 0‑27 днів).

Зазвичай призначають 50 мг/кг маси тіла на добу, розділені на 2‑4 рівні дози (кожні 12‑6 годин). У разі виникнення ситуацій, небезпечних для життя, може знадобитися збільшення добової дози. При серйозних інфекціях призначається 150 мг/кг маси тіла на добу. Таблиця 4 може бути орієнтиром для дозування.

(див. Таблиця 4 оф. інструкції)

Пацієнти літнього віку.

При нормальній функції нирок і печінки не потрібно коригувати дозу.

Дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю.

У пацієнтів з кліренсом креатиніну меншим 10 мл/хв після початкової нормальної дози підтримуючі дози слід зменшити до половини стандартної дози, не змінюючи інтервалу між введенням лікарського засобу.

У пацієнтів, які проходять процедуру гемодіалізу: від 1 г до 2 г на добу, залежно від тяжкості інфекції. У день проходження процедури гемодіалізу цефотаксим слід вводити після закінчення сеансу діалізу.

У пацієнтів, які проходять процедуру перитонеального діалізу: від 1 г до 2 г на добу, залежно від тяжкості інфекції. Цефотаксим не видаляється за допомогою перитонеального діалізу.

Інші рекомендації.

Гонорея. Одноразове введення (внутрішньом’язово або внутрішньовенно) у дозі від 0,5 г до 1 г цефотаксиму. У разі ускладнених інфекцій необхідно враховувати наявні офіційні рекомендації. Наявність сифілісу слід виключити до початку лікування. Інфекції сечовивідних шляхів. У разі неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів: у дозі 1 г кожні 12 годин.

Бактеріальний менінгіт. Дорослим рекомендуються добові дози від 6 г до 12 г на добу, розподілені на рівні дози, кожні 6-8 годин. Дітям рекомендуються добові дози від 150 мг/кг до 200 мг/кг маси тіла на добу, розподілені на рівні дози, кожні 6-8 годин. Новонародженим від 1-го до 7-го дня життя можна вводити 50 мг/кг маси тіла кожні 12 годин, а новонародженим від 7-го до 28-го дня життя – 50 мг/кг маси тіла кожні 8 годин. Внутрішньочеревні інфекції. Внутрішньочеревні інфекції слід лікувати цефотаксимом у поєднанні з іншими відповідними антибіотиками.

Періопераційна профілактика. Для періопераційної профілактики інфекційних ускладнень рекомендується введення одноразової дози від 1 г до 2 г цефотаксиму за 30‑60 хвилин до початку операції. Ще один антибіотик необхідний для захисту від анаеробних мікроорганізмів. Якщо операція триває довше 90 хвилин, потрібна додаткова доза. Спосіб застосування.

Цефотаксим та аміноглікозиди не слід змішувати в одному шприці чи інфузійному розчині. Приготування розчинів повинно відбуватися в асептичних (стерильних) умовах. Застосовувати одразу після приготування.

Діти.

Дітям віком до 1 року лікарський засіб внутрішньом’язово не застосовувати.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі не вище 30 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність

Розчин лікарського засобу несумісний з розчинами інших антибіотиків, розчинами аміноглікозидів в одному шприці або крапельниці. Для розведення застосовувати розчини, зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

По 1 г порошку у флаконі; по 1 або по 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.