Декарис - інструкція, склад, спосіб застосування

Препарат випускається у вигляді круглих таблеток з різним дозуванням діючої речовини – левамізолу:

• 50 мг (ці таблетки мають легкий абрикосовий аромат, оскільки зазвичай призначаються дітям);
• 150 мг.

Виробник – Гедеон Ріхтер.

Інструкція із застосування таблеток Декарис містить такі показання до їх призначення:

• аскаридоз;
• некатороз;
• анкілостомідоз.

Потрапляючи в організм, левамізол нейтралізує нейром'язову активність паразитів. Він паралізує мембрану м'язів гельмінтів вже за 1,5-2 години – впродовж цього періоду Декарис досягає в плазмі максимальної концентрації. Глисти виходять із організму повністю через 24 години після прийому препарату.

Важливо! У медичній статті про лікування лямбліозулевамізол також згадано у схемі комплексної терапії лямбліозу із завзятим перебігом у дітей.

Як приймати Декарис, повідомляє інструкція із застосування. У ній надано дозування для таблеток з різним вмістом діючої речовини:

• таблетки по 150 мг призначаються лише дорослим пацієнтам для одноразового прийому;
• дітям від 3 років дозування підбирається з розрахунку 2,5 мг діючої речовини на 1 кг маси тіла. Для маленьких дітей найзручніше використовувати таблетки з дозуванням 50 мг левамізолу. Таблиця з розрахунком дозування Декариса для дітей залежно від віку та маси тіла представлена в офіційній інструкції до препарату.

За рекомендацією лікаря можна провести повторну дегельмінтизацію через 7-14 днів.

Важливо! Для маленьких дітей не можна використовувати таблетки Декарис із дозуванням 150 мг.

Важливо! Ліки необхідно приймати відповідно до інструкції із застосування – перед сном, через 2 години після їди. Запивати таблетки слід невеликою кількістю води.

Важливо! Не слід приймати проносні засоби та/або ставити клізму при застосуванні таблеток Декарис.

За дотримання інструкції, ефект від таблеток Декарис настає вже протягом доби – загиблі глисти виходять з організму разом із каловими масами.

Декарис (левамізол), згідно з інструкцією, протипоказаний за гіперчутливості до левамізолу або до будь-якої допоміжної речовини у складі.

Також препарат не призначається дітям віком до 3 років.

Жінкам при вагітності та грудному вигодовуванні (ГВ) Декарис може призначатися лише у виняткових випадках і тільки після попередньої консультації лікаря.

Важливо! У момент прийому та ще 1 добу після прийому Декарису заборонено вживання алкогольних напоїв. При змішуванні діючої речовини левамізолу та алкоголю спостерігаються симптоми, схожі з реакцією на дисульфірам (препарат, що застосовується для лікування алкоголізму і спричиняє дискомфортні реакції при прийомі алкоголю – блювання, тахікардію, підвищення артеріального тиску, утруднення відтоку сечі, судоми, страх смерті тощо).

У момент прийому та ще 1 добу після прийому Декарису заборонено вживання алкогольних напоїв. При змішуванні діючої речовини левамізолу та алкоголю спостерігаються симптоми, схожі з реакцією на дисульфірам (препарат, що застосовується для лікування алкоголізму і спричиняє дискомфортні реакції при прийомі алкоголю – блювання, тахікардію, підвищення артеріального тиску, утруднення відтоку сечі, судоми, страх смерті тощо).

Є низка доказів, що повторний вплив препарату може провокувати алергічні реакції, зокрема гематологічні розлади, лейкопенію. Тому заборонено перевищувати рекомендовані дозування препарату.

Якщо Декарис застосовується паралельно з препаратами, здатними негативно впливати на гемопоез (кровотворення) – необхідно дотримуватися крайньої обережності.

Існують повідомлення про розвиток лейкоцитокластичного васкуліту, пов'язаного з використанням левамізолу.

У пацієнтів, які приймали комбінацію 5-фторурацилу та левамізолу, описані випадки розвитку синдрому Стівенса – Джонсона, але чіткого зв'язку між прийомом цих ліків і розвитком синдрому не було встановлено. За появи симптомів синдрому Стівенса – Джонсона лікування левамізолом негайно припиняють. Найкращі результати лікування цього синдрому досягаються при його ранній діагностиці.

При застосуванні значно більших дозувань препарату, ніж рекомендується інструкцією, та/або при тривалому лікуванні існує ризик розвитку лейкоенцефалопатії. Здебільшого вона є оборотною, а раннє лікування кортикостероїдами надавало позитивного ефекту. Однак досі невідомо, чи пов'язаний розвиток лейкоенцефалопатії саме з левамізолом.

Таблетки Декарис з дозуванням 50 мг містять барвник Жовтий захід FCF (E 110), який може провокувати алергічні реакції.

До складу таблеток по 150 мг входять лактоза і сахароза. Тому ці таблетки не використовуються при рідкісних спадкових формах непереносимості галактози, непереносимості лактози та/або фруктози, синдромі мальабсорбції глюкози-галактози,сахарозо-ізомальтової недостатності.

Повний перелік особливостей викладено у відповідному розділі офіційної інструкції із застосування Декарису.

За недотримання рекомендацій інструкції щодо застосування або при ослабленому організмі таблетки Декарис можуть надавати побічні дії. Вони проявляються з боку центральної нервової системи, органів травлення, шкірного покриву, системи кровотворення.

Найчастіші побічні ефекти Декарису:

• біль у животі;
• блювання;
• запаморочення;
• набряклість шкіри, свербіж;
• лейкопенія;
• порушення серцевого ритму;
• судоми;
• безсоння;
• діарея.

Повний список можливих побічних ефектів викладено у відповідному розділі офіційної інструкції із застосування Декарису.

Важливо! У разі передозування препарату побічними реакціями організму можуть стати головний біль, сплутаність свідомості, нудота, запаморочення. За перших проявів отруєння слід промити шлунок і звернутися до лікаря для призначення симптоматичного лікування.

Ліки необхідно приймати перед сном, приблизно через 2 години після їди. Таблетки запивають невеликою кількістю води.

У момент прийому та ще 1 добу після прийому Декарису заборонено вживання алкогольних напоїв. При змішуванні діючої речовини левамізолу та алкоголю спостерігаються симптоми, схожі з реакцією на дисульфірам (препарат, що застосовується для лікування алкоголізму і спричиняє дискомфортні реакції при прийомі алкоголю – блювання, тахікардію, підвищення артеріального тиску, утруднення відтоку сечі, судоми, страх смерті тощо).

З ліками, що впливають на гемопоез (кровотворення), левамізол застосовується з обережністю.

При одночасному застосуванні з кумариноподібними антикоагулянтами (засобами для розрідження крові) може продовжуватися протромбіновий час, що потребує корекції дозування антикоагулянту.

Не встановлена безпека та ефективність левамізолу при одночасному застосуванні з альбендазолом та івермектином (протигельмінтні препарати).

Левамізол збільшує концентрацію фенітоїну в крові, що потребує контролю рівня фенітоїну під час паралельного лікування.

Прийом високих доз левамізолу (понад 600 мг) спричиняє симптоми інтоксикації:

• нудоту, блювання, діарею;
• летаргію;
• спазми, конвульсії;
• головні болі;
• запаморочення;
• сплутаність свідомості.

Лікування. Якщо після прийому минуло ще мало часу, показано промивання шлунка. Також необхідні симптоматичне лікування та моніторинг життєвих показників пацієнта.

При розвитку симптомів антихолінестеразної дії (м'язових спазмів та ін.) як антидот застосовують атропін.

Капсули слід зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці за температури до 25 оС.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Drugs.com, Levamisole
• Health-ua.com, Лямбліоз у дітей: лікувати чи не лікувати?
• PubMed, Levamisole-a Toxic Adulterant in Illicit Drug Preparations: a Review (про небезпечність левамізолу)